Тема 1. Характеристика використання пально-мастильних матеріалів.

1. Основні завдання, які ставляться при вивченні предмету.

2. Основні питання курсу.

3. Поділ пально-мастильних матеріалів за походженням.

4. Класифікація палив.

5. Заглиблення в історію розвитку паливної галузі.

6. Сьогоднішній стан нафтової галузі України.

1. Основний зміст дисципліни « Автомобільні експлуатаційні матеріали».

Матеріали ,що використовуються при експлуатації автомобільного транспорту умовно можна поділити на групи, зображені на класифікаційній схемі (рис.1)

2. Основні питання курсу.

Протягом семестру нами будуть розглянуті такі питання:

- Характеристика використання паливо--мастильних матеріалів

- Короткі відомості про переробку нафти.

- Паливо для карбюраторних та інжекторних двигунів внутрішнього згоряння

- Паливо для дизельних двигунів внутрішнього згоряння.

- Газоподібне паливо для двигунів внутрішнього згоряння.

- Експлуатаційні властивості олив та методи оцінки.

- Пластичні (консистентні) мастила.

- Спеціальні технічні рідини для автотранспорту

- Організація раціонального використання пально-мастильних матеріалів

- Гумові, лакофарбові та інші неметалічні матеріали.

- Техніка безпеки та охорона навколишнього середовища при використанні автомобільних експлуатаційних матеріалів.

3. Поділ пально-мастильних матеріалів за походженням.

Для одержання пального та мастил використовуються різні сировинні джерела, в першу чергу, нафта і газ. Серед паливних корисних копалин нафта та газ мають перевагу, передусім, технологією переробки та простотою використання продуктів переробки, більш високою калорійністю.

4. Класифікація палив.

Паливо – це горюча речовина (основна складова частина якого – вуглець), що здатна до виділення ймовірно більшої кількості тепла, розвиваючи при цьому високу температуру. Крім того, паливо при згорянні не повинне виділяти токсичних сполук. Таким чином, до палива можна віднести не усі речовини, які здатні горіти. Паливо може знаходитися у надрах землі у готовому виді або бути отримане штучно. Палива, в свою чергу, підрозділяють по чотирьох загальних признаках на групи, сорт, марки і види:

1) по походженню – на природні і штучні;

2) по хімічному складу – на вуглеводні і не вуглеводні;

3) по агрегатному стану – на газоподібні, рідкі й тверді

4) в залежності від області застосування

Нафта – основна сировина для отримання палив і олив.

Нафта – горюча масляниста рідина, що добувається з надр землі, від темно-бурого до ясно-жовтого кольору з характерним запахом. Нафта – суміш рідких вуглеводнів, атоми вуглецю яких складають основу складних молекул, з'єднаних з воднем і між собою у ланцюгові, кільцеві, гіллясті та інші форми(парафінові, нафтенові і ароматичні), уякій розчинені газоподібні і тверді вуглеводні. У невеликих кількостях містить сірчисті та азотисті з'єднання, органічні кислоти і деякі інші хімічні сполуки.

Хімічний склад нафти (це, в основному, вуглеводні) дає можливість переробити її термічними та хімічними методами на різні палива, мастильні та інші матеріали високої якості. Палива, одержані з нафти, мають високу теплоту згоряння завдяки високому вмісту водню. Так, при згорянні 1 кг нафтового палива виділяється більше 41700 кДж, а при згорянні 1 кг вугілля - 33300 кДж.

4. Заглиблення в історію розвитку паливної галузі.

Точно не відомо, коли людина вперше застосувала летючі нафтові фракції. При дослідженні цього питання ми змушені задовольнятися малюнками, рідше написами. Однак чим стародавніша епоха, до якої ми прагнемо проникнути, тим їх стає менше і зрозуміти їх важче.

В усякому разі, достовірно встановлено, що вже більше 6000 років тому шумерам, що населяли до вавілонян і ассірійців територію між Тигр і Євфрат, був відомий в'язкий смолоподібний нафтовий бітум, що утворюється з виступила на поверхню нафти, після того як з неї зникли найбільш летючі частини.

Застосовували нафту і для лікарських цілей. Бітумними мазями лікували коросту і нариви, а тривалими "ваннами" в нафтових калюжах намагалися позбавитися від болю в суглобах. При захворюваннях шлунку жували пігулки з нафтового бітуму. Тепер здається сумнівним, щоб ці ліки допомагали.

Під час своїх походів грекам і римлянам стали відомі багато родовищ нафти в Малій Азії. Римляни називали нафту oleum petrae - кам'яне масло. Це назва перейшла в інші мови. Звідси походить і російське "петролеум", а один з продуктів перегонки нафти називається петролейним ефіром.

Згідно літературних джерел, нафта в Галичині була відома ще у тринадцятому столітті. А в наступні століття зафіксовано чимало

документальних згадок про те, що її застосовували при лікуванні різних

хвороб і як мастило для возів. Цілком ймовірно, що й на території м. Борислава нафта (місцева назва -„кип'ячка”) була відома ще в давнину. Але справжнім, хоча примітивним,видобутком нафти підприємливі люди почали займатися на кількагектарному громадському пасовиську, в самому центрі міста, де у середині дев’ятнадцятого століття прокопали і спорудили кілька тисяч копанок.

Вирішальним в історії промислового освоєння Бориславського нафтового родовища став 1872 рік. Цього року введено в експлуатацію залізничну колію, що з’єднала Борислав не лише з Дрогобичем, а й зі столицею монархії – Віднем (перед цим нафту возили возами).

5. Сьогоднішній стан нафтової галузі України.

Україна – нафтовидобуваюча країна. Промисловий видобуток нафти розпочався наприкінці ХVІІІ сторіччя. Як свідчить геологорозвідка, Україна має власні ресурси нафти – 8417,8 млн. т умовного палива, з них нафта – 1325,7 млн. т. (15,7%), газовий конденсат