Розділ 1. Основи технічного профілактичного обслуговування рухомого складу автомобільного транспорту.

Тема 1.5 Технологічне обладнання для оглядових і підйомно-транспортних робіт .

1.5.1 Оглядові канави.

1.5.2 Підйомники. Опрокидувачі.

1.5.3 Домкрати гаражні.Вантажні теліжки. Електротельфери і кран-балки.

1.5.4 Техніка безпеки при роботі на оглядовому та підйомно –транспортному обладнанні.

Самостійно:

1.5.5 Конвеєри для переміщення автомобілів.

Мета заняття:

Ознайомити студентів з обладнанням, що використовується для огляду автомобілів та виконання робіт зТО і ремонту, правилами його підбору та експлуатації.

1.5.1 Оглядові канави.

Класифікація оглядового обладнання.

В автотранспортних і сервісних підприємствах використовуєтья слідуюче

Обладнання для огляду і робіт по технічному обслуговуванню та ремонту:

- оглядові канави;

- естакади (стаціонарні і пересувні)

- піднімачі (механічні і гідравлічні)

- талі та крани

- домкрати, лебідки,вантажні теліжки.

Оглядові канави поділяють на вузькі і широкі залежно від ширини робочо­го простору. (рис.1)

Рис.1 Оглядові канави.

Канави бокові вузького типу — це всі канави завширшки не менш як 0,6 м і завглибшки не менш як 0,8 м, між якими встановлюється автомобіль. Відстань між канавами на 0,25 м більша від габаритної ширини автомобіля. Канави за­стосовують в основному для прибирально-мийних робіт, оскільки вони не пристосовані для виконання робіт під автомобілем.

Дуже поширені комбіновані канави (рис. 2). Вони створюють добрі умови праці для обслуговуючих робітників при виконанні різних видів допоміжних робіт. Розміри канави, розміщеної між колесами автомобіля, такі самі, як і міжколійної, а двох бокових канав — менші, ніж бокових канав вузького типу.

Рис. 2. Оглядова канава вузького типу (комбінована), обладнана канавним гідравліч­ним підйомником

Канави вузького типу прості за будовою і недорогі. Вони дають змогу одно­часно виконувати роботи знизу, збоку, зверху, можуть бути використані для ТО і поточного ремонту різних моделей автомобілів, не потребують приміщень великої площі й висоти.

Стіни канав усіх типів роблять із бетону, цегли, каменю; облицьовують глазурованою або метлаською плиткою. Іноді стіни облицьовують склом, покритим білою фарбою. Дно канав має ухил 2—3° у бік стічного трапу, який потрібний для стікання води, палива і масел. На підлозі канав установлюють дерев'яні решітки. Іноді підлогу поси­пають тирсою, що поліпшує умови праці робітників. У стінках канав є малі й великі ніші для розміщення в них освітлювальних пристроїв, інструментів та устаткування. Вентиляція канав здійснюється підведенням свіжого повітря по одному каналу і відсмоктуванням забрудненого повітря по іншому. У зимову пору повітря, що підводиться, підігрівають до 40—50°С. Канави мають бата­рейне опалення. Відпрацьовані гази при регулюванні двигунів видаляють спе­ціальними витяжними пристроями.

Естакади (рис. 3) застосовують для обладнання відкритих постів ЩО автомобілів, постів ТО і поточного ремонту на відкритих майданчиках у ВАТ АТП в польових умовах, а також за високого рівня ґрунтових вод у ВАТ АТП. Це колійні мости, розташовані вище рівня підлоги робочого приміщення на 0,7—1,4 м, з рампами (похилими напрямними для за'їжджання і з'їжджання автомобіля), що мають ухил 12—25°. Для зменшення висоти виробничих при­міщень будують напівестакади, підвищені над рівнем підлоги не більш як на 0,7—0,8 м, а під ними обладнують невеликі оглядові канави.

Рис.3 Естакади: а-тупикова, б- проїзна.

Рис. 4 Пересувна естакада:

1 — шасі; 2 — пересувна опора; 3 — каркас; 4 — задня опора; 5 — правий опорний місток; 6 — передня опора містка; 7 — привід обмежника; 8 — обмежник; 9, 12 — ролики; 10 — поперечина; 11 — лівий похилий місток; 13 — рухомі площадки; 14 — підйомний механізм; 15 — привід підйомного механізму; 16 — візок

Розрізняють естакади стаціонарні і пересувні (рис.4), тупикові і проїзні. їх ви­готовляють із металу, залізобетону, бетону, цегли, деревини та інших мате­ріалів. У польових умовах кращим варіантом є пересувні розбірні естакади. Вони дешеві, прості у виготовленні, зручні для здійснення ТО і ремонту авто­мобілів. Недоліки естакади такі: велика площа, яку займають рампи; не­зручність вивішування коліс для заміни вузлів і агрегатів автомобіля; потре­бує високих виробничих приміщень.

1.5.2 Підйомники. Опрокидувачі.

Гаражні підйомники і домкрати призначені для піднімання автомобіля над рівнем підлоги на потрібну висоту (зручну для ТО і ремонту автомобілів). У ВАТ АТП широко застосовують стаціонарні й пересувні гаражні підйомники. Гаражні підйомники мають низку переваг порівняно з оглядовими канавами й естакадами. Вони дають змогу регулювати висоту піднімання автомобіля, що значно полегшує працю робітників, гарантує її безпеку. Недоліки гаражних підйомників такі: утруднене застосування при потоковому методі ТО, немож­ливість одночасного виконання робіт зверху і знизу автомобіля та ін.

Рис.5 Електромеханічний Рис. 6 Пересувний підйомний кран.

двостійковий підйомник.

Серед стаціонарних підйомників найбільше поширені електрогідравлічні, електромеханічні й гідропневматичні (рис. 5,8,9,10) вантажопідйомністю від 1,5 до 14 т і більше, одно- і багатоплунжерні, одно- і багатостоякові. Вони да­ють змогу піднімати автомобіль на висоту 1,5—1,8 м за 1—2 хв.

Для бокового нахилу автомобіля застосовують електромеханічні переки­дачі (рис.7), які дають змогу нахиляти автомобіль масою до 2 т на кут до 60° за 1,5 хв, а також перекидачі з ручним приводом (у невеликих ВАТ АТП). При нахи­лянні автомобіля на кут понад 40° з автомобіля треба знімати акумуляторні батареї і повітряний фільтр, герметизувати отвори, щоб не допустити переливання

Рис.7 Электромеханічний опрокидувач П ­ 129:

1- ­ стойка; 2 -­ зажим кріплення автомобіля; 3- ­ каретка; 4- ­ нерухома рама;

5 ­- підйомна рама

електроліту, масла і галь­мової рідини. Автомобіль пере­кидають у бік, протилежний від горловини паливного бака і маслоналивної горловини двигуна. Перекидачі застосовують при митті днища автомобіля перед ТО або поточним ремонтом, зва­рювальних роботах, нанесенні антикорозійних покриттів з боку днища та інших роботах.

Рис. 8 Електромеханічний під­йомник одностояковий

Рис. 9. Електромеханічний підйомник двостояковий

Рис. 10. Електромеханічний підйомник чотиристояковий

1.5.3 Домкрати гаражні. Вантажні теліжки. Електротельфери і кран-балки.

На наземних площадках, обладнаних оглядовими канавами, у ВАТ АТП за­стосовують гідравлічні підйомні пристрої і гаражні домкрати вантажопідйомні­стю від 1 до 20 т з пневматичним, пневмогідравлічним і гідравлічним приводами (рис.12). Найбільше поширені пневматичні і пневмогідравлічні домкрати.

Пневматичний домкрат. Його основа складається з опорної пластини з кот­ками і трубчастої рукоятки. На опорній пластині закріплена гумотканинна сильфонна камера, верхня частина якої закрита кришкою зі знімним підхва­том. Обмеження робочого ходу сильфонної камери здійснюється спрацюванням перепускного клапана. Кран керування змонтований на трубчастій руко­ятці. До нього підведений гнучкий рукав, який з'єднує домкрат із блоком підго­товки повітря. Трубкою рукоятка сполучена з камерою.

У середньому положенні рукоятки крана керування магістраль стиснутого повітря перекривається. Це дає змогу фіксувати підхват у будь-якому поло­женні. При повертанні рукоятки крана вгору повітря з магістралі надходить у сильфонну камеру і вона, розправляючись, піднімає вантаж за 2—3 с. При ниж­ньому положенні рукоятки крана повітря з камери виходить в атмосферу. Ма­гістраль стиснутого повітря перекривається.

Пневмогідравлічний домкрат складається з вантажопідйомного телеско­пічного циліндра, пневмогідравлічного мультиплікатора, поручнів, гнучкого рукава і крана керування. До магістралі стиснутого повітря домкрат підклю­чається через блок підготовки повітря, який складається з фільтра і регулято­ра тиску. Робочу рідину заливають у бак мультиплікатора через горловину. На баку мультиплікатора закріплена вісь із котками.

Повне піднімання підхвату домкрата виконується робочим ходом поршнів мультиплікатора за 4—6 с. Підхват на потрібній висоті зупиняють перекрит­тям повітряної магістралі (установленням рукоятки крана в середнє фіксо­ване положення), а опускають встановленням рукоятки в нижнє положення.

Такі домкрати дуже рухомі, легко вста­новлюються під автомобілями, дають змогу уникнути важкої фізичної робо­ти при обслуговуванні автомобільної техніки.

Вантажопідйомні й транспортні пристрої призначені для піднімання і транспортування агрегатів. У зоні ТО і поточного ремонту автомобілів застосо­вують різні підйомно-транспортні пристрої: пересувні крани, вантажні візки, талі, електротельфери; крани-балки та ін. (рис. 6). Пересувні крани (рис.13) засто­совують для знімання, встановлення і транспортування агрегатів автомобіля на невеликі відстані, якщо немає монорейкових підйомних пристроїв або кранів-балок.

Вантажні візки призначені для знімання і встановлення на автомобіль аг­регатів (наприклад, візки для знімання і встановлення коліс автомобіля). Для обслуговування робочого простору зони ТО і поточного ремонту в трьох взаєм­но перпендикулярних напрямах застосовують підвісні або опорні крани-балки з ручним або електричним приводом.

Рис. 11- Електрогідравлічний підйомник

Рис. 12- Підйомні пристрої:

а— гідравлічні підйомні пристрої; б — пневматичні підйомні пристрої

Рис. 13 Вантажопідйомні й транспортні пристрої

1.5.4 Техніка безпеки при роботі на оглядовому та підйомно –транспортному обладнанні.

Виробниче устаткування, пристрої та ін­струменти повинні протягом усього періоду експлуатації відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003-91 (розділ 2, п. ЗО цих Правил), норма­тивно-технічній документації і цим Правилам.

Небезпечні місця на устаткуванні повинні огороджуватися.

Засоби колективного захисту повинні ви­конувати своє призначення безперервно у процесі фун­кціонування устаткування або при виникненні небез­печної ситуації.

Дія засобів колективного захисту не повинна при­пинятися раніше, ніж закінчиться дія відповідного небезпечного або шкідливого виробничого фактора.

Конструкція устаткування і його окремих частин повинна виключати можливість їх падіння, опускання, перекидання та довільного зміщення при усіх передбачених умовах експлуатації і монтажу (де­монтажу).

Частини устаткування (у т. ч. трубопроводи гідро- та пневмосистем, запобіжні клапани, кабелі тощо), механічне пошкодження яких може викликати виникнення небезпеки, повинні бути захищені або розташовані так, щоб запобігти їх випадковому по­шкодженню.

Устаткування, що діє за допомогою не- електричної енергії (гідравлічної, пневматичної), по­винно бути виконано так, щоб будь-яка небезпе­ка, що викликана цими видами енергії, була ви­ключена.

Пристрої для зупинки та пуску устаткування повинні розміщуватися так, щоб ними можна було зручно користуватися з робочого місця та виключалась можливість самочинного їх включення і створення небезпечних ситуацій через порушення працюючими послідовності дій на органи керування.

Підйомники, домкрати

Кожний підйомник та домкрат повинні мати стопорні чи інші ефективні пристрої для обмеження ходу.

Гідравлічні та пневматичні підйомники і домкрати повинні мати щільні з'єднання, що виклю­чають витікання рідини або повітря із робочих циліндрів і живильних трубопроводів під час переміщення ван­тажу.

Гідравлічні та пневматичні підйомники і дом­крати повинні забезпечувати повільне та плавне опус­кання штока під навантаженням.

Домкрати повинні бути такої конструкції, щоб вивішена частина транспортних засобів:

-в будь-якому положенні залишалася на опорі;

-не могла бути випадково опущена;

-не зісковзувала з опорної поверхні.

Ручні важільно-рейкові домкрати повинні мати справні пристрої, що виключають самочинне опускан­ня вантажу при знятті зусилля з важеля або рукоят­ки, опоряджуватися стопорами, які виключають вихід гвинта або рейки при знаходженні штока у верхньому крайньому положенні.

Гідравлічні, пневматичні і електричні підйом­ники повинні піддаватися технічному огляду і мати табличку із зазначенням інвентарного номера, дати на­ступних випробувань і допустимої вантажопідйомності.

Технічний огляд проводиться:

а) повний - не рідше одного разу на 3 роки;

б) частковий - не рідше одного разу на 12 місяців. Повний технічний огляд підйомників повинен також проводитися після монтажу (установки), капітального ремонту і реконструкції.

Конвеєри

Конвеєри у цілому повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.022-80 (розділ 2, п. 32 цих Правил).

Рухомі частини конвеєрів (барабани, натяжні пристрої, муфти, ролики тощо) повинні бути огород­жені у зонах постійних робочих місць, що зв'язані з технологічним процесом на конвеєрі, або по всій трасі конвеєра, якщо мають вільний доступ або постійний прохід поблизу конвеєра осіб, які не зв'язані з обслу­говуванням конвеєра.

Конвеєри великої протяжності, що засто­совуються при обслуговуванні автомобілів, повинні бути обладнані вимикаючими пристроями для зупинки кон­веєра при аварійних ситуаціях

Конвеєри малої протяжності (до 10 м) у головній та хвостових частинах повинні бути облад­нані аварійними кнопками для їх зупинки.

Рис.14 Конвеєри

1.5.5 Конвеєри для переміщення автомобілів.

При технічному обслуговуванні автомобілів і на механізованому митті застосовують конвеєри для пересування автомобілів при организації робіт потоковим мeтодом.

Класифікація конвеєрів представлена на рис14.

Штовхаючі конвеєри переміщають автомобілі з допомогою штовхальника або візка, що несе. Штовхальники передають зусилля, упираючись в передній або задній міст або заднє колесо автомобіля.

В якості тягового opгaнa в штовхаючих конвеєрах використовуються втулково-роликовий ланцюг, трос або жорстка штангa з гнучкими елементами на кінцях. Трос і штанга використовуються в конвеєрах періодичної дії з зворотно-поступальним рухом штовхальників. Ланцюги застосовуються в конвейерах періодичної або безперервної дії.

Привідна станція служить для приведення в рух тягового органа - (ланцюга, троса) і складається з редуктора, электродвигуна - клинопасової передачі і привідної зірочки. Швидкість руху конвеєра змінюється за допомогою двоступінчатих шківів або редукторів. Конвеєри мoжyть бути з правим і лівим розташуванням приводної станції відносно осі конвеєра.

Натяжна станція служить для регулювання натягнення ланцюга

(троса), яке здійснюється за допомогою гвинтового механизму або противаги.

Контрольні запитання:

1. Дайте класифікацію оглядового устаткування.

2. Які вимоги пред'являють до оглядового устаткування?

3. Переваги і недоліки оглядових канав.

4. Сфера застосування естакад.

5. Де застосовуються гідравлічні і електромеханічні підйомники?

6. Принцип дії робочого поста для заміни aгpeгатів.

7. Для яких цілей застосовують крани при ремонті автомобиля?

8. Дайте класифікацію конвеєрів для потокових ліній ТО автомобілів?

9. Дайте класифікацію монорельсів і кран-балок.

10. Як вибирається тип оглядового і підйомно-транспортного обладнання?

11. Які правила техніки безпеки при експлуатації оглядового і підйомно-транспортного обладнання?