Препарати

Навчальна мета.

Знати:основні особливості фармакокінетики і фармакодинаміку засобів, що впливають на серцево-судинну систему.

Вміти:оцінювати можливість і доцільність застосування препаратів для фармакотерапії різних серцево-судинних захворювань.

Виховна мета.

Сприяти розвитку логічного мислення та почуття

відповідальності за професійність дій.

ПЛАН

1.Кардіотонічні засоби.

2.Протиаритмічні засоби.

I

Глікозиди (glуcos - солодкий, еіdes - подібний) - складні органічні речовини рослинного походження (деякі з них виговляються синтетично). Вони складаються з двох частин: цукристої (глікон) та нецукристої (аглікон або генін).

Глікозиди які вибірково діють на міокард, поліпшуючи його роботу, називають серцевими.

Серцеві глікозиди містяться у багатьох рослинах: горицвіт весняний, конвалія звичайна, жовтушник, наперстянка, строфант.

Основним чинником глікозидів є аглікон, який діє вибірково на міокард. Глікон поліпшує розчинність, всмоктування і посилює дію аглікону, забезпечує фіксацію його міокардом.

Фармакодинамічні ефекти серцевих глікозидів обумовлені їхнім впливом на серцево-судинну та нервову системи, нирки й інші органи.

Основні ефекти серцевих глікозидів:

1. Посилення систоли, тобто скоротливої здатності міокарда
(кардіотонічна дія). Механізм цієї дії пов'язують з впливом серцевих глікозидів на обмінні процеси в міокарді, підвищенням у ньому
концентрації вільних іонів кальцію й зменшенням концентрації
вільних іонів калію (позитивний інотропний ефект).

2. Подовження діастоли. Посилення систоли призводить до збільшення ударного об'єму, з порожнини серця в аорту викидається більше
крові, підвищується артеріальний тиск, подразнюються рецептори, рефлекторно збуджується центр блукаючого нерва і сповільнюєтьсяритм серцевої діяльності. Діастола стає тривалішою, що створює
умови для відпочинку й живлення міокарда, відновлення обмінних процесів.

3.Пригнічення провідності й зниження швидкості проведенняімпульсів від передсердно-шлуночкового вузла по передсердно-шлуночковому пучку; збільшення рефрактерного періоду, що веде до зменшення частоти скорочень шлуночків і подовження діастоли. Це сприяє повнішому спорожненню лівого передсердя і кращомунаповнення шлуночків кров'ю.

4.Підвищення автоматизму, що призводить до появи екстрасистол та

фібриляції.

Висновок: серцеві глікозиди нормалізують гемодинамічні показники, які характеризують серцеву недостатність. У такому разі усуваються застійні явища: зникають тахікардія, задишка, набряки, зменшується цианоз, збільшується діурез.

Серцеві глікозиди є основною групою лікарських препаратів, які застосовують для лікування гострої і хронічної недостатності функції серця, у разі якої ослаблення скоротливої здатності міокарда зумовлює декомпенсацію серцевої діяльності. Серце починає витрачати більше енергії та кисню для виконання тієї самої роботи, порушуються іонна рівновага, білковий та ліпідний обмін, ресурси серця вичерпуються. Знижується ударний об'єм з подальшим порушенням кровообігу, внаслідок чого розвивається венозний застій, підвищується венозний тиск, наростає гіпоксія, що спричинює тахікардію, сповільнюється капілярний кровотік, виникають набряки, зменшується діурез, цианоз і задишка.

Класифікація серцевих глікозидів.

1. Серцеві глікозиди повільної, сильної та тривалої дії - дигоксин, целанід.

Препарати