МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ

Міжнародні фінансові інституції поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх належать Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнарод­них розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатсь­кий банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамерикан­ський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фондє провідною світовою фінан­совою інституцією, яка має статус спеціалізованої установи ООН.

Він був заснований на міжнародній конференції в Бреттон-Вудсі в 1944р., а фінансові операції почав здійснювати з 1947 р. Основ­ними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та на­дання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн — членів Фонду.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн — членів фонду. Станом на 1 січня 2001 р. членами МВФ була 181 країна, у тому числі з вересня 1992 р. -- Україна. Розмір внеску кожної країни залежить від двох чинників: загального обсягу емітованих 8ВК та частки (позиції) даної країни у Фонді. Частка кожної країни залежить від рівня її економічного розвитку та її місця у світовій торгівлі. Після 11-го перегляду квот станом на ЗО червня 1999р. загальний обсяг квот становив 209,6млрд 8ОК.. Частка України дорівнює 0,65%, а її квота — 1372 млн 8ВК. Порівняно з початковим періодом членства України в МВФ її квота зросла (спочатку становила 997,3 млн 8ОК.), а частка знизилась з 0,686 до 0,65%. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій ва­люті або в 8ОК, решта — в національній.

Кількість голосів кожної країни у Фонді визначається у такий спосіб: 250 голосів незалежно від розмірів квоти плюс один го­лос на кожні 100 тис. 8ОИ квоти. При цьому Статут МВФ пере­дбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років) за­гальний перегляд квот. Це пов'язано з тим, що змінюється як рівень розвитку окремих країн, так і їх місце у світовій торгівлі.

За необхідності, крім власного капіталу, МВФ може викорис­товувати позичкові кошти. За статутом він може отримувати ко­шти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приват­ному ринку позичкових капіталів. Досі позики отримувались від казначейств та центральних банків країн -- членів Фонду, а та­кож від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. З приват­ного ринку кошти не залучались.

Міжнародний валютний фонд є ^координуючою всесвіт­ньою фінансовою інституцією. Його діяльність сприяє стабільності національних та світової валютних систем і забезпеченню на цій основі сталого економічного розвитку та надійності міжнародних економічних відносин.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування з метою надання фінансової допомоги окремим країнам, у яких утворилось від'ємне сальдо платіжного балансу, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. При цьому фінансові операції, які є основним на­прямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн — членів Фонду.

Кредитування здійснюється з різними цілями у різних фор­мах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам.

Основну роль у фінансовій діяльності МВФ відіграють креди­ти на вирівнювання платіжного балансу. Використання окремих механізмів фінансування обумовлюється характером проблем з платіжним балансом. Виділення кредитів залежить від трьох ос­новних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіж­ного балансу, квоти країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Кошти надходять до централь­ного банку країни-позичальника і використовуються на форму­вання валютних резервів.

Загалом система кредитування, що використовується МВФ, включає чотири форми: безпосереднє, поетапне, пільгове та спе­ціальне фінансування.

Безпосереднє фінансування прямо пов'язане із квотою кожної країни і здійснюється в межах її резервної і кредитної часток. Ре­зервна частка становить (з певними корективами) 25% квоти да­ної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї частки кредити - - резервні транші, видаються на першу вимогу країни без сплати процентів і комісійних. Кредит­на частка становить повну величину квоти даної країни. Ця сума ділиться на чотири рівні частини, які становлять окремі кредитні транші. Надання кредитів обумовлюється виконанням країною пе­вних політичних та економічних вимог з метою ліквідації негатив­ного сальдо платіжного балансу.

Система поетапного фінансування використовується при більш суттєвих і триваліших проблемах з платіжним балансом у країни-позичальника і є наступним етапом її взаємовідносин з МВФ після безпосереднього фінансування. Поетапне фінансуван­ня здійснюється в межах граничних кредитних часток тієї чи ін­шої країни і включає механізми резервних кредитів та розширеного фінансування. Кредити були започатко­вані в 1952 р. і обумовлюються проблемами з платіжним балан­сом, що мають тимчасовий або циклічний характер. Вони видаю­ться траншами на термін від 1,5 до 3 років під реалізацію програм макроекономічної стабілізації. Це основний механізм креди­тування, що використовується в МВФ. Механізм розширеного фінансування, що почав діяти з 1974 р., пов'язаний із серйозними порушеннями рівноваги платіжного балансу, викликаними еко­номічною кризою. Вони видаються, як правило, на термін до трьох років (в окремих випадках до чотирьох років) і супрово­джуються більш жорсткими вимогами і контролем з боку МВФ до позичальника.

Механізми пільгового фінансування пов'язані з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за умов хронічної кризи платіжного балансу. Во­ни включають фонд структурної перебудови та розширений фонд структурної перебудови. Позики з цих фондів надаються на дуже вигідних умовах — під 0,5% річних на термін до 10 років.

Система спеціального фінансування використовується в особ­ливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансу­вання у разі непередбачуваних обставин, фінансування буферних (резервних) запасів, фінансування зі скорочення і обслуговування зовнішнього боргу та фінансування системних трансформацій.

Механізм компенсаційного та непередбаченого кредитування повинен вирівнювати відхилення в платіжному балансі, що вини­кають із незалежних від даної країни причин. Сюди належать кредити на компенсацію втрат від скорочення виручки від екс­порту внаслідок падіння цін на світовому ринку та від збільшен­ня вартості імпорту, від непередбачених втрат, пов'язаних зі сти­хійними лихами, промисловими спадами, введенням протекціо­ністських обмежень у країнах-імпортерах, поява товарі в-зам і н-ників тощо. Фонд кредитування буферних запасів використовує­ться для надання допомоги країнам, які беруть участь у створенні відповідних резервів, якщо це погіршує стан їх платіжного ба­лансу. Фонд фінансової підтримки операції щодо скорочення і обслуговування зовнішнього боргу використовується для врегу­лювання боргової кризи у країн, що розвиваються.

Новим механізмом у системі спеціального фінансування є фонд підтримки структурних перетворень, створений для країн, що здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. На­дання системних трансформаційних позик обумовлюється різким падінням надходжень від експорту та значним і стійким збіль­шенням вартості імпорту у зв'язку з переходом до світових цін, насамперед, на енергоносії.

Другим основним напрямом діяльності МВФ є регулювання ва­лютних взаємовідносин.У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн — членів Фонду. Насамперед кожна краї­на повинна, відповідно до статуту МВФ, співробітничати з Фон­дом та з іншими країнами для забезпечення і підтримання стабіль­них валютних курсів, її економічна та фінансова політика має спрямовуватись на забезпечення економічного зростання при ро­зумній стабільності цін. Неприпустимими є валютні маніпулюван­ня з метою отримання певних переваг у міжнародній торгівлі. При цьому МВФ установлює певні валютні обмеження. Так, країни -члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за пла­тежами і переказами з поточних міжнародних операцій, викорис­товувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів.

Будучи провідною міжнародною фінансовою інституцією, МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою.Він готує значний масив інформації як в цілому по світовій економіці, так і стосовно окремих країн. Щомісячний збірник фінансової статистики, що видається МВФ, охоплює дані про динаміку економічного зростання і цін, грошовий обіг, експорт та імпорт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зарубіжних інвестицій, динаміку валютних курсів та ін. Країни -- члени Фонду зобов'я­зані без перешкод надавати всю необхідну інформацію.

Нагляд за макроекономічною та валютною політикою країн здійснюється насамперед з допомогою консультування. МВФ де­тально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн. На основі аналізу готується до­повідь, у якій формулюються певні рекомендації країні щодо ви­роблення та коригування економічної, фінансової та валютної політики. Важливою формою нагляду є також публікація та всебічне обговорення доповіді «Світовий економічний огляд». На підставі аналізу наявної інформації розробляються середньострокові економічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політики країн — членів Фонду.

Група Світового банку,є другою за значенням інституцією у системі міжнародних фінансів. Вона включає до свого складу чо­тири міжнародні фінансові інституції: Міжнародний банк рекон­струкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку (МАР); Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатосто­роннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ) і спеціалізовану структуру - - Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).

Серцевиною групи є МБРР,який був заснований разом з МВФ у 1945 р. і почав функціонувати в 1946 р. Учасниками бан­ку можуть бути лише країни — члени МВФ. Основною метою ді­яльності банку є сприяння розвитку економіки країн - - членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приватних інвестицій. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що зазнали втрат унаслідок Другої світової війни. Нині головним напрямом діяльності є країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою.

Джерелами ресурсів банку є:

- статутний капітал;

- залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик;

- резервний фонд.

Статутний капітал сформовано за рахунок внесків країн-членів. Внески здійснюються шляхом підписки на акції в межах устано­влених квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до її економічного потенціалу, виходячи з її квоти в МВФ. Резервний фонд утворюється за рахунок банку.

Напрями діяльності МБРР визначаються його завданнями саме як банку реконструкції та розвитку. Кредитування здійснюється у двох формах — системні позики та інвестиційні кредити.

Системні позики надаються урядам окремих країн під про­грами макроекономічної стабілізації та інституційні зміни. Ко­шти не мають цільового призначення, вони надходять до бю­джету і можуть використовуватись урядом на власний розсуд, у тому числі і на фінансування дефіциту бюджету. Отримання по­зик обумовлюється виконанням певних вимог. При їх невико­нанні надання кредитів може бути призупинено.

Інвестиційні кредити видаються під конкретні інвестиційні проекти. Основними напрямами інвестиційного кредитування є галузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв'язок), а також сільське господарство, охорона здоров'я та освіта. Кредити ви­даються на термін до 20 років під гарантії урядів. МБРР може бути також гарантом за аналогічними довгостроковими креди­тами комерційних банків. Для виділення кредитів МБРР вима­гає від країни, що позичає кошти, інформацію про її фінансовий стан та про об'єкти кредитування. Кредити надаються на основі пайової участі банку у фінансуванні певних об'єктів — до 30% їх вартості.

Інші організації, що входять до групи Світового банку, спе­ціалізуються на певних напрямах діяльності. Так, МАР(засно­вана в 1960р.) надає безпроцентні кредити найбіднішим краї нам світу на термін до 50 років. Кошти МАР формуються за ра­хунок внесків економічно розвинених країн, тобто це інституція фактично прямого перерозподілу ресурсів на рівні світової еко­номіки. Кредити спрямовуються на реалізацію проектів розвит­ку і програм перебудови економіки.

МФКнадає кредити високорентабельним підприємствам країн, що розвиваються, причому, на відміну від МБРР, без га­рантій урядів відповідних країн. Позики надаються на ринкових умовах, але більш пільгових, ніж, наприклад, комерційними банками. Кредитування здійснюється на засадах спільного фі­нансування - - частка кредитів МФК не може перевищувати 20% вартості проекту. Крім того, МФК може здійснювати прямі інвестиції шляхом придбання пакету акцій, але не більше 35%. Однак вона ніколи не стає володарем найбільшого пакету акцій та не бере участі в управлінні акціонерним товариством. Ресур­си МФК формуються за рахунок запозичень на міжнародних фінансових ринках (до 80%) та від МБРР.

БАГІбуло засновано в 1988 р. з метою сприяння країнам, що розвиваються, у залученні іноземних інвестицій на основі стра­хування інвесторів від таких специфічних ризиків, як війни і за­ворушення, націоналізація, зриви контрактів тощо. Тим самим воно сприяє діяльності як інституцій Світового банку, так і приватних інвесторів.

МЦУІК,що був заснований у 1966р., виконує функції з урегулювання спорів між урядами окремих країн та їх інвес­торами. Сама наявність такої структури створює сприятливу основу для взаємодії групи Світового банку з його позичаль­никами.

Банк міжнародних розрахунківє першою в історії міжна­родною фінансовою інституцією. Він був створений у 1930 р. Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітницт­ва між центральними банками провідних країн світу та здійс­ненням розрахунків між ними. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому

ринку.

Загалом всесвітні міжнародні фінансові інституції відігра­ють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечуючи концентрацію і перерозподіл фінансових ресур­сів. Тим самим вони сприяють надійному функціонуванню на­ціональних фінансових систем. Крім того, їх кредити є важли­вим джерелом фінансування країн, що розвиваються, та з пере­хідною економікою.

У Європів межах ЄС функціонують Європейський централь­ний банк, Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Європейський центральний банк створений у зв'язку із впровадженням у 1999 р. єдиної європейської валюти - євро. Його завдання і функції загалом ідентичні функціям централь­них банків. Насамперед, він є емісійним центром євро. Банксформовано на базі Європейського банку валютного співробіт­ництва, який був створений у 1973 р. у межах європейської ва­лютної системи і виконував функції, аналогічні МВФ – нада­вав кредити країнам членам ЄС на покриття дефіцитуплатіжного балансу.

Завданням Європейського інвестиційного банку, який був створений у 1958 р., є фінансування проектів, що мають регіо­нальне, галузеве та загальноєвропейське значення. Кредити на­даються терміном від 20 до 25 років. Пріоритетними є такі галузі інфраструктури, як енергетика, транспорт, телекомунікації, а та­кож проекти, що пов'язані з охороною навколишнього природно­го середовища. Кредити банку видаються на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише тоді, коли передбачається їх від­шкодування — боніфікація за рахунок бюджету ЄС.

ЄБРР,який був створений у 1990 р. і відкритий у 1991 р., здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40% - - у державну інфраструктуру.

Кредитно-інвестиційна діяльність ЄБРР здійснюється у формах надання кредитів на розвиток виробництва, у тому чи­слі спільне з іншими кредиторами та інвесторами фінансуван­ня, та на основі інвестицій в акціонерний капітал діючих акці­онерних товариств. Крім того, банк сприяє доступу підпри­ємств приватного і державного секторів на внутрішній і між­народний ринок капіталів шляхом надання гарантій та фінан­сових консультацій.

Кредитні ресурси ЄБРР поділяються на звичайні і кошти спеціальних фондів. За рахунок звичайних ресурсів надаються кредити під ефективні і надійні проекти розвитку. Спеціальні фонди призначені для пільгового кредитування низькорентабе­льних галузей соціальної інфраструктури та для надання техніч­ної допомоги.

фінанси міжнародних організацій; міжнародні фінансові інституції; міжнародні розрахунки; платіжний баланс; валютний курс; золотий стандарт; золотомонетний стандарт; золотозлитковий стандарт; золотодевізний стандарт; фіксовані валютні курси; плаваючі валютні курси; валютний кошик; міжнародна грошова одиниця; валютний ринок; валютне регулювання; валютні інтервенції; бюджет ООН;

- бюджет ЄС;

- Міжнародний валютний фонд;

- група Світового банку;

— Міжнародний банк реконст­рукції і розвитку;

- Міжнародна асоціація розвитку;

— Міжнародна фінансова корпо­рація;

- Багатостороннє агентство з га­рантування інвестицій;

- Банк міжнародних розрахунків;

- Європейський центральний банк;

- Європейський банк реконст­рукції та розвитку;

- Європейський інвестиційний банк.

Які є напрями міжнародних фінансових відносин?

2. Що являють собою міжнародні фінанси у широкому і вузькому розумінні?

3. Що такс міжнародні фінансові інституції?

4. Які існують форми міжнародних розрахунків?

5. Що таке валютний курс і як він установлюється?

6. Що являють собою 8ОК і як вони використовуються?

7. Що являє собою євро і яка сфера його використання?

8. Які існують методи визначення валютного курсу?

9. Які характерні ознаки Бреттон-Вудської та Ямайської валют­них систем?

10. Що таке валютне регулювання?

11. Як формується і використовується бюджет ООН?

12. Як формується і використовується бюджет ЄС?

13. Які функції виконує МВФ?

14. Як сформовано капітал МВФ?

15. У яких формах здійснюється кредитування МВФ?

16. Які методи валютного регулювання використовує МВФ?

17. Які фінансові інституції входять до групи Світового банку?

18. Які функції і напрями діяльності Міжнародного банку реконст­рукції і розвитку?

19. Як формується капітал і ресурси МБРР?

20. На яких напрямках діяльності спеціалізується Міжнародна асо­ціація розвитку?

21. На яких засадах здійснюється діяльність Міжнародної фінансо­вої корпорації?

22. Які завдання і функції покладено на Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій?

23. Які завдання і функції Європейського центрального банку?

24. Які функції виконує Європейський інвестиційний банк?

25. Які функції і сфери діяльності Європейського банку реконструк­ції і розвитку?