Модуль 1. Теоретичні аспекти організації виховної роботи у внз.

Тема 1. Сутність процесу виховання.

П Л А Н

1. Теорія і методика виховання як частина педагогіки.

2. Поняття про виховання. Виховання в широкому і вузькому розумінні.

3. Рушійні сили процесу виховання (внутрішні та зовнішні суперечності).

4. Закономірності та особливості виховного процесу.

1. Теорія і методика виховання як частина педагогіки.

“Виховання – велика справа: ним вирішується доля людини”

(Народна мудрість)

Виховання–це дуже важлива складова частина педагогічного процесу. Виховання має свій зміст, свої принципи. Здійснюється воно за допомогою специфічних форм, методів і прийомів. Тому в педагогічній науці сформувався самостійний розділ – Теорія виховання, поряд із загальними основами педагогіки, теорією навчання (дидактикою) та школознавством.

Схематично це виглядає так:

Вивчаючи “Загальні основи педагогіки” студенти знайомляться з предметом і завданнями педагогіки, основними категоріями педагогіки, галузями педагогіки та методами педагогічних досліджень.

Теорія навчання (дидактика) вивчає структуру процесу навчання, зміст освіти, закономірності, принципи, методи і форми організації навчання.

Школознавство знайомить з принципами управління освітою, методичною роботою в закладах освіти, передовим педагогічним досвідом.

Теорія виховання вивчає закономірності, принципи, методи, форми, прийоми, засоби, напрями виховання, підходи до виховання.

З теорії виховання виокремилась методика виховання як самостійна дисципліна. “Організація виховної роботи у внз” – одна з основних дисциплін у підготовці викладачів для сільськогосподарських технікумів, коледжів. Їй відводиться особлива роль у формуванні особистості викладача, так як мета цієї дисципліни – сформувати у слухачів наукові поняття про теорію і методику виховання, допомогти майбутнім викладачам в оволодінні основними теоретичними знаннями і практичними вміннями щодо виховання особистості і колективу та навчити їх застосовувати ці знання і вміння в майбутній педагогічній діяльності. Завдання дисципліни – ознайомити слухачів з теорією виховання, озброїти їх методиками вивчення та виховання особистості студента, роботи куратора студентської групи щодо формування колективу, розробки та проведення виховних заходів.

2. Поняття про виховання. Виховання в широкому і вузькому розумінні.

Слово “виховання” є похідним від слова “ховати” або “вирощувати”. В українській народній педагогіці воно спочатку вживалося в значенні оберігати від небезпеки – наприклад, хвороби, каліцтва, смерті, шкідливого впливу. Пізніше слово “виховання” означало вирощувати дітей, навчати їх правил поведінки.

Виховання – це процес цілеспрямованого і систематичного формування особистості, зумовлений дією багатьох факторів.

Процес виховання – це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Виховання (за А.В. Петровським) – це діяльність з метою передачі новим поколінням суспільно-історичного досвіду, планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності.

В педагогічній науці термін “виховання” вживається в широкому і вузькому розумінні.

У широкому розумінні виховання – це сума впливів на психіку людини, спрямованих на її підготовку до активної участі у житті суспільства. Це і спеціально організований вплив виховних закладів, і соціально-економічні умови, що діють певною мірою стихійно.

У вузькому розумінні виховання є планомірним впливом батьків і школи на вихованця.

За В.М. Галузинським, термін виховання вживається у чотирьох значеннях:

Ø у широкому соціальному, коли йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності;

Ø у широкому педагогічному – це виховання в діяльності шкіл, технікумів, коледжів, інших навчальних закладів, де педагогічний колектив керується педагогічною теорією та її практичними і методичними рекомендаціями;

Ø у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога, наприклад, класного керівника, щоб досягти певної виховної мети в колективі студентів;

Ø у гранично вузькому, коли педагог або батько розв’язують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання.

3. Рушійні сили процесу виховання (внутрішні та зовнішні суперечності).

Рушійні сили виховання – це сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє досягненню цілей виховання. Суперечності процесу виховання поділяються на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні – це суперечності між зростаючими завданнями, які належить розв’язати вихованцю і тими можливостями, які обмежують його дії у розв’язанні цих завдань, рівнем його розвитку як особистості.

Зовнішні суперечності.

1. Невідповідність виховних впливів навчального закладу і сім’ї, коли сім’я, не вникаючи в суть вимог закладу, прямо чи опосередковано протидіє їм.

2. Суперечність між виховними впливами навчального закладу і сім’ї та стихійними виховними впливами вулиці.

3. Невідповідність виховних вимог у різних викладачів (або батьків у сім’ї).

4. Отримання вихованцем негативного досвіду, в силу якого він постійно вступає в конфлікт з іншими.