Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Ефективність наукових досліджень




Читайте также:
  1. IV. Стаття зі збірника, журналу, наукових праць і т. п.
  2. Анотування і реферування наукових текстів
  3. Види наукових текстів відповідно до їх функціонального призначення (оглядовий, теоретичний, пояснювальний, додатковий та ін).
  4. Виховна ефективність уроку математики
  5. Головна мета, завдання та очікуваний результат міжнародних маркетингових досліджень.
  6. Державне регулювання грошової пропозиції і його вплив на рівноважні ціни і рівноважні обсяги виробництва. Ефективність державного регулювання.
  7. Економічна ефективність методів управління ризиками
  8. Економічна ефективність різних форм комерціалізації
  9. Ефективність використання
  10. Ефективність інформаційних та організаційно-комерційних послуг

Наука є найефективнішою сферою капіталовкладень. Досвід світової прак­тики свідчить, що прибуток від капіталовкладень у неї становить 100–200% і є набагато вищим за прибуток будь-яких галузей. За даними зарубіжних економістів, на 1 долар витрат на науку прибуток на рік становить 4–7 доларів і більше. У нашій країні ефективність науки також дуже висока: на 1 грн. витрат на НДР і ДКР прибуток становить 3–8 грн. Однак щороку наука обходиться суспільству дедалі дорожче. На неї витра­чають величезні суми. Тому перед економікою науки постає проблема сис­тематичного зменшення народногосподарських витрат на дослідження з одночасним підвищенням ефекту від їх упровадження.

Основними видами ефективності наукових досліджень є:

- економічна ефективність – зростання національного доходу, підви­щення продуктивності праці, якості продукції, зменшення витрат на наукові дослідження;

- зміцнення обороноздатності країни;

- соціально-економічна ефективність – ліквідація важкої праці, поліпшення санітарно-гігієнічних умов праці, збереження та очищення довкілля;

- престиж вітчизняної науки.

Таким чином, під економічною ефективністю наукових досліджень у цілому розуміють зменшення витрат суспільної та живої праці на виробництво продукції в тій галузі, де впроваджуються закінчені науково-дослідні робо­ти та дослідно-конструкторські розробки (НДР і ДКР).

Нині кожна гривня, вкладена в науку, НТП та освоєння нововведень (но­вої техніки, нових технологій) у виробництві, дає вчетверо більший ефект, ніж та сама гривня, вкладена в екстенсивні фактори. Це дуже суттєва обставина, з якої випливає, що й надалі господарська політика України буде спрямована на те, щоб в усіх сферах суспільного виробництва вирі­шувати проблеми подальшого розвитку переважно за рахунок інтенсив­них факторів. Особлива роль надається науці, причому на саму науку поширюється та сама вимога. Ось деякі факти з цього приводу. За останні 40–50 років кількість нових знань збільшилася приблизно в 2–3 рази, водночас обсяг інформації (публікацій, різноманітної документації) зріс у 8–10 разів, а обсяг коштів, витрачених на науку, – більш як у 100 разів. Таке співвідношення свідчить про те, що наукову політику треба змінюва­ти, необхідно кардинально підвищувати ефективність роботи наукових установ, організацій, колективів. Крім того, само собою зростання кіль­кості нових знань не дає приросту ефекту у виробництві. Таким чином, потребує аналізу питання про пропорції між отриманням знань та їхнім використанням у виробництві.



Якщо сумарні витрати на фундаментальні та прикладні дослідження, а також на дослідно-конструкторські розробки прийняти за одиницю, то співвідно­шення між вкладеннями у виробництво нових знань і вкладеннями в освоєн­ня цих знань народним господарством становитиме 1:12. А в реальному житті в нашій країні таке співвідношення становить 1:7 (у США – 1:11).

Ефективність роботи наукового працівника оцінюють за допомогою різних критеріїв: публікаційного, економічного, новизни розробки, цитування робіт та ін.

Публікаційний критерій характеризує загальну діяльність – сумарну кіль­кість друкованих праць, загальний обсяг їх у друкованих аркушах, кількість монографій, підручників, навчальних посібників. Але цей критерій не за­вжди об'єктивно характеризує ефективність наукового співробітника. Трапляються випадки, коли за меншої кількості друкованих робіт віддача значно більша, ніж від великої кількості дрібних робіт. Економічну оцінку роботи окремого наукового працівника застосовують вкрай рідко. Найчас­тіше як економічний критерій використовують показник продуктивності йо­го праці. Критерій новизниНДР – це кількість авторських свідоцтв та па­тентів. Критерій цитування робіт ученого становить кількість посилань на його друковані праці. Це другорядний критерій.



Ефективність роботи науково-дослідної групи або організації оцінюють зовсім інакше. У цьому випадку також існує кілька показників: середньо­річна розробка НДР, кількість упроваджених тем, економічна ефектив­ність від упровадження НДР і ДКР, загальний економічний ефект, кіль­кість отриманих авторських свідоцтв і патентів, кількість проданих ліцен­зій, валютна виручка.

Середньорічну розробку НДР, ДКР визначають за формулою:

(1)

де С0 – загальна кошторисна вартість НДР і ДКР, тис. грн.;

Р – середньоспискова кількість робітників основного та допоміжного персоналу відділу, кафедри, лабораторії, НДІ.

 

Зазвичай КП розраховують за рік, оскільки встановити кошторисні витрати НДР за місяць або квартал можна лише орієнтовно. Середньорічна роз­робка НДР і ДКР на одного працівника коливається від 3 до 7 тис. грн.

Критерій упровадження Кв закінчених тем встановлюють наприкінці кален­дарного року простим підсумовуванням закінчених робіт т Власне впро­вадження теми оцінюють ступенем завершення тематичного плану.

Відносний критерій впровадження закінчених тем:

(2)

де т – загальна кількість тем, що розробляються.

Існує ціла низка методик визначення економічної ефективності в різних галузях, але всі вони зводяться до того, що основною оцінкою реальної економічної ефективності НДР за рік може бути так званий коефіцієнт економічної ефективності,що розраховується за формулою:



(3)

де Е, В – відповідно сума реального економічного ефекту від упроваджен­ня результатів НДР за рік і загальна сума витрат на НДР за рік, тис. грн.

Максимальний економічний ефект, який може бути досягнутий завдяки впро­вадженню результатів НДР у виробництво за розрахунковий період для запро­понованого обсягу впровадження, називають економічним потенціалом НДР.

Економічний ефект від упровадження – основний показник ефективності наукових досліджень – залежить від витрат на впровадження, обсягу впро­вадження, термінів освоєння нової техніки і багатьох інших чинників. Ефект від упровадження розраховують за весь період, починаючи з почат­ку розробки теми до отримання віддачі. Зазвичай тривалість такого періо­ду прикладних досліджень становить кілька років. Однак наприкінці його можна отримати повний народногосподарський ефект.

Рівень новизни прикладних досліджень і розробок колективу характеризу­ють критерієм КА, тобто кількістю завершених робіт, за якими отримано авторські свідоцтва та патенти. Цей критерій характеризує абсолютну кіль­кість свідоцтв і патентів. Об'єктивнішим критерієм є, наприклад, кількість свідоцтв і патентів, віднесених до певної кількості працівників певного ко­лективу або до числа тем, які розробляє колектив і які підлягають оформ­ленню свідоцтвами і патентами.

Якщо виконані колективом НДІ розробки продано за кордон, ефективність цих розробок оцінюють відносним показником

(4)

де Д – валютний дохід держави, тис. грн.;

∑З – сумарні витрати на проведення НДР і ДКР, оформлення та продаж ліцензій, виконання ліцензійних міждержавних від­носин та ін.

Що вищі показники КП, Кв, КА, КЛ, то ефективніше НДР колективу. Найефективнішим критерієм економічної ефективності наукових досліджень є фактична економія від упровадження.

Таким чином, однією з можливостей підвищення ефективності науки і на­уково-технічного прогресу є вдосконалення соціального, передусім еконо­мічного механізму, що сприяло б швидшому освоєнню наукових результа­тів виробництвом і суспільною практикою в цілому.

Друга можливість підвищення ефективності науки лежить у сфері безпосе­редньої творчої діяльності дослідників і складається з підвищення методо­логічного рівня наукової роботи, висування нових, глибших ідей, освоєння перспективних методів досліджень.

І нарешті, третя можливість перебуває у сфері управління науковим про­цесом в цілому і складається зі створення найсприятливіших умов для плід­ної праці всіх категорій працівників науки і за всім спектром сучасного наукового процесу.

 


Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 18; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.013 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты