Поняття суб’єкта трудового права.

Тема1.4: Трудові правовідносини.

Питання для самостійного вивчення

1. Поняття суб’єкта трудового права.

2. Громадяни як суб’єкти трудового права.

3. Роботодавець як суб’єкт трудового права.

4. Державні органи , які виступають суб’єктами трудового права.

5. Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України.

Література.

1. Конституція України.

2. Кодекс законів про працю.

3. Господарський кодекс України.

4. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. 3-є вид., перероб. і доп. – Х: Консул, 2002 – 528 с.

5. Трудове право України: Підручник / за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – 2-ге вид., стер. – К: т-во “Знання”, КОО – 2001. – 564 с.

6. Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій – К. Вентурі, 1996 – 224с.

7. Трудове право України. Навч. посібник / За ред. Пилипенка П.Д. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре” – 2003 – 536 с.

8. Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій.: К. МАУП, 1999 – 192 с.

9. Стичинський Б.С. та ін. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / 4-ге вид., доп. і перероб. – К: Видавництво А.С.К., 2003. – 1024 с.

10. Трукова Г. Уповноважені трудовим колективом органи як суб’єкт соціального партнерства. // Право України. – 2007. - № 9, с. 50.

Поняття суб’єкта трудового права.

3 моменту проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України відбулися значні соціально-економічні зміни. Роздержавлення підприємств та формування багатоманіття форм власності привели до виникнення на цій основі численних організаційно-правових форм юридичних осіб - роботодавців. Також все це сприяло появі роботодавців - фізичних осіб. Із іншого боку, проголошене як конституційне право громадян на вільний розвиток своєї особистості, включаючи право розпоряджатися своєю здатністю до праці, істотно змінює правовий статус цього громадянина як працівника. Значних змін зазнає також правовий статус, завдання та функції інших суб'єктів трудового права: професійних спілок, трудових колективів, державних органів.

Суб'єктами трудового права є учасники суспільних відносин, регульованих законодавством про працю, які володіють суб'єктивними трудовими та юридичними обов'язками.

Для визначення кола суб'єктів трудового права необхідно звернутися до предмета цієї галузі права. Загальновідомо, що безсуб'єктних відносин не існує. Визначаючи коло суспільних відносин, які складають предмет тієї чи іншої галузі права, тим самим визначаємо і коло суб'єктів цієї галузі права. Предметом трудового права є трудові відносини та відносини, що пов'язані з ними. Включення останніх до предмета пояснюється тим, що вони направлені на забезпечення нормального функціонування трудових відносин, а тому їх існування без трудових позбавлено будь-якого сенсу. Відповідно, можна виділити два рівня суб'єктів трудового права - основні та неосновні.

Основними суб'єктами трудового права є сторони трудових правовідносин - працівники й роботодавці.

Неосновні суб'єкти, у свою чергу, поділяються на похідні та допоміжні. До числа суб'єктів, правовий статус яких є похідним від статусу працівника слід віднести особу, яка шукає роботу (безробітного), інваліда внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання та ін. Будь-яка з цих категорій осіб не має самостійного значення і існує як передуюча правовій особистості працівника або як наслідок існування такої особи як працівника. Сутність допоміжних суб'єктів полягає в тому, що їх здатність до правоволодіння направлена на обслуговування функціонування основних суб'єктів трудового права як повноцінних учасників відносин царині праці. До суб'єктів, правовий статус яких носить допоміжний характер, належать професійні спілки, трудовий колектив, державні органи.

За кількісною ознакою суб'єкти трудового права поділяються на індивідуальні та колективні. Індивідуальними суб'єктами є працівники та роботодавці - фізичні особи; колективними: роботодавці - юридичні особи, профспілки, трудові колективи, державні органи.

Всі суб'єкти трудового права наділяються специфічною властивістю - правовим статусом. Правовий статус - це визначений нормами права стан суб'єкта права, що відображає його становище у взаємовідносинах із іншими суб'єктами права. Елементами його змісту є: правосуб'єктність та юридичні права й обов'язки.

Правосуб'єктність об'єднує два компоненти - правоздатність як пе­редбачену нормами права здатність мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки (тобто здатність до правоволодіння) та дієздатність як передба­чену нормами права здатність та юридичну можливість своїми діями на­бувати права та обов'язки, здійснювати та виконувати їх (тобто здатність до правореалізації). Трудова правосуб'єктність - це правова категорія, що виражає здатність суб'єкта бути учасником трудових та пов'язаних з ними правовідносин.

Суб'єктивне право та юридичний обов'язок, що йому відповідає, утворюють юридичний зв'язок уповноваженої та зобов'язаної сторін. Суб'єктивне право - це передбачена для уповноваженого суб'єкта трудового права з метою задоволення його інтересів міра можливої поведінки, забезпечена юридичними обов'язками інших суб'єктів трудового права. Юридичний обов'язок - це передбачена для зобов'язаного суб'єкта трудового права та забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якою він повинен керуватися в інтересах уповноваженого суб'єкта права. Суб'єктивне право та юридичний обов'язок нерозривно пов'язані. Нема права, і нема обов'язку, якому б не відповідало право.

Суб'єкт трудового права стає суб'єктом правовідносин тоді, коли абстрактні правові зв'язки перетворюються на конкретні.