Відповідальність платників податку

Платники податку, які не мають на момент перевірки податковим органом бухгалтерських звітів і балансів, декларацій і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податку за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом наступних 12-місячних податкових періодів платник податку допускає друге або більше таких порушень, такий платник податку сплачує штраф у сумі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на кількість таких порушень.

Платники податку, які не подали або невчасно подали до податкового органу податкову декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10 відсотків суми нарахованого податку за кожний випадок порушення. Якщо таке неподання або невчасне подання є наслідком неналежного виконання обов'язків поштою, платник податку має право оскаржити правомірність застосування фінансових санкцій у судовому порядку.

У разі приховання або заниження сум податку платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу у розмірі, встановленому законодавством, та пені, обчисленої виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Якщо за наслідками перевірки платника податку податковим органом виявлено випадки арифметичних помилок або описок, що призвели до заниження суми податку, але не більше як п'ять відсотків суми загальних зобов'язань платника податку щодо сплати такого податку за період, що перевіряється, керівник відповідного податкового органу може прийняти рішення про незастосування фінансових санкцій у вигляді штрафів до такого платника податку.

Сума податкових платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті неправильного нарахування або порушення платником податку встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з відповідного бюджету протягом 15 робочих днів з моменту отримання податковим органом відповідної заяви платника податку або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк позовної давності, встановлений законодавством.

ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ – непрямий податок, який включається до ціни реалізованого товару і є частиною новоствореної вартості, сплачується до Державного бюджету і приносить левову частку доходів у державний бюджет. Розмір непрямого податку не залежить від матеріального стану платника, тому державі зручно його справляти. Податковим кодексом України встановлено новий підхід при визначенні категорії платників податку на додану вартість, що дає можливість охопити всіх потенційних платників ПДВ. Відповідно до закону платником ПДВ є не тільки особа (як юридична, так і фізична) підприємницької діяльності), а й інша юридична особа, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, за умови, що у неї обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищує 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі обмеження обсягу продажу товарів не стосуються особи, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку.

Не є платником податку на додану вартість суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи (фізична особа), що здійснює торгівлю за готівку на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством.

Категорію платників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній території України надають послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України, а також імпортують товари, роботи, послуги

При ввезенні товарів на митну територію України чи отриманні від нерезидентів робіт (послуг) для їх використання чи споживання на території України платником податку є будь-яка особа, що ввозить (отримує) зазначені товари, включаючи і громадян, які імпортують товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню.

Об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку:

· З продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в т.ч. операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальникові (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставника.

· З ввезення (пересилки) товарів на митну територію України і одержання робіт (послуг) наданих нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у т.ч. операції з ввезення (пересилки) майна за договорами оренди (лізингу) застави і іпотеки.

· З вивезення (пересилки) товарів на митну територію України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

Для обчислення податку на додану вартість визначено дві ставки податку – 20% та нульова ставка. Нульова ставка застосовується у разі продажу товарів (робіт, послуг) не експорт і означає повне відшкодування ПДВ, сплаченого постачальниками за товари (роботи, послуги), матеріальні ресурси, використані для здійснення вищезазначених поставок.

Пільги за ПДВ передбачені на послуги, які надаються в лікувальних закладах, закладах освіти, архівних установах, у сфері соціального захисту дітей, людей похилого віку, інвалідів, службах зайнятості. Надаються пільги на операції з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, путівок на санаторно-курортне лікування, послуг з доставки пенсій та грошової допомоги, а також робіт з будівництва житла за рахунок коштів інвесторів для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання службових обов’язків.

Згідно ст.7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити.