Тема: Економічна безпека підприємства

1 .Суть та характеристика економічної безпеки підприємства

2. Фактори гарантування економічної безпеки підприємства.

3. Стратегія забезпечення належної економічної безпеки підприємства

Основні терміни і поняття економічна безпека підприємства фінансова безпека; техніко-технологічна безпека ресурсна безпека соціальна безпека допустимий ризик

політико правова безпека

інформаційна безпека

екологічна безпека

стратегія формування високого

рівня економічної безпеки

підприємства

І.Суть та характеристика економічної безпеки підпрйємства. За ринкових умов господарювання питання утримання підприємства у стані рівноваги є актуальними, а успішне вирішення їх можливе через використання основних засад економічної безпеки підприємства.

Економічна безпека підприємства (організації) — це такий стан сукупних ресурсів (капіталу, персоналу, інформації і технологій, техніки і устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за яких гарантується найбільш ефективне їх використання з метою стабільного функціонування та прогресивного науково-технічного та соціального розвитку, захищеність його діяльності від негативного впливу зовнішнього середовища.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в гарантії його стабільного і максимально ефективного функціонування та перспективі розвитку. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

- висока фінансова" ефективність роботи, фінансова стійкість та незалежність підприємства;

- технологічна незалежність та висока конкурентоспроможність технічного потенціалу
суб'єктів господарювання;

- ефективна організаційна структура управління підприємством, висока ефективність
менеджменту;

- високий рівень кваліфікації персоналу та належна ефективність корпоративних НДДКР;

- мінімізовані результати руйнівного впливу виробничо-господарської діяльності на
навколишнє середовище;

- правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації);

- захист інформаційно-комерційної таємниці та достатній рівень володіння інформацією в
усіх підрозділах виробничої діяльності;

- організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу, майна і комерційних інтересів.

Класифікація об'єктивних видів економічної безпеки за типами суб'єктів, сферами життєдіяльності та конкретними предметами досить обширна. Особливо поширеною є предметно-функціональна економічна безпека, яка виражається в збереженні й безпеці використання та споживання матеріальних ресурсів, продуктів харчування і товарів широкого вжитку тощо. Основні функціональні складові поняття економічної безпеки підприємства, що окреслюють основні напрями, в яких має здійснюватися діяльність підприємства та які мають постійно обстежуватися і контролюватися зображені на рис. 1.

На підприємстві (організації) розробляють заходи з організації економічної безпеки, які вживаються в комплексі з виробничою програмою випуску продукції. Це в першу чергу: формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування); прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими; стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації); тактичне панування економічної безпеки за функціональними складовими; оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації); здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки; узагальнююче оцінювання досягнутого рівня економічної безпеки.

Рис. 1. Складові економічної безпеки підприємства

Здійснення зазначених заходів у комплексі може забезпечити відповідний рівень економічної безпеки підприємства.

Розробляючи стратегію розвитку того чи іншого суб'єкта господарювання, в першу чергу розробляють і обґрунтовують прогноз ринкової ситуації на передбачуваний період. Від багатоаспектних зовнішніх і внутрішніх факторів, їх впливу, зокрема характеристики і структури потреб ринку і прогнозних можливостей їх вирішення, у виборі форм і шляхів їх вирішення великою мірою залежатиме економічна безпека різнорівневих суб'єктів господарювання як підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому. Рівень еконо­мічної безпеки підприємства також залежить від ефективності керівництва, гнучкого управління, вибору самої системи управління та кваліфікації спеціалістів.

Негативний вплив на економічну безпеку діяльності підприємства можуть чинити:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів
державної влади, міжнародних організацій, партнерів ідентичних підприємств, конкурентів);

2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках певного
підприємства, наукові відкриття та нові технології, форс-мажорні обставини тощо).
Фактори негативного впливу на економічну безпеку підприємства поділяються на об'єктивні й
суб'єктивні.

До об'єктивних факторівнегативного впливу зараховують фактори(процеси), які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників.

Суб'єктивні фактори чинять негативний вплив внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників, в першу чергу його керівників і функціональних менеджерів.

Для боротьби з економічною небезпекою господарювання в країні діє система законів і законодавчих актів, які забезпечують і гарантують безпеку господарювання.

2. Фактори гарантування економічної безпеки підприємства. У ринкових умовах господарювання найбільш високою гарантією безпеки діяльності підприємства є гарантований ринок збуту продукції, її конкурентоспроможність і надійність. Відповідна ніша на ринку, стабільні споживачі продукції, доступні ціни на товари сприяють довготерміновим угодам на поставку продукції на взаємовигідних умовах. Для запобігання загрози втрати економічної безпеки підприємства необхідно постійно враховувати весь спектр численних факторів, від яких залежить живучість підприємства.

До факторів гарантування економічної безпеки підприємства належать:

1. Ступінь адаптивності стратегічного потенціалу підприємства, що визначається не
тільки внутрішніми, а й зовнішніми впливами. В першу чергу, такий вплив виникає через попит
на продукцію підприємства, мінливість якого зумовлена комплексом причин економічного,
політичного, демографічного та соціально-культурного характеру. На адаптивність
стратегічного потенціалу підприємства впливає також кон'юнктура, що складається на ринках
матеріальних ресурсів, фінансових ринках, ринках робочої сили, інформації, послуг тощо.

Це означає, що, як і всяка система, стратегічний потенціал підприємства має граничні можливості адаптації до умов виробництва, що змінюються. Наявність таких граничних можливостей адаптації зумовлена періодичною потребою в технічному переозброєнні і реконструкції підприємства, відновленні чи підвищенні рівня кваліфікації його персоналу, зміні стратегічних зон господарювання, а можливо, і в зміні виду діяльності.

2. Залежність підприємства від інтенсивності кооперованих його зв'язків із
постачальниками різного роду ресурсів. Ідеться про залежність підприємства від стабільності
постачань необхідних ресурсів як з погляду якості ресурсів, що поставляються, так і повноти та
своєчасності цих постачань.

3. Охорона комерційної таємниці підприємства, з одного боку, і нагромадження
інформації про можливе втручання інших економічних агентів у діяльність підприємства — з
другого.

Поширення конфіденційної інформації за межі підприємства може завдати йому істотної шкоди. Одночасно з охороною комерційної таємниці підприємство повинно організовувати збір, нагромадження й обробку інформації про діяльність реальних і потенційних конкурентів, що можуть вплинути на існуючий статус фірми.

4. Ступінь можливого ризику прийнятих рішень. Економічна безпека підприємства практично визначається здатністю керівництва вміло ризикувати при прийнятті стратегічно важливих для майбутнього підприємства рішень. Необхідно постійно порівнювати можливі виграші й витрати. Як свідчить практика, імовірність роботи без ризику надзвичайно мала. Крім того, необхідно пам'ятати і про можливі наслідки реалізованих рішень у майбутньому для самого підприємства, а також і для регіону країни, у першу чергу екологічних.

Важливо попадати в зону допустимого ризику, тобто в зону, де величина можливих втрат від прийняття того чи іншого рішення не перевищує величини прогнозованого прибутку. Коли підприємство з прибуткового стаж збитковим виникає економічна криза підприємства. Фактори, які можуть призвести до економічної кризи на підприємстві, поділяються на зовнішні, які не залежать від діяльності підприємства, та внутрішні, що залежать від організації роботи самого підприємства. Головними зовнішніми факторами економічної кризи на підприємстві можуть бути:

- спад кон'юнктури в економіці в цілому;

- зменшення рівня доходів у населення і зниження купівельної спроможності;

- політична нестабільність і спрямованість політики держави, що позначається на рівні
інфляції;

- нестабільність господарського та податкового законодавства;

- нестабільність фінансового та валютного ринків;

- розвиток науки і техніки, його вплив на процеси виробництва товарів та їх
конкурентоспроможність;

- кризові явища в окремій галузі;

- сезонні коливання;

- посилення монополізму на ринку;

- дискримінація підприємства органами влади та управління;

- можливі конфлікти між засновниками підприємства (власниками).

Внутрішні фактори, які визначають можливі кризові явища, можна систематизувати і згрупувати наступним чином:

- низька організація служби менеджменту; ^

- організаційна структура виробництва, яка не відповідає вимогам часу;

- недостатній рівень кваліфікації персоналу;

- недоліки в організації виробничої сфери;

- прорахунки у використанні ресурсного потенціалу;

- недостатній рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

- незадовільно поставлена робота з винахідництва та раціоналізаторства;

- непередбачений дефіцит у фінансуванні;

- недостатній оперативний контроль за діяльністю і процесом виробництва.

Ці фактори, як правило, взаємопов'язані і призводять до виникнення збитків у діяльності підприємства, неплатоспроможності, незадовільної організації роботи з ринком, втрати конкурентоспроможності.