Мотивація — це управлінська діяльність, яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії, спрямовані на досягнення особистих цілей або цілей організації.

Т.5 Мотивація та керівництво в менеджменті

Мета заняття: формування знань щодо сутності та механізму дії мотивації на поведінку людини, поняття потреби , спонукання до дії, винагород

1. Механізм мотивації.

2. Змістові теорії мотивації.

3. Процесуальні теорії мотивації.

4. Стилі керівництва.

1. Мотивацію можна визначити як сили, які змушують людей поводитися певним чином.

Мотивація — це управлінська діяльність, яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії, спрямовані на досягнення особистих цілей або цілей організації.

Мотивація в управлінській діяльності повинна задовольняти два критерії: задоволення індивідуальних потреб працівників і досягнення цілей організації.

Протягом багатьох століть люди використовували так званий метод «батога та пряника», тобто винагород за виконання робіт чи правильну поведінку і покарань за невиконання робіт чи порушення правил – санкції, штрафи. Згодом в управлінні почали використовувати психологічні аспекти. З появою теорії З. Фрейда про підсвідоме широкого розповсюдження набула теза про те, що поведінка людини не завжди буває раціональною.

Мотивація базується на двох категоріях: потребах і винагородах. Потреба - фізіологічне або психологічне відчуття нестачі чого-небудь, переконання в тому, що чогось бракує.

Потреби бувають первинні (фізіологічні) і вторинні (психологічні).

Первинні потреби мають фізіологічний характер і, як правило вони вроджені, генетичні, закладені природою. Без їх реалізації людина не може існувати. Вони майже однакові для всіх людей.

Вторинні потреби психологічного походження. Вони мають індивідуальний характер. Кожна людина має свої, властиві лише їй моральні якості, запити, індивідуальні ознаки.

Винагороди — внутрішні (дає сама робота: зміст трудового процесу, самоповага тощо) і зовнішні (дає організація: зарплата, кар'єра, кабінет, службове авто, додаткова відпустка тощо).

Узагальнену модель мотивації через потреби можна зобразити як схему:

Потреби людини породжують мотивацію людини до певної поведінки, метою якої є задоволення потреб. Результатом обраної поведінки є досягнення результату – певного ступеня задоволення потреби. Ступінь задоволення потреби може бути повним, частковим або відсутнім. Модель є замкненою, задоволення одних потреб викликає появу інших , їх задоволення вимагає витрат нових зусиль.

Винагорода - це те, що людина вважає цінним для себе. Поняття цінності є суб’єктивним, воно залежить від системи цінностей людини, її характеру, запитів тощо. Тому оцінка винагород і їх цінності у різних людей різна, хоча базові поняття спільні для більшості людей.

Керівництво організації може використовувати два види винагород: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні винагороди – це відчуття власних досягнень, успіхів, самоповага, відчуття компетентності і кваліфікованості. Дружба, спілкування, взаємодопомога в колективі – також відносять до внутрішніх винагород. Найпростіший спосіб забезпечення внутрішніх винагород – це створення сприятливих умов роботи.

Зовнішні винагороди – це все те, що організація пропонує за виконання певних службових обов’язків: заробітна плата, певні пільги премії, можливість кар’єрного росту, престижу тощо.