Особливості виховання.

1. Багатофакторний процес. Успіх виховання залежить від впливу багатьох факторів і умов: навчальний заклад, сім’я, друзі, молодіжні організації, церква, література, мистецтво, кіно, театр, засоби масової інформації, екологія та інші фактори.

2. Довготривалий процес. Французький вчений Гельвецій сказав: “Вся моя жизнь, собственно говоря, одно длинное воспитание”. Відомо, що віковий період до 21 року – це період найінтенсивнішого розвитку особистості, формування характеру та поведінки. З огляду на це, службу у Збройних силах юнаки повинні проходити після 21 року. Центральна нервова система в цьому віці характеризується високою пластичністю і сприйнятливістю, завдяки чому є умови для успішного виховання особистості. Але людину можна виховувати (або перевиховувати) і в старшому віці а не тільки до 25 років, як зазначають деякі вчені. Отже, процес виховання триває від народження людини до її смерті.

3. Ступеневий характер виховання. Процес виховання поділяється на кілька етапів в залежності від віку вихованця. На 1 етапі діти засвоюють правила поведінки в сім’ї, школі, напрацьовують навички поведінки. На 2 етапі формуються етичні поняття, напрацьовуються вміння правильно діяти в різних ситуаціях, виконувати прийняті правила поведінки, розвиток позитивних якостей і переборювання негативних. На 3 етапі формуються переконання, напрацьовуються стійкі звички поведінки, виявляються мотиви діяльності.

4. Концентризм у змісті виховної роботи. В процесі виховання до одних і тих же якостей особистості є потреба повертатися кілька разів. Але це не просте повторення, а повторення із розширенням і заглибленням у відповідності з віковими особливостями та рівнем вихованості вихованців.

5. Двосторонній активний процес. Вихованець бере активну участь у процесі виховання, здійснюючи самовиховання.

6. Керований процес. Керівники закладів освіти, заступники з виховної роботи у технікумах і коледжах, куратори студентських груп планують та спрямовують діяльність студентських колективів, виховання особистості та колективу.

7. Поступове виявлення результатів виховання. Результати процесу виховання, на відміну від результатів процесу навчання, видно не зразу. Потрібно певний час здійснювати виховний вплив, а потім спостерігати за поведінкою студентів у різних ситуаціях.

8. Спрямованість у майбутнє. Вихователям слід враховувати не тільки потреби сьогоднішнього дня, але й передбачити зміни у суспільному житті, прогнозувати їх на наступні 10-15 років. Прикладом такого прогнозування може бути Національна доктрина розвитку освіти України у 21 столітті (2001 рік).

До структурних елементів процесу виховання М.М. Фіцула відносить мету, зміст, завдання, форми, методи, засоби, результати виховання та корекцію результатів.

Виділяють наступні етапи процесу виховання:

1. Виявлення позитивних і негативних рис особистості.

2. Проектування особистості на основі зразка-ідеалу.

3. Засвоєння вихованцем необхідних рис, набуття досвіду поведінки.

4. Перехід до самовиховання.

Рекомендована література:

1. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 232-239.

2. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2007. – С. 237-257.

3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1997. - С. 7-23.

4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1995.- 237с.

5. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: Учебник для студентов пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. – Кн. 2. – С. 5 – 38.