Роботодавець як суб'єкт трудового права України.

Для того щоб громадянин України став працівником, він повинен вступити в трудові відносини з власником засобів виробництва або із створюваними ним підприємствами, тобто з роботодавцем.

У ст. 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" роботодавець визначається як власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю. Згідно КЗпП роботодавцем можуть бути також фізичні особи. Фізичні особи-роботодавці поділяються на (1) фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правам найму працівників та (2) фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням особистих послуг (кухарі, няньки, водії тощо).

Управління виробництвом здійснює власник безпосередньо сам або за допомогою уповноваженого ним на управління органу - одноособового чи колегіального. Це в першу чергу стосується держави, яка безпосередньо не може використовувати свою власність, знаряддя та засоби виробництва; вона розподіляє майно між своїми органами, які для виробничої діяльності можуть створювати підприємства, установи, організації, що набувають статусу юридичної особи. Створена юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном відповідно до затвердженого статуту чи положення.

Для управління підприємствами, установами, організаціями державний орган, якому виділено майно, призначає керівника, з яким укладається контракт як особлива форма трудового договору.

Керівник самостійно вирішує питання діяльності підприємства чи організації і власник майна не має права втручатися в оперативну діяльність керівника. Керівнику належить також право самостійно вирішувати питання про прийом на роботу своїх заступників, керівників та спеціалістів підрозділів апарату управління і структурних підрозділів, а також про їх звільнення. Але навіть у тому разі, коли підприємство чи організація є державним утворенням, це не дає підстави стверджувати, що керівник та інші службові особи перебувають на державній службі.

Уповноважена власником особа - це по суті керівник адміністрації як сукупності посадових осіб підприємства. Адміністраціяпідприємства, установи, організації – це комплекс службових осіб, що здійснюють управління цим підприємством, установою, організацією в межах наданих їм прав, тобто виконавчо-розпорядчий орган підприємства, сама перебуває з власником у відносинах найму. Всі службові особи, що входять до складу адміністрації, поряд з іншими найманими працівниками входять до складу трудового колективу, є суб'єктами трудових відносин як наймані працівники. Їх відмінність від інших працівників полягає в тому, що внаслідок свого службового становища і виконуваної функції ці особи несуть відповідальність за здійснення виробничого процесу або окремого його циклу.

Основними правами роботодавця є право (а) на добір працівників; (б) на укладання, зміну та розірвання трудових договорів з працівника­ми; (в) вимагати від працівника належного виконання роботи відповід­но до умов трудового договору, дотримання внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці, дбайливого ставлення до ввіреного йому майна; (г) на ведення колективних переговорів з метою укладання колективних договорів, угод; (ґ) заохочувати працівників за результата­ми праці; (д) застосовувати до працівників, винних у порушенні своїх трудових обов'язків, дисциплінарні стягнення; (є) на відшкодування шкоди, заподіяної працівником унаслідок порушення ним своїх трудо­вих обов'язків; (є) приймати локальні нормативні акти; (ж) на створення організацій роботодавців та ін.

Основними обов'язками роботодавця є: а) шанувати честь, гідність та інші особисті права працівника; б) дотримуватися вимог трудового законодавства; в) створювати працівникам належні, безпечні та здорові умови праці; г) своєчасно виплачувати працівникам заробітну плату та здійснювати інші виплати, передбачені нормативно-правовими актами, угодами, колективними і трудовими договорами; г) сприяти створенню передбачених нормативно-правовими актами, колективними договора­ми й угодами умов для здійснення своїх повноважень органам трудо­вого колективу, профспілкам; д) забезпечити на вимогу другої сторони ведення колективних переговорів з метою укладення колективного до­говору; є) надавати працівникам та їх представникам повну і достовір­ну інформацію, необхідну для ведення колективних переговорів та здійснення контролю за виконанням умов колективних договорів, угод та ін.