Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Дослідна стадія науково-дослідного процесу




Читайте также:
  1. Автоматизація технологічного процесу виробництва
  2. Алгоритм науково-дослідного процесу
  3. Алгоритм процесу розробки програми зв’язків із громадськістю
  4. Аналіз процесу організації надання послуг споживачам в готелі
  5. В І-й фазі ранового процесу
  6. Види робіт, що виконуються за стадіями науково-дослідних робіт
  7. Вимоги щодо організації навчально-виховного процесу
  8. Виробнича структура підприємства і організація процесу виробництва в просторі
  9. Головні складові процесу персонального продажу
  10. Дайте визначення поняття процесуальних строків, назвіть їх види та порядок обчислення і перебігу.

Дослідна стадія науково-дослідного процесу, як і організаційна, має кілька етапів (рис. 5.3).

Створення нової інформації відбувається в результаті проведення спосте­режень, експериментів та інших видів досліджень, спрямованих на отри­мання первісної інформації про об'єкт. При цьому передбачається пара­лельне вивчення процесів і явищ, що можуть впливати на стан об'єкта дослідження. Таке вивчення теми дає змогу виявити позитивні й негативні чинники впливу та визначити критерії їх оцінки. Отриману інформацію про об'єкт та супутні процеси та явища збирають і групують для подальшого перетворення згідно з метою дослідження. Нову інформацію про об'єкт можуть постачати джерела первісної та вто­ринної інформації. Це відбувається в тому випадку, коли дані, що були отримані раніше з іншою, не пов'язаною з конкретним дослідженням ме­тою, перетворюються або опрацьовуються таким чином, що стають при­датними для використання у вирішенні нового завдання.

Рис. 5.3. Дослідна стадія науково-дослідного процесу

Методів створення нової інформації про об'єкт є величезна кількість; біль­шість з них – конкретно-наукові методи, тобто такі, які застосовують тіль­ки в певній галузі науки та за певних умов проведення досліджень і харак­теристик об'єкта вивчення, наприклад метод максимального тиску в бульбочці для вимірювання поверхневого натягу під час вивчення та дослідження фізико-хімічних властивостей матеріалів або вібраційний метод для визначення в'язкості рідини. Такі спеціальні або специфічні методи розглядати детально немає потреби, їм присвячено спеціальну літературу з певних галузей знань. Зауважимо тільки, що велика кількість способів отримання нової інформації про об'єкт у природних науках заснована на різноманітних методах вимірювання, рахування та спостереження. У сус­пільних науках – спостереження та документалістики.

Зібрану нову інформацію про об'єкт групують і опрацьовують таким чи­ном, щоб мати можливість використовувати її в подальших процедурах згідно з метою роботи.

Етап виконання досліджень з використанням теоретичних і емпіричних ме­тодів дослідної стадії науково-дослідного процесу починається з доведення гіпотези, що, власне, і є сенсом і метою дослідної стадії.



Шлях до гіпотези пролягає через ідеї – думки, що досягли найвищого ступеня об'єктивності, повноти і конкретизації і одночасно спрямовані на практичну реалізацію. Вони не виникають на пустому місці, їм передують базисні знання, наукові відкриття, винаходи, вивчення досвіду та результа­тів досліджень вітчизняних і закордонних колег. За підрахунками амери­канських учених, на кожен результат НДР, що використовується у вироб­ництві, припадає 8 патентів (авторських свідоцтв), 98 технічно здійсненних рішень і 540 ідей, з яких і формується гіпотеза.

Первинні, або попередні, гіпотези в процесі дослідження зазвичай неод­норазово аналізуються, критикуються, уточнюються і в результаті стають достовірнішими.

Проведення теоретичних досліджень з метою доведення гіпотези викону­ється згідно з програмою дослідження, методикою дослідження та робо­чим планом.

Формулювання попередніх висновків і рекомендацій виконується на під­ставі доведення або, однаковою мірою, спростування гіпотези з урахуван­ням всіх суттєвих змін, доповнень, уточнень та ін., що сталися в процесі її доведення або спростування.

Перш ніж робити висновки – стислий виклад отриманих результатів – до­слідник повинен ще раз перевірити завершеність кожної окремої частини роботи та доказовість аргументації в цілому. Лише після цього слід форму­лювати висновки по суті порушеної проблеми, побічних і другорядних пи­тань і питань практичного значення, використання отриманих результатів.



Висновки рекомендується формулювати ретельно, точно, не переобтяжу­ючи цифровими даними та додатковими окремими викладками. їх обґрунтування повинно міститися в попередньому викладі. Висновки полегшують читачеві оцінку та використання результатів дослідження, а самому вико­навцю слугують засобом самоперевірки.

Пропозиції та рекомендації щодо практичного використання висновків у вирішенні конкретного завдання в певних умовах повинні бути перспектив­ними. Тут необхідно враховувати не тільки існуючі умови, а й зміни, що повинні статися найближчим часом. У перспективних роботах, що вирішу­ють великі проблеми, такому прогнозуванню відводять особливе місце. В цьому разі втілення в життя прийнятих на підставі рекомендацій рішень пов'язано з чималими витратами, порушенням ходу великих технологічних процесів тощо. Тому повинні бути передбачені всі необхідні матеріальні та організаційні передумови. У процесі розроблення перспективних пропози­цій дослідник повинен найефективніше використовувати історичну частину своєї роботи. Неврахування загальної перспективи розвитку галузі, окре­мої проблеми стає причиною того, що результати дослідження залиша­ються нереалізованими. Як і висновки, пропозиції можуть мати і позитив­ний, і негативний характер (наприклад, відмова від методики планування окремих показників, що використовувалася раніше). Попередні рекомендації зазвичай завершують теоретичну частину прикладних досліджень. Однак вони можуть завершувати цілком теоретичну роботу і тому мати організаційно-методичний характер.



При економічному обґрунтуванні пропозицій звертають увагу на такі положення: поряд із прямим ефектом використання пропозицій враховують і побіч­ний ефект. Наприклад, упровадження нової методики планування або нового технологічного процесу чи нових машин і механізмів може ско­ротити чисельність планових працівників; крім економічного ефекту слід визначитися і з іншими його видами. Так, наприклад, удосконалення системи стимулювання праці сприяє закріпленню кадрів. У такому разі розрахунок економічного ефекту повинен поєднуватися з обґрунтованою характеристикою ефекту політичного, пси­хологічного, естетичного тощо. Тут зіставляти витрати з позаекономіч­ним ефектом не можна, оскільки вони виражаються в різних показни­ках, і кінцеве рішення повинно бути прийнято тільки на основі експерт­них оцінок широкого кола компетентних осіб. Таким чином, дослідник повинен у максимально конкретній формі з повною об'єктивністю ви­явити і переваги запропонованої ним пропозиції, і її вади.

Наступним кроком є науковий експеримент, тобто емпірична перевірка результатів теоретичної частини дослідження.

Загалом будь-яке експериментальне дослідження, незалежно від його різ­новиду, – це, так би мовити, дослідження в дослідженні, і воно має кілька стадій, схожих зі стадіями науково-дослідного процесу в цілому.

Стадії проведення наукового експерименту:

- робота з літературою;

- розробка методики експерименту;

- складання робочого плану виконання наукового експерименту;

- підготовка об’єкта дослідження;

- проведення експерименту.

Для проведення експерименту необхідно створити сприятливі умови праці: зручне розміщення приладів і пристроїв; належне освітлення; доступ свіжого повітря; зручне місце для ведення записів, бажано подалі від джерел води й тепла тощо.

До початку експерименту доцільно провести пробні досліди з метою:

- ознайомлення експериментатора з роботою, практичного оволодіння ним методикою експерименту, методів визначення різних показників;

- перевірки роботи окремих елементів устаткування та апаратури;

- виявлення проміжків часу, необхідних для визначення окремих показників, інтервалів для вимірювання кожної величини та ін.;

- оцінки можливих помилок при визначенні показників, що буде враховано в подальшому експерименті і надасть можливість приділити більше уваги вимірюванню величин, що вносять основний вклад у помилку кінцевого результату.

По закінченні експерименту, а іноді і в процесі його проведення, викону­ється перевірка відповідності експериментальних даних теоретичним пе­редумовам, тобто саме перевірка гіпотези дослідження і, таким чином, правильності зроблених на її підставі попередніх висновків і рекомендацій і в разі необхідності їх корегування.

Основою спільного аналізу теоретичних і експериментальних досліджень є зіставлення висунутої гіпотези з дослідними даними спостережень. У результаті теоретико-експериментального аналізу можуть виникнути три випадки.

1. Встановлено повний чи достатньо повний збіг гіпотези, теоретичних передумов з результатами досліду. При цьому додатково групують отри­маний матеріал досліджень таким чином, щоб з нього випливали ос­новні положення розробленої раніше гіпотези, у результаті чого остан­ня перетворюється на доведене теоретичне положення, теорію.

2. Експериментальні дані лише частково підтверджують положення гіпоте­зи, а в тій чи іншій частині суперечать їй. У цьому випадку гіпотезу змінюють і переробляютьтаким чином, щоб вона найповніше відповіда­ла результатам експерименту. Найчастіше після цього виконують до­даткові корегувальні експерименти з метою підтвердження робочої гі­потези, після чого вона також перетворюється на теорію.

3. Гіпотеза не підтверджується експериментом. Тоді її критично аналізують і повністю переглядають. Потім проводять нові експериментальні дослідження з урахуванням нової робочої гіпотези. Негативні результати наукової роботи зазвичай не відкидають, у багатьох ви­падках вони допомагають отримати правильні уявлення про об'єкти, явища та процеси.

Після виконаного аналізу ухвалюють остаточне рішення, яке формулюють як висновки або пропозиції чи рекомендації. Ця частина роботи потребує високої кваліфікації, оскільки необхідно стисло, чітко, науково виокремити те нове й суттєве, що є результатом дослідження, дати йому вичерпну оцінку, визначити шляхи подальших досліджень. За однією темою не реко­мендується складати багато висновків (не більше ніж 5–10). Якщо ж окрім основних висновків, що відповідають меті дослідження, можна зробити ще й інші, то їх формулюють окремо, щоб не відволікати від конкретної відпо­віді на основне завдання теми. Усі висновки доцільно поділити на дві гру­пи: наукові та виробничі.

Висновки та рекомендації, зроблені на підставі дослідження гіпотез, що пройшли експериментування та відповідне корегування, оприлюднюють як доповіді та повідомлення на семінарах й конференціях, публікації статей за наслідками дослідження окремих питань.


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 8; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты