Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні

Тема 4 СМЕРТНІСТЬ І ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

Поняття та причини смертності

2. Епідеміологічний перехід (ЕП)

Сутність та стадії ЕП

Чинники ЕП

Показники рівнів і структури смертності

Динаміка смертності й очікуваної тривалості життя в Україні

1. Поняття та причини смертності.

Вивчення смертності необхідне як для цілей наукових де­мографічних досліджень, так і для суто життєвої практики, на­самперед для органів охорони здоров'я і соціальної політики. Показники про смертність використовуються практично у всіх сферах діяльності: для планування розвитку житлових служб, системи освіти, охорони здоров'я, для реалізації програм соціального захисту, для виробництва товарів і послуг для різних верств населення.

У демографії під смертністю розуміють процес вимирання поколінь і розглядають як масовий процес, що складається з одиничних смертей, які настають у різному віці.

Людство весь час намагалося контролювати смертність, тому смертність — це перший з демографічних процесів, що був фундаментально вивчений і статистично описаний (відомо, що тривалість життя на різних етапах розвитку людства значно відрізнялася від сучасної. У кам'яному віці вік смерті був — 20 — 30 років; в античності — 30 — 40 років, за часів капіталізму — 50 — 60)/

Першим, хто спробував науково визначити біологічну тривалість життя, був Френсіс Бекон. З того часу з'являлися різні теорії, що намагалися визначити питання про біологічну тривалість життя людини. Уяву про біологічні можливості подовження тривалості життя людини та кількісні гіпотези, що характеризують довголіття, найбільш аргументовано дає концепція обмеженої надійності організму (Л.Гаврилов, Н. Гаврилова ). Згідно з цією концепцією, організм являє собою складну систему, безперебійна робота якої визначається вірогідністю безперебійної роботи всіх підсистем. Проте, вплив на організм різних чинників може скластися таким чином, що вірогідність відмови всіх систем різко збільшується. Відбувається ланцюгова реакція ураження всього організму, як це буває, наприклад, при ракових чи інфекційних захворюваннях. В такому стані неспецифічної вразливості організм може загинути від зовнішньої чи внутрішньої причини. Автори цієї концепції винайшли ефект сходження в одній точці вікових компонентів смертності для різних популяцій одного біологічного виду. Тобто визначили видову тривалість життя, яка дорівнює 95+2 роки.

Таким чином, причини смерті організму науковці розклали на дві великі групи — ендогенні й екзогенні (внутрішні й зовнішні). Ендогенні причини пов'язані зі спадковістю, уродженими хворобами, старінням та іншими біологічними процесами, що відбуваються в організмі. До екзогенних причин смерті зараховують усі зовнішні причини, що пов'язані з якістю життя людини. Смерть завжди є результатом дії двох цих причин.