ПОЛІМЕРНІ ПЛОМБУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ, АБО ПЛАСТМАСИ НА ОСНОВІ АКРИЛОВИХ КОМПОЗИЦІЙ

Розрізняють два основні класи полімерних пломбувальних матеріалів: ненаповнені і наповнені, або композитні.

Ненаповнені полімерні матеріали почали|розпочинали| застосовуватися для пломбування зубів з|із| 1939 р. Це стало можливим після|потім| створення| швидкотвердіючих акрилових смол.

У нашій країні, починаючи|розпочинати| з|із| 1952 р., для пломбування зубів застосовували| акрилові пластмаси: АСТ-2, АСТ-2А, сокриз|, норакрил|, норакрил-65|, севритон| (Великобританія), полімерний поро­шок| 5 кольорів, рідина – метилметакрилат|.

Багаторічні|багатолітні| лабораторні дослідження полімерних пломбувальних| матеріалів підтвердили їх непогані естетичні якості|, але|та| в той же час були виявлені і їх істотні|суттєві| недоліки|: значна усадка, високий коефіцієнт теплового роз­ширення|, недостатня стійкість до жувального тиску|тиснення|, високе водопоглинання і зміна кольору|цвіту| пломби, токсична дія на пульпу за рахунок залишкового мономера.

При формуванні порожнини кути|роги| її мають бути заокруглени­ми|, пломбувальний матеріал накладається з лишком, а потім зішліфовується|. При обробці пломба обов’язково має бути зволожена, оскільки|тому що| при локальному перегріві|перегріванні| матеріалу в ньому можуть утворитися тріщини.

У зв’язку з недоліками|нестачами| ненаповнених полімерних матеріалів були зроблені спроби замінити акрилові смоли іншими видами полімерів. Увагу стоматологів привернули епоксидні смоли, які володіють високою адгезією, малою усадкою і тверднуть при відносно|відносно| низьких температурах. Все це спонукало до досліджень| можливості|спроможності| застосування|вживання| їх як пломбувальних матеріалів. У кінці|у кінці| 50-х років XX ст.|ст| R.L. Boven синтезував і запропонував нову органічну основу – продукт взаємодії епоксидних і акрилових смол; вона знайшла широке застосування|вживання|. Одночасно проводилися дослідження по підвищенню фізичних| властивостей полімерних матеріалів шляхом введення|вступу| різних не­органічних| наповнювачів.

Згідно|згідно з| Проекту міжнародного стандарту композиційни­ми| пломбувальними матеріалами називають матеріали на органі­чній| основі, що містять|утримують| не менше 50% неорганічного наповнювача|, підданого спеціальній обробці поверхнісно-актив­ними| речовинами. Як наповнювач використовують плавлений або кристалічний кварц, алюмосилікатне| або бромосилікатне| скло. Для підвищення рентгеноконтрастності вводять|запроваджують| фторид барію. Тверді частинки|частки| наповнювача запобігають деформації органічної матриці; крім того, наповнювач повинен володіти високою твердістю, хімічною інертністю, коефіцієнтом заломлення світла, близьким до такого твердих тканин зуба. Ще однією функцією наповнювача є|з'являється| зниження коефіцієнта теплового розширення пластмасової матриці, хоча концентрація наповнювача в різних| матеріалах коливається|вагається| – в основному вона складає| 70-80% по масі.

Вітчизняні матеріали акрилоксид| і карбоденіт| можна лише з|із| натяжкою віднести до композитів, оскільки|тому що| перший містить|утримує| лише 10% наповнювача, а другий – близько 40% мінерального наповнювача – кварцу. Крім того, справжній композит повинен мати міжфазний шар, відсутній в цих матеріалах. Розумніше віднести| їх до наповнених акрилових полімерів.