Управління страховим портфелем

Управління страховим портфелем лежить на перетині двох вагомих складових загального управління страховою компанією. З одного боку, управління страховим портфелем належить до сфери фінансового управління страхової компанії, з іншого боку, до сфери управління маркетингом. Саме ця належність робить достатньо складним процес управління страховим портфелем і прийняття рішень у даному процесі.

Отже, завданням менеджменту страхової компанії є формування такого страхового портфеля, який би забезпечив їй нормальний (ринковий) рівень доходності за помірного ризику (рис.5).

Рис.5. Оптимальне співвідношення між видами страхування як елемент збалансованого страхового портфеля

Важливим фактором ризику, крім виду страхування, є величина страхової суми. В одних і тих самих видах страхування вона може відрізнятися в сотні разів. Як правило, договори, що укладаються з фізичними особами, передбачають меншу страхову суму, ніж ті, що укладаються з юридичними особами. Тому можна вивести одне з правил формування страхового портфеля компанії – договори, укладені з фізичними особами, завжди даватимуть менший ризик за меншої доходності, що витікає з відомого рівняння: страхова премія = страхова сума * страховий тариф.

Також дуже важливим є рівень перестрахування. Наприклад, компанія може займатися авіаційним страхуванням, яке вважається катастрофічно ризиковим, але водночас 99 % страхових премій і відповідальності передавати в перестрахування відомому перестраховику, що значно зменшує ризикованість страхового портфеля даної компанії. Отже, завжди варто, крім страхового портфеля, складеного за валовими преміями, аналізувати страховий портфель, складений за чистими преміями. Ситуація щодо ризикованості в обох випадках може відрізнятися кардинально. Якщо обсяги страхових премій у компанії є значними, то при розробці політики управління страховим портфелем обов’язково необхідно прогнозувати можливі наслідки реалізації ризику.

Управління передбачає формування стратегічних і тактичних завдань. Стратегічні й тактичні завдання управління страховим портфелем можуть бути подані так (рис. 6).

Рис. 6. Стратегічні й тактичні завдання управління страховим портфелем

Установлення довгострокових маркетингових цілей. На даному етапі приймаються рішення щодо того, якою має бути структура страхового портфеля, виходячи з ринкової кон’юнктури. Бажаним є прийняття нормативів щодо того, яку частку страхового ринку буде займати страхова компанія за певним видом страхування.

Розробка бюджетів фінансування маркетингових програм. Упровадження того чи іншого виду страхування в діяльність компанії потребує відповідного фінансового забезпечення. Зокрема, необхідно обрахувати, запланувати й, відповідно, знайти фінансові ресурси на такі витрати:

- отримання ліцензії;

- розробку каналу просування послуг (оплата консультацій, агентська комісія);

- оплату роботи з оцінки ризику;

- загальногосподарські накладні витрати.

Період бюджетування має складати не менше одного року (а краще 2-3 роки), оскільки на початковому етапі впровадження виду страхування приноситиме компанії збитки, а прибуток почне з’являтися лише після першого року.

Розробка політики перестрахування. В українських умовах без перестрахування не проводиться майже жодна страхова операція. Тому, перш ніж запроваджувати той чи інший вид страхування необхідно з’ясувати, яка компанія виступатиме перестраховиком, як буде розміщено ризик у перестрахування (якою буде програма, яка частка ризику віддаватиметься на утримання цесіонарію, а яка залишатиметься на власному утриманні), якою буде вартість перестрахування тощо.

Тактичні завдання в управлінні страховим портфелем стосуються тих видів страхування, які вже впроваджені й діють у компанії.

Забезпечення безперебійності надходження страхових премій. Дане завдання стосується аквізиційних служб страховика. Бажано, щоб кожний із видів страхування, яким займається компанія, надавав постійний приріст страхових премій. Якщо приросту немає або є навіть від’ємне значення приросту, то завданням аналітичних служб компанії є встановлення причини такого стану речей. У такій ситуації можуть бути прийняті різні управлінські рішення (наприклад, активізувати маркетингову діяльність, шукати нові канали збуту, а в деяких випадках можливо взагалі відмовитися від даного виду страхування).

Контроль за здійсненням страхових виплат. У даному питанні важливою є оцінка причин настання збитку й величини збитку за страховими випадками. Не менш важливою є робота щодо забезпечення своєчасності страхових виплат (від цього багато в чому залежить імідж страхової компанії). Контроль за здійсненням страхових виплат покладається на службу аварійного комісаріату та службу безпеки страховика.

Оперативний моніторинг рівня страхових виплат і збитковості страхових сум. Це тактичне завдання покладається на аналітичну службу компанії. При формуванні стратегічних цілей і впровадженні будь-якого виду страхування мають установлюватися нормативи за виплатами й збитковістю страхових сум. Усі відхилення повинні аналізуватися (як позитивні, так і негативні), після чого також приймаються управлінські рішення.

Важливим для процесу управління є те, у який спосіб приймаються рішення в компанії та якою є її управлінська структура. Наприклад, у великих страхових компаніях, що працюють за західними технологіями, в управлінській структурі обов’язково існує відділ андеррайтингу.

Андеррайтинг є важливим інститутом в управлінні страховим портфелем страховика. Саме вдосконалення процедури андеррайтингу при прийнятті ризиків на страхування забезпечує збалансований страховий портфель і є основою формування фінансової стійкості страхових операцій.

Страховий портфель не може аналізуватися відокремлено від інших сторін діяльності страхової компанії. Зокрема, у процесі аналізу важливо проводити зіставлення структури страхового портфеля страховика з його інвестиційною політикою. У даному випадку має діяти основний принцип – чим більше в портфелі договорів короткострокового страхування, тим більше має бути в структурі активів ліквідних засобів (грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій). У розвинених країнах цього правила більш-менш дотримується переважна більшість страхових компаній. В Україні, навпаки, переважна більшість страховиків узагалі не вважають за потрібне узгоджувати політику управління страховим портфелем з інвестиційною політикою. При цьому при формуванні інвестиційної політики рішення мають прийматися залежно від ризикованості того чи іншого виду страхування (табл.2).

У багатьох теоретичних джерелах указується, що страховий портфель прямо впливає на фінансову стійкість страхової компанії.

Для вітчизняних страхових компаній необхідно розробити власну систему взаємозв’язку між структурою капіталу та структурою страхового портфеля, опираючись на закордонний досвід. В основу такої системи повинні бути покладені фактори:

– визначення найбільш ризикованих видів страхування;

– створення гарантійного фонду для кожного виду страхування – більш ризиковим видам страхування повинен відповідати більший розмір гарантійного фонду;

– розрахунок загального розміру гарантійного фонду;

– розподіл гарантійного фонду між готівковими коштами та їх еквівалентами (управління грошовими активами страхової компанії);

– установлення взаємозв’язку між загальним капіталом компанії й розміром її страхового портфеля.

Співвідношення між найбільш ліквідними активами та видами страхування за ступенем ризику в страховій компанії

В умовах фінансової й економічної кризи державний регулятор має зробити більш жорсткими умови управління страховиками своїми страховими портфелями. Найбільш дієвим заходом може бути встановлення нормативів до формування гарантійного фонду за напрямами страхування. За своїм економічним змістом гарантійний фонд є додатковою часткою власного капіталу. Таким чином, застосування системи впровадження гарантійного фонду може забезпечити додатковий запас платоспроможності щодо формування структури страхового портфеля.

Управління страховим портфелем передбачає комплексне вирішення ряду тактичних і стратегічних завдань. Метою управління страховим портфелем є досягнення такої його структури, яка б забезпечувала оптимальне співвідношення між безпекою й прибутковістю.

1. А. Баранов Управління страховим портфелем ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка http://papers.univ.kiev.ua/ekonomika/articles/Theoretical_and_practical _aspects_of_realization_of_motivating_function_have_arrived_in_insurance_activity_14440.pdf

2. А.О. Дрібноход ПІДХІД ЩОДО ВИБОРУ СТРАХОВОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ЦІЛЯМИ СТРАХОВИКА http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment/2008_635/10.pdf

3. Супрун А.А. УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМ ПОРТФЕЛЕМ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ НАДІЙНОСТІ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/aprer/2009_5_2/59.pdf.