Класифікація полімерів

По хімічному складу розрізняють:

1) гомополімери, які містять однакові елементарні ланки;

2) сополімери, які містять різні елементарні ланки.

По складу головного ланцюга полімери розділяють на:

1) карбоцепні (поліетилен, полівінілхлорид, полістирол);

2) гетероцепні (поліетиленгліколь);

3) елементоорганічні (силікони).

По поведінці при нагріванні розрізняють полімери:

1) термопластичні. Властивості термопластичних полімерів оборотно змінюються при багаторазовому нагріванні і охолодженні: при підвищенні температури термопластичний полімер розм’якшується, при охолодженні знову твердне. Термопластичні полімери знаходять застосування в травматології та ортопедії, в хірургічній стоматології, після різних пластичних операцій тощо.

2) термореактивні. Вони можуть бути пластичними лише одноразово. З термореактивних полімерів виготовляють деталі для станків у важкій і легкій промисловості, предмети для електроізоляції, замінники шкіри, склопластики, іграшки і т.д.

За походженням полімери поділяють на:

1) Органічні:

а) природні або біополімери (білки, полісахариди, нуклеїнові кислоти);

б) синтетичні, отримані за допомогою полімеризації чи поліконденсації, і модифіковані полімери – продукти хімічних реакцій природних полімерів, у яких повністю або частково зберігається головний ланцюг (карбоксицелюлоза, нітроцелюлоза і т.д.);

2) Неорганічні.

По структурі молекули полімеру є:

1) лінійні, в яких структура молекул полімеру або сополімеру представлена у вигляді довгого ланцюжка, що складається з мономірних ланок, наприклад ланок метилметакрилату. В таких молекулах ланцюжки вигнуті, переплетені, але вони можуть взаємно переміщатися при нагріванні матеріалу. Матеріал розчиняється у відповідних розчинниках. До цієї групи слід віднести вітчизняний базисний матеріал АКР-15 (Етакрил);

2) „зшиті”, в яких структура полімеру представлена у вигляді ланцюжків, зв’язаних і „зшитих” в окремих місцях „перемичками”, „містками зшиваючого агента”, наприклад диметакрилового ефіру гліколю. Таким чином, структуру полімеру можна порівняти з сіткою, в якій ланцюжки не можуть вільно переміщатися один відносно одного. Такий матеріал не розчиняється в жодному з розчинників, але може розм’якшуватися при нагріванні і набухати в деяких розчинниках. Подібним матеріалом є базисний матеріал Акрел.

3) „привиті” сополімери містять так званий „привитий” полімер, схильний до сополімеризації, тобто полімер типу фторвміщуючого каучуку та ін., молекули якого хімічно приєднані („привиті”) до лінійно-ланцюгових молекул іншого полімеру, наприклад поліметилметакрилату (ПММА). Структура матеріалів цього типу неоднорідна, найдрібніші частинки привитого сополімеру роблять матеріал непрозорим, додають йому підвищену еластичність і удароміцність залежно від природи „зшивання”. До цієї групи матеріалів слід віднести базисні матеріали Фторакс, Акроніл таін.

За призначенням| полімери| поділяють| на:

1) основні, які використовуються для знімних і незнімних зубних протезів:

- базисні (жорсткі) полімери;

- еластичні полімери, або еластомери (зокрема силіконо­ві|, тіоколові| і поліефірні| відтискні| маси);

- полімерні (пластмасові) штучні зуби;

- полімери для заміщення дефектів твердих тканин зубів, тобто матеріали для пломб, штифтових|штифт| зубів і вкладок;

- полімерні матеріали для тимчасових незнімних зубних протезів|;

- полімери облицювальні;

- полімери реставраційні (швидкотвердіючі);

2) допоміжні;

3) клінічні.

До допоміжних полімерних матеріалів слід віднести деякі відтискні маси. З полімерів виконані стандартні і індивідуальні ложки для отримання відтисків, стандартні та індивідуальні захисні полімерні ковпачки і тимчасові коронки для захисту препарованих зубів.

Полімери входять до складу композиційних матеріалів, деяких фіксуючих цементів. Багато основних і допоміжних полімерних матеріалів слід віднести до групи клінічних, оскільки вони використовуються лікарем на клінічному прийомі.