Офіційних оцінок та громадської думки

Конвенціональними відхиленнями ми будемо вважати такі, стосовно яких не існує суттєвих розбіжностей у системі офіційних та неофіційних оцінок. Наприклад, крадіжки приватної власності або наркоманія викликають негативну реакцію суспільства в усіх його складових. Саме перший різновид і є традиційним об‘єктом девіантології. Неправові практики – масові порушення, наприклад, ухилення від сплати податків, розрахунки з робітниками у "конверті", самогоноваріння, дрібна контрабанда, робота без оформлення або укладення цивільно-правових угод, порушення правил дорожнього руху, багато видів корупції тощо, які хоча і офіційно є забороненими, навіть, передбачають доволі жорстоке кримінальне покарання, але фактично не засуджуються громадською думкою або переважна більшість населення ставиться до цих явищ нейтрально. Неінституціоналізовані відхилення – випадки, коли громадська думка розцінює факти як відхилення, а офіційні інституції "не помічають" явища або "на горі" відбулася його реабілітація (наприклад, декриміналізація гомосексуалізму і лібералізація відповідної тематики у ЗМІ в масовій свідомості українців, до речі, як і у головах американців, не викликало переворот образно кажучи на 180 градусів). Квазівідхилення – ситуації, що виникають довкола певних явищ соціального життя або на кануні його таврування як "відхилення", або в ситуації "реабілітації" та поступової імплементації новації в структуру соціального порядку. Наприклад, стосовно ігорного бізнесу – нового для пострадянських країн явища – на початку виникла ситуація, коли він в принципі не заборонявся і влада збирала на цьому ґрунті чималі кошти у вигляді офіційних податків і хабарів, а у населення ще не було чіткої думки стосовно інновації. З часом і на "низу" і у "верхах" визрівала негативна оцінка, врешті-решт явищу було присвоєно статус офіційно забороненого. Зазначимо, що реальна мозаїка соціальних відхилень є більш складною, бо оцінки відхиленням можуть даватися як зі знаком "–", так само і "+" (проблема так званих позитивних відхилень). Окрім того, громадська думка доволі часто не є однозначною, по суті, розколотою навпіл, і визначити статус явища як відхиляючого не просто (проблема абортів в США і деяких католицьких країнах). Тобто таблицю потрібно ускладнювати і уводити додаткові графи.