Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Водні властивості ґрунту




Основними водними властивостями ґрунту є водопроникність, водоутримуюча здатність (вологоємкість), водопідіймальна здатність, доступність води для рослин.

Водопроникність ґрунтів – здатність ґрунтів пропускати через себе воду, яка надходить з поверхні. Залежить від механічного, структурного і хімічного складу ґрунтів, його щільності, пористості, вологості і тривалості зволоження. Глинисті ґрунти мають низьку водопроникність, піщані і структурні – високу. Набухання колоїдів ґрунту різко знижує водопроник-ність ґрунту. Низька водопроникність – негативне явище в землеробстві.

Вологоємкість ґрунту – здатність поглинати і утримувати певну кількість води. Виділяють такі види вологоємкості: максимальна гідроскопічна, максимальна молекулярна (плівчаста), капілярна, найменша (польова) і повна.

Форми води постійно змінюються залежно від рівня його вологості. У практиці зрошуваного землеробства для оцінки ґрунтів та для ґрунтово-гідрологічних розрахунків використовують констатні категорії, які характерні для кожного ґрунту та його горизонтів.

Максимальна гігроскопічність (МГ) – максимально можливий вміст у ґрунті гігроскопічної води. Такий вміст води в ґрунті настає в тих випадках, коли відносна вологість ґрунтового повітря досягає 94-99 %. МГ глинистих ґрунтів досягає 12-20 %, суглинкових – 6-12, супіщаних і піщаних – менше 6% від маси. Гігроскопічна волога не доступна для живлення рослин і не бере участі у ґрунтоутворенні. Її молекули міцно утримуються електростатичними силами тонкодисперсних часток.

Вологість в’янення (ВВ) (коефіцієнт в’янення) (КВ) – вологість ґрунту, за якою проявляються ознаки в’янення рослини. Ця величина залежить від властивостей ґрунту (механічний склад, засолення, наявність торфу тощо) і біологічних особливостей рослин. Вологість в’янення глинистих ґрунтів становить 20-30%, піщаних – 1-3%, а торфових – 60-80%. Вологолюбні рослини починають в’янути при вищій, а посухостійкі – при нижчій вологості ґрунту.

ВВ розраховують за формулою ВВ=кМГ, де МГ – максимальна гігроскопічність, а к – коефіцієнт, який залежить від біологічних особливостей рослин і різновидності ґрунту (для важких ґрунтів к=1,50 і більше, для легших – 1,25).

Найменша, або польова вологоємкість (НВ; ПВ) – максимально можлива кількість вологи в ґрунті, яка залишається в ньому після відтоку гравітаційної води. Залежно від механічного складу вміст її буває від 5-10% у легких ґрунтів до 55% у важких ґрунтів. У структурних ґрунтах вона становить 30-35%.

Повна вологоємкість – найбільша кількість вологи, яку може увібрати і утримувати ґрунт. В цьому разі в ґрунті міститься максимальна кількість всіх форм води. Її величина залежить від механічного, структурного складу і пористості ґрунту. Повна вологоємкість більшості ґрунтів становить 40-50 %. Цю величину також використовують для розрахунків норм поливу.

Аналіз наведених гідрологічних констант дозволяє визначити запас у ґрунті продуктивної вологи. Запас цієї води знаходиться в межах двох констант – від ВВ до НВ. Ці запаси прийнято виражати у мм водяного стовпа або м3 на га (1мм=10м3/га).

Кількість продуктивної вологи визначає тип клімату ґрунту в період вегетації рослин. (Табл. 4.3.)

 

Таблиця 4.3. Схема типізації клімату ґрунтів (за Шульгіним, 1967)

 

Запас продуктивної вологи, мм Тип клімату ґрунту
в орному горизонті У шарі ґрунту 0-100 см
>50 >200 Надмірно вологий
30-50 150-200 Вологий
20-30 100-150 Помірно вологий
10-20 50-100 Недостатньо вологий
<10 <50 Сухий

 

Нормальний ріст і розвиток рослин визначаються умовами клімату ґрунту, який тісно зв’язаний з кліматом території.

Рослини чутливі як до нестачі вологи в ґрунті, так і до її надлишку. При нестачі вологи падає тургорний тиск клітин, зменшується інтенсивність біохімічних процесів, зменшується поглинання СО2 через продихи. Все це призводить до зменшення біологічної продуктивності, або до повної загибелі рослин. При надлишку вологи в ґрунті порушується кисневе живлення рослин, розвиваються анаеробні процеси, які зумовлюють накопичення в ґрунті відновних сполук – токсичних для всіх живих організмів.

Рослини по-різному пристосовуються до нестачі або надлишку води в ґрунті. При недостатньому зволоженні ґрунту посухостійкі рослини посилюють всмоктуючу силу коренів і розвивають глибоку кореневу систему. Потовщений шар кутикули, вчасне закривання продихів зменшують втрату води.

Рослини, пристосовані до надлишку води в ґрунті (рослини гідрофіти), формують у коренях повітроносну тканину (аеренхіму), а коренева система розвивається, в основному, у верхньому горизонті ґрунту, де більше повітря.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-08-05; просмотров: 212; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты