КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Система державних соціальних стандартів і нормативів в УкраїніЯк зазначено в ст. 3 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: Ø забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; Ø законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; Ø диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; Ø наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; Ø соціального партнерства; Ø гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; Ø урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Основними цілями процесу соціальної стандартизації є 1) забезпечення в повному обсязі рівнодоступних і якісних соціальних послуг для різних категорій населення відповідно до досягнень науки, практичного вітчизняного і закордонного досвіду; 2) забезпечення взаємозв’язку систем стандартизації, сертифікації, ліцензування і контролю якості у сфері соціального обслуговування населення; 3) використання соціальних стандартів при формуванні бюджетів різних рівнів і аналізу щодо їх виконання. Стосовно завдань соціальної стандартизації, то серед них можна виділити наступні: · удосконалення механізму реалізації основних конституційних прав, гарантованих громадянам; · задоволення найважливіших потреб людини, збереження єдиного соціального простору держави на основі вирівнювання умов доступності споживання матеріальних благ і послуг у різних регіонах України; · підвищення обґрунтованості формування бюджетів, насамперед на рівні регіонального і місцевого самоврядування; · концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках соціальної політики; · досягнення взаєморозуміння й ефективної взаємодії між усіма учасниками системи соціального обслуговування населення — персоналом установ соціальної сфери, клієнтами цих установ, органами управління і контролю; · встановлення оптимальних, науково обґрунтованих вимог до обсягу (переліку), характеристики і якості соціальних послуг; · нормативно-технічне забезпечення контролю якості, сертифікації соціальних послуг; · ліцензування діяльності суб’єктів, залучених у процес соціального обслуговування.
|