Стратегія забезпечення належної економічної безпеки

підприємства. Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки ук­раїнських підприємств можуть бути:

у рамках технологічної безпеки — створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах та впровадження передового світового досвіду;

у рамках ресурсної безпеки - вдосконалення систем розрахунків; підвищення продуктивності праці; збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження; стимулювання "ресурсного" на­прямку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

у рамках фінансової безпеки - застосування принципу дотримання критичних строків кредитування; створення інформаційного центру з дебіторської та кредиторської заборгованості; створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б контролювала урахування та сплату податків і зборів;

у рамках соціальної безпеки — наближення рівня оплати праці до показників розвинутих країн; залучення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації працівників; зацікавленість адміністрації підприємства в працевлаштуванні безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства: підвищення матеріальної відповідальності працівників за ре­зультати своєї праці.

Таким чином, формування необхідного рівня економічної безпеки підприємства включає етапи:

формування ефективних факторів виробництва (новітнього устаткування, кваліфікованої робочої сили і т. д.); виробництво продукції з урахуванням потреб ринку, підвищення її якості та дизайну; вибір надійних постачальників сировини, матеріалів, енергоносіїв; проведення приватизації; надійний захист власних комерційних таємниць; зміна, в разі необхідності, керівництва підприємства.

Для здійснення заходів із досягнення належної економічної безпеки слід визначити обсяг ресурсів і мобілізувати внутрішні й зовнішні їх джерела (продаж частини майна, розпродаж продукції, яка не реалізована, отримання кредиту).

Обґрунтування стратегії забезпечення належної економічної безпеки підприємства базується на проведенні системного аналізу його виробничої діяльності за відповідний період та плануванні системи заходів, які б у прогнозному періоді гарантували стабільність роботи підприємства та перспективу його розвитку.

Чинники, що формують відповідний рівень економічної безпеки підприємства, різноманітні і в кожній галузі виробництва мають свою специфіку. Однак є загальні типові чинники, які впливають на належний рівень економічної безпеки підприємства незалежно від форм власності й галузі виробництва. Охарактеризуємо їх.

1. Безпосередні чинники виробництва — це основні чинники, що безпосередньо
забезпечують діяльність виробництва. Сюди зараховують: безпосереднє розміщення
підприємства (територія); наявні природні ресурси та умови їх розміщення на цій території,
доступність їх використання та якісні показники; наявність трудових ресурсів, їх освітнЕо-
кваліфікаційний рівень; наявна виробнича інфраструктура, можливий обсяг її використання;
соціально-економічна інфраструктура і рівень забезпечення населення.

2. Стабільний попит на продукцію — чинник, який відіграє також важливу роль у
рівномірному пропозиційному розвитку виробництва. Він охоплює: укладені довготермінові
контракти на реалізацію продукції з її споживачами; рівень конкурентоспроможності продукції,
що виробляється; якісно-гарантійні показники виробів; обґрунтовані прогнози на стабільність
ринку щодо певного виду продукції; державне та регіональне замовлення на виготовлену
продукцію.

3. Надійність постачальників, в першу чергу основної сировини і матеріалів. Для цього
потрібно: мати довготермінові договори на поставку необхідної сировини і матеріалів,
враховуючи терміни поставки і їх якісні показники; знати можливості постачальників і не
допускати монопольності в їх поставках, як правило, потрібно мати 3—4 і більше
постачальників сировини і матеріалів, щоб була гарантованість цінової політики на сировину,
матеріали й інші комплектуючі вироби.

4. Зовнішня конкуренція на продукцію, яка йде на експорт. Продукція має: відповідати
міжнародним стандартам; за якісними показниками і сервісним обслуговуванням бути
конкурентоспроможною; мати обґрунтовану прогнозну перспективу; бути

конкурентоспроможною щодо продукції, яка імпортується в нашу країну з метою скорочення введення в Україну продукції, яка може виготовлятись своїми підприємствами.

5. Державне економічне регулювання діяльності підприємства полягає: в захисті
власного товаровиробника, незалежно від форм власності на засоби виробництва; регулюванні
державної податкової політики; сприянні виробництва, враховуючи економічні територіальні та
інші аспекти; сприянні виробництва продукції, яка ввозиться як критичний імпорт; державному
замовленні на товари, які фінансуються за рахунок бюджету і скорочення імпорту на ці товари.

6. Надітий захист комерційної таємниці. Держава повинна гарантувати таємницю на
науково-технічні досягнення, розробку нових технологій, інтелектуальну власність, "ноу-хау", в
тому числі й комерційні таємниці.

7. Компетентність керівництва підприємства. Найважливіші чинники, які можуть
найбільш активно впливати на належний рівень економічної безпеки підприємства, — це
високий професіоналізм керівництва і команди його менеджерів (висококваліфіковані кадри;
система підготовки і форми навчання кадрів; створення для кадрів відповідних виробничих і
соціально-економічних умов).

Є ще й інші чинники економічної безпеки підприємства, які не пов'язані з безпосередньою виробничою діяльністю, але чинять суттєвий вплив на стан виробництва. Вони пов'язані з поведінкою окремих людей, їх мораллю, духовністю (розкрадання, шахрайство, обдурювання, убивство тощо).

Всі перераховані вище чинники потрібно реалізовувати відповідно до чинного законодавства, спрямовувати їх на реалізацію виробничої стратегії, досягнення належного рівня економічної безпеки кожного суб'єкта господарювання.

Виходячи з виробничої програми діяльності підприємства, напрямків стратегічного його розвитку, важливості забезпечення споживача своєю продукцією, кожне підприємство розробляє власну довгострокову стратегію формування високого рівня економічної безпеки підприємства. За основу такої програмної довгострокової стратегії беруться основні чинники, що формують належний рівень економічної безпеки підприємства. До них можуть включатися окремі чинники, які мають конкретне і безпосереднє значення тільки для певного господарюючого суб'єкта. Така довгострокова стратегія економічної безпеки підприємства має включати певні додаткові параметри, які гарантують як внутрішню, так і зовнішню економічну безпеку. До них слід зарахувати такі.

1. Надійне електропостачання. Як правило, щоб гарантувати надійну роботу
підприємства необхідно мати два джерела електропостачання. А на особливо важливих
виробництвах має бути передбачене власне резервне джерело електропостачання (дизель-
електростанція).

2. Резервне тетопаропостачання, якщо підприємство підключене до районної
теплоцентралі.

3. Технічна, технологічна і питна вода, яка використовується на виробничі цілі в
більшості підприємств: має бути власне джерело води, а якщо вода використовується з
центрального водопроводу, то відповідний резерв води.

4. Страховий запас відповідних матеріально-сировинних і технічних ресурсів, який має
бути створений на підприємствах, що сприятиме стабільній роботі підприємства за певних
ситуацій.

5. Платоспроможність споживачів продукції підприємства, яке повинне володіти
ситуацією.

6. Надійність транспортних засобів з доставки матеріальних ресурсів і постачання
продукції споживачам.

7. Передбачені заходи з охорони ресурсів і матеріальних цінностей, складських
приміщень, організована охорона всього підприємства. З цією метою мають бути створені
відповідні засоби як внутрішньої, так і зовнішньої інформації і сигналізації.

У програму можуть включатися й інші заходи залежно від специфіки діяльності суб'єкта господарювання.

Розроблена власна довгострокова програма стратегії формування високого рівня економічної безпеки підприємства, після відповідного обговорення і погодження, затверджується керівником підприємства і є обов'язковою для всіх працівників, яких вона стосується. Глибоко продумана стратегічна програма сприяє стабільній роботі підприємства і гарантує високий рівень його економічної безпеки.

Така довгострокова програма має підтримуватись відповідними матеріальними і фінансовими ресурсами. Як правило, контроль за її виконанням здійснює один із заступників керівника підприємства.