Єдність біологічних систем організму людини

А) Література

1. Закон України “Про правові засади цивільного захисту” / відомості Верховної Ради України, 2004, N 39, ст.488.

2. Кучма М. М. Цивільна оборона (цивільний захист): Навчальний посібник. – Львів: "Магнолія плюс", 2006. 359 с.

3. Медичні сили і заклади державної служби медицини катастроф. Методичні рекомендації / Під ред. В.О.Волошина. – Київ, 1998. – 39 с.

4. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

5. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

1. Людина як біоенергетична система,

єдність біологічних систем організму людини

Життя є формою існування матерії, яка характеризується системним керуванням, обміном речовин, самовідновленням і саморозвитком живих істот. Людина, яка є елементом біосфери, існує в ній у виді біологічного суб'єкта. По своїй структурі і фізіологічних функціях людина належить до теплокровного тваринного світу. Подібність між людиною і тваринами визначається складом речовин, будівлею і функціональними характеристиками організмів. У людини і в даний час присутні рудиментарні органы, що виконували важливі функції у тварин, хоча в даний час вони практично функціонально не задіяні.

Визначення «людина», як біологічна категорія, указує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, властиві усім людям, якості й особливості, що визначені в терміні «Ноmо sapiens» - «істота мисляча».

Одним з основних, характерних ознак людини, є свідомість. Причому, свідомість оцінюється в цьому випадку не тільки в плані розуміння життєвої ситуації, але й у пізнанні навколишньої дійсності. Виходячи з цього, випливає, що головною відмінністю людини від тварин є спосіб життя, який взаємозалежний з рівнем свідомості. Життя тварин протікає природним шляхом, а у людини визначається суспільними і соціальними умовами, і розглядається як категорія - життєдіяльність.

Діяльність є специфічною формою відношення людини до навколишнього світу. Вона поєднує біологічні, соціальні і духовно-культурні аспекти існування людини в суспільстві. Діяльність у своїй сутності представляється як засіб перетворення людиною елементів природи на предмети споживання, витвори культури і т. п.

Таким чином, діяльність - це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, для досягнення свідомо поставленої мети, яка виникла в нього внаслідок прояву визначених потреб. Такі потреби можуть бути як матеріальні, так і моральні.

Потреба - це необхідність для людини тих елементів середовища існування, які забезпечують його існування, як із фізичних, так і з психологічних позицій.

Однією із специфічних форм діяльності, що притаманні людині, є праця. Праця – це процес, який відбувається між людиною й елементами біосфери. Перетворюючи елементи біосфери, людина перетворює, вдосконалює і себе. У процесі праці розвиваються фізичні і професійні здібності людини, удосконалюється його мислення, чуттєве сприйняття світу.

Таким чином праця - це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої він впливає на біосферу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх фізіологічних, моральних та психологічних потреб.

Кожна людина характеризується рівнем розвитку трьох основних систем: біологічної, психічної і соціальної.

Біологічна система визначається рівнем розвитку фізичних і фізіологічних характеристик людини.

Під психічною системою мається на увазі внутрішній духовний світ людини - його емоційність, воля, переживання, пам'ять, характер і т. п.

Соціальна система визначається соціальним статусом людини в суспільстві
і рівнем розвитку цього суспільства.

Аналізуючи істоту психологічної і соціальної систем людини випливає, що вони є взаємозалежними і, на додаток до цьому, опосередковано впливають і на розвиток його біологічної системи.

Таким чином, людина являє собою об'єктивну єдність біологічної, психологічної і соціальної систем. При цьому кожна людина являє собою не арифметичну суму характеристик біологічної, психологічної і соціальної систем, а їхнє інтегральне сполучення, що є основою до виникнення нового якісного ступеню - особистості кожної людини.

Виходячи їх вищевикладеного випливає, що особистість - це міра рівнів розвитку біологічної, психічної і соціальної систем людини, яка включає безліч їхніх взаємозалежних характеристик і елементів. При цьому головною характеристикою особистості, що формується в процесі розвитку його систем, є світогляд, а її основним компонентом виступає мораль.

Мета життя людини як особистості формується в різних видах діяльності - у праці, вихованні, сімейному житті, захопленні наукою, літературою і мистецтвом, в активному громадському житті і т. д.

При цьому праця є не самоціллю, а використовується як основа для створення об'єктивних умов життєдіяльності людини, з обліком його конкретних потенційних і реальних здібностей.

Єдність біологічних систем організму людини