Життєвий рівень народу.

Форсованому економічному розвитку було принесено в жертву життєвий рівень народних мас. Максимальна концентрація коштів на розвиток важкої промисловості загострила й без того скрутну ситуацію в легкій промисловості. Це негативно відбилося на добробуті трудящих. Деяке номінальне підвищення заробітної плати не забезпечувалося товарною масою. Емісія грошей викликала їхнє знецінення. Державні позики з’їдали заощадження. У 1927-1929 pp. розповсюджувалися три позики індустріалізації; у 1930 р. — позика «П’ятирічка за чотири роки», у 1931 р. — позика «Третього вирішального року», у наступному — позика «Четвертого завершального». У роки першої п’ятирічки держава розгорнула широку торгівлю алкогольними напоями. У вересні 1930 р. Сталін дав вказівку Молотову «відкрито піти на максимальне збільшення виробництва горілки...» В умовах гострої продовольчої кризи, голоду в селі сталінське керівництво продовжувало експорт хліба. У побут радянських людей надовго ввійшли черги, продовольчі картки, дефіцит найнеобхіднішого. Сотні тисяч людей, які виїхали із села й стали робітниками, не могли одержати житла. Плинність робочої сили була величезною. На Донбасі, наприклад, протягом другої половини 1930 р. було прийнято на роботу 195 тис. чол., а звільнено 180 тис. Всюди панував принцип: «Спочатку завод, а потім місто». Диктат адміністрації щодо робітників наростав. У республіці, як і в країні в цілому, була організована кампанія, у ході якої робітники брали зобов’язання до кінця п’ятирічки не змінювати місця роботи. Інтереси народних мас мало що значили для Сталіна та його оточення, всупереч їхнім демагогічним заявам.

Завдання.

1. Які економічні завдання планувалося вирішити в першій п’ятирічці і якими методами?

2. Яку роль у виконанні завдань п’ятирічки відводилося виробничому змаганню?

3. Під впливом яких факторів і коли відбувався перехід до форсованої індустріалізації? У чому проявлявся цей перехід?

4. У чому проявлялася централізація управління промисловістю і які наслідки мала вона для України?

5. Що таке «штурмівщина»?

6. Що було зроблено в роки першої п’ятирічки і яких завдань не вдалося вирішити?

7. Як сталінське керівництво фальсифікувало результати першої п’ятирічки?

8. Як змінився в роки п’ятирічки життєвий рівень народу? У чому проявлялися ці зміни?

Друга і третя п’ятирічки.

План другої п’ятирічки.

У плані другої п’ятирічки (1933-1937), розвинулися суперечливі тенденції попередніх років. Особлива увага надавалася створенню модернізованої технічної бази промисловості, завершенню будівництва й освоєнню нових підприємств. В Україні передбачалося ввести в дію гіганти чорної металургії — «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь», великі машинобудівні заводи — Новокраматорський, Харківський турбогенераторний, Луганський паровозобудівний та інші. Провали першої п’ятирічки не минули марно. Передбачалося, що приріст продукції промисловості СРСР у 1933-1937 рр. щорічно становитиме 16,5 %. Другий п’ятирічний план містив програму соціальних перетворень: остаточне витіснення капіталістичних елементів і «ліквідацію поділу суспільства на класи взагалі».

Якщо економічний бік п’ятирічного плану був більш-менш виваженим, то соціальна програма — продовженням «воєнно-комуністичного» штурму. «Витіснення капіталістичних елементів» втілилося в закритті тих нечисленних приватних торговельно-промислових закладів, котрі ще залишалися після першої п’ятирічки. Ця обставина посилювала товарний голод на ринку предметів повсякденного вжитку. Що ж до «ліквідації поділу суспільства на класи взагалі», то це була чергова утопія.