Господарські здобутки первісних племен на території України. Трипільська культура

Територія України була заселена із найдавніших часів. Первісні люди з'явилися тут ще в період палео­літу (давнього кам'яного віку) понад 1 млн років тому. Вони селилися в основному на півдні сучасної України (їхнє житло нагадувало курені, вкриті шку­рами звірів) і жили невеликими групами, що утво­рювали первісне людське стадо, постійно пе­ресуваючись з місця на місце в пошуках їжі.

Основним заняттям первісних людей було полю­вання на диких тварин та збиральництво. На тери­торії сучасної України виявлено чимало слідів їхньої діяльності

Близько 40—35 тис. років тому на зміну пітекан­тропу й неандертальцю, які жили за раннього палеоліту, прийшов новий тип людини/що вже нале­жала до сучасного фізичного типу, — Ното ьаріепз, або "людина розумна". В Європі його ще називають кроманьйонцем, за назвою грота Кроманьйон (Франція), де вперше було знайдено кілька кістяків цього типу. Середня тривалість людського життя в той час становила дише 23—23 роки.

Порівняно з неандертальцями, у кроманьйонців вищого рівня розвитку досягли господарство і техні­ка виготовлення знарядь праці. Кроманьойонці ви­робляли різноманітні предмети з каменю та кістки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, фігури тварин. Основним .джерелом добування їжі було по­лювання на великих тварин — мамонта, зубра, бізо­на, носорога, печерного ведмедя. Мисливська зброя стала досконалішою — з'явилися дротики, гарпуни, списокидалки.

Істотні зрушення в цей час відбувалися у сфері соціальних відносин. На зміну первісному стаду прийшла родова община. Рід стає основною су­спільною ланкою, об'єднуючи родичів по материнській лінії, що свідчить про виникнення матріархату. Останній не означіав головної ролі жінки у вироб­ничій сфері, однак жінка оберігала вогонь, житло, дітей. Виникає звичай, за яким заборонялися шлю­би між членами одного роду. Це сприяло зближен­ню'різних родових груп. На основі родинних сто­сунків відбувалася консолідація родів у племена, формувалася племінна організація суспільства. Ви­никли перші форми релігійних вірувань: анімізм, магія, тотемізм,

Нових успіхів людське суспільство досягло в епо­ху мезоліту (середнього кам'яного віку), який три­вав з IX до VI тие. до н. е. У результаті Іи»теилін-ня складалися ландшафтно-географічні зони, близькі до сучасних. Змінився рослинний і тваринний світ. Відповідно змінювалися й умови життя людей» зок­рема добування їя-сі, — це стало поштовхом до виго­товлення складніших знарядь праці. Було створено інструменти для обробки дерева — долото, сокиру, тесло; з'явилися нові вироби з кістки та дерева (ножі*кинджали, списи) з крем'яними пластинами.

У зв'язку з підвищенням продуктивності праці та посиленням влади людини над природою відпала необхідність в існуванні багатолюдних колективів. Великі родові об'єднання мисливців на мамонтів та бізонів змінилися порівняно невеликими групами мисливців на дрібнішу дичину. Відбуваються ма­сові переселення людей з однієї місцевості до іншої. Водночас поширюється досвід виготовлення нових знарядь праці, мисливства, зачатків тваринництва й І рослинництва.

Завершальною стадією кам'яного віку стала епо-ха неоліту (нового кам'яного віку), яка охоплювала «VI—IV тис. до н. е* й характеризувалася великими ЬдОІівами в економіці. В результаті "неолітичної ре-[волюції" поряд з традиційними формами господа­рювання — мисливством, рибальством і збиральниц-І;$*вом — зароджуються і поширюються нові — ско-%арство і землеробство.

|^ч Для виготовлення знарядь праці продовжували рнікористовувати традиційну сировину — камінь, ^"", ріг, дерево. Але з'являються нові методи її си — крім простого оббивання, пиляння, шліфу-[ та примітивне свердління.

Одним з важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду.

Якісно новим періодом розвитку первісного суспі­льства став енеоліт (мідно-кам'яний вік), який у межах ^країни датується IV—III тис. до н, е. У цей час з'являються перші металеві вироби — мідні та золоті. Відтворююче господарство стає домінуючим. Основними заняттями людей були— землеробство, тваринництво, гончарство та інші. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо, а відтак виникає колісний транспорт. Формується система обміну.

Серед енеолітичних племен на території сучасної України провідне місце посідали хліборобські пле­мена Трипільської культури. Поширена на території від Верхньої Наддністрянщини і південної Водині до Середньої Наддніпрянщини і Причорномор'я, ця культура розвивалася протягом IV—III тис. до н. е. і досягла високого, як на той час, рівня розвитку* Назву вона отримала від дослідженого наприкінці XIX ст. українським археологом В. Хвойною носе* лення поблизу с. Трипілля на Київщині.

Племена Трипільської культури жили у поселен­нях, забудованих дерев'яно-глинобитними наземни-

: ми спорудами, розташованими переважно одним чи кількома концентричними колами. В основному це

І були родові або племінні тривалі поселення, що налічували,'кілька десятків садиб. Будівлі становили собою чотирикутники правильної форми.. Відомі також поселення-гіганти площею від 150 до 460 га, які налічували.понад 2000 жител. Тут уже була квартальна забудова, багато будинків мали Два і навіть три поверхи.

В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом і патріархальні родові відносини. Основною ланкою трипільського су­спільства була невелика сім'я. <Сімї об'єднувалися в роди, кілька родів утворювали плем'я, група племен утворювала міжплемінне об'єднання, що мало свої етнографічні особливості.

Основним заняттям трипільців було землеробство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-городні культури. Ріллю спушували дерев'яною мо­тикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Під час археологічних розкопок трипільських поселень знаходили дерев'яні та кіс­тяні серпи з крем'яною вкладкою, якими жали збіж­жя, та кам'яні зернотертки, на яких терли зерно на борошно.

Трипільці розводили переважно велику й дрібну рогату худобу, а також свиней та частково коней. Як тяглову силу використовували биків, якими ора­ли поля,.

Серед ремесел значного розвитку набули прядіння, ткацтво, обробка каме­ню. Трипільські племена вперше на території Украї­ни почали користуватися виробами з міді, освоїли колодне та гаряче кування і зварювання міді. Дуже високого технічного та художнього рівня досягло керамічне виробництво. Місцеві гончарі досконало володіли складною технологією виготовлення кера­міки, вже знаючи гончарний круг, виготовляли ве­личезну кількість різноманітного посуду.

За етнографічними ознаками Трипільська куль­тура дуже близька і подібна до української, їцо дає підстави стверджувати, що її населення стало пра-основою українського народу.

На зміну енеолітові прийшов бронзовий вік (II — жіоч. І тис. до н. е.), який у межах сучасної У країни характеризується передусім швидким розвитком ско­тарства і землеробства, що сприяло завершенню про­цесу відокремлення скотарських племен із середо-»ища землеробських. Це був перший великий суспільний поділ праці.. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіональ­ного характеру.

Зі зростанням продуктивності землеробства і ско­тарства, розвитком металургії з'являється надлишок продуктів, що зосереджується в руках окремих родо­вих груп або племінної верхівки. Все це спричиняє визрівання як внутрішньо-, так і зовнішньоплемшяих соціальних суперечностей. Швидко вдосконалюється зброя, зводяться укріплені поселення. Очевидно, не­обхідність захисту окремих груп населення від нападів сусідів спонукала до консолідації племен у союзи.

. Ранній залізний вік характеризувався співіснувая-Іням бронзових і залізних знарядь праці, Відбувається -перехід від мотики до сохи та плуга, дедалі .ширше -застосовувалися залізні ножі, серпи, лемеші, з'явля­ються круглі жорна. Завдяки поширенню різних .ремесел та успіхам землеробства стався другий ве­ликий су спільний поділ праці: ремесло відокремилося від землеробства (третій — пов'язаний з виникненням торгівлі). Посилилася майнова та со-Іьна диференціація суспільства, створивши не-" передумови для виникнення станово-класо-| вдх відносин та держави.

Залізний вік в Україні пов'язаний з кіммерійською, скіфо-сармато-античною та ранньослов'янською культурами.