Трансфери - це операції без компенсацій, тобто без зустрічного потоку товарів, послуг і т.п.

Економічні операції поділяються на групи (схема. 4.1.).

• Операції з товарами і послугами відносяться до процесу виробництва, обміну і використання товарів і послуг за видами діяльності і секторами економіки. Вони включають операції з товарами і послугами, створеними в даному періоді.

• Операції з доходами - це операції, що здійснюються для розподілу і перерозподілу доданої вартості вітчизняних господарських одиниць і закордонних виробників, а також для перерозподілу доходів.

• Операції з фінансовими інструментами являють собою придбання фінансових активів і прийняття фінансових зобов'язань інституційними одиницями в різних секторах економіки.

СНР передбачає побудову рахунків.

Національні рахунки - набір взаємопов'язаних таблиць у вигляді балансових побудов. За методом побудови національні рахунки аналогічні бухгалтерським рахункам. Кожен рахунок представляє собою баланс у вигляді двохсторонньої таблиці, в якій кожна операція відображається двічі: один раз - в ресурсах, другий - у використанні. Результати операцій балансується за допомогою балансуючої статті, яка є ресурсною статтею наступного рахунку.

Класифікація рахунків в СНР.

1. Рахунки можуть будуватися для чотирьох рівнів:

• консолідовані рахунки (для економіки в цілому);

• рахунки для секторів економіки;

• рахунки для секцій (галузей) економіки;

• рахунки для окремих економічних операцій.

2. Розрізняють групи рахунків:

• рахунки інституційних секторів;

• рахунки операцій;

• рахунки зовнішніх операцій.

- Рахунки інституційних секторів включають:

• рахунки поточних операцій;

• рахунки нагромадження;

• баланси активів та пасивів.

- У свою чергу, рахунки нагромадження включають:

• рахунок операцій з капіталом;

• фінансовий рахунок;

• рахунок інших змін в активах.

Операції з фінансовими інструментами (придбання інституційними одиницями-резидентами фінансових активів і прийняття фінансових зобов'язань) знаходять висвітлення у фінансовому рахунку.

Фінансовий рахунок показує, яким чином одні сектори одержують необхідні фінансові ресурси, приймаючи фінансові зобов'язання, чи зменшуючи ті чи інші активи, і як інші сектори розпоряджаються надлишком власних фінансових ресурсів, здобуваючи фінансові активи, чи зменшуючи свої зобов'язання. Операції з фінансовими активами і пасивами відбиваються у фінансовому рахунку через їхні зміни.

Схема рахунку має вигляд:

На сьогоднішній день даний рахунок в національних рахунках України не складається.

Рахунки будуються як для економіки в цілому, так і для окремих секторів.

У зв’язку з особливостями різних інституційних одиниць, що складають сектор "Фінансові корпорації", доцільно складати рахунки для даного сектора з виділенням наступних підсекторів:

• центральний (національний) банк;

• комерційні банки;

• страхові компанії;

• недержавні пенсійні фонди;

• інші фінансові установи.

Показники результатів економічної діяльності в СНР підрозділяються на показники валових і кінцевих (чистих) результатів. Валові показники відрізняються від чистих на величину споживання основного капіталу.

Методологічні особливості розрахунку результатів діяльності для основних підсекторів сектора "Фінансові корпорації".

Банки

Обсяг випуску послуг банками і фінансовими установами, що виступають як фінансові посередники, складається з двох частин:

- вартість прямих послуг, до яких відносяться ведення рахунків клієнтів, збереження цінностей у сейфах, обмін валюти, які вимірюються розміром прямих платежів за ці послуги;

- вартість послуг фінансового посередництва, що полягає в акумулюванні тимчасово вільних коштів одних одиниць і наданні їх у користування іншим одиницям, плата за які надходить фінансовим установам не у формі прямих платежів за надані послуги, а у формі відсотків і інших доходів від власності, що не можуть безпосередньо розглядатися як платежі за зроблені послуги.

Вартість послуг фінансового посередництва розраховується непрямим шляхом як різниця між доходами від власності, отриманими фінансовими посередниками, і відсотками, виплаченими фінансовими посередниками їхнім кредиторам.

Величина вартості непрямих послуг фінансового посередництва (НПФП) може бути розрахована за наступною формулою:

НПФП = (П₁ - П₀) + (П₀ - П₂) = П₁ - П₂

де П₀ – чисті відсотки, що не містять елемента оплати послуг;

П₁ – відсотки, отримані за надання фінансових ресурсів;

П₂ – відсотки, вплачені за злучені фінансові ресурсів.

Особливістю діяльності центральних (національних) банків полягає в тому, що основним джерелом їхніх ресурсів є не залучення вільних засобів, а емісія грошей, і їхньою найважливішою функцією є поряд з фінансовим посередництвом, загальноекономічне регулювання.

Випуск послуг центральними банками розраховується як сума поточних витрат, тобто проміжного споживання (покупка товарів і нефінансових послуг у нефінансових підприємств) і оплати праці.

Непрямі послуги фінансового посередництва (НПФП) центрального банку визначаються як різниця між усім випуском і оплатою його послуг.

Випуск послуг комерційними банками розраховується як сума прямої оплати послуг і непрямих послуг фінансового посередництва (НПФП). Непрямі послуги фінансового посередництва, у свою чергу, визначаються як різниця між отриманими доходами від власності і виплаченими відсотками.

Проміжне споживання для комерційних банків розраховується як сума вартості товарів і нефінансових послуг, придбаних у нефінансових підприємств.