Помилки дедукції

Тема ІХ: Логічні помилки

Помилки дедукції. §2. Помилки щодо доказу і аргументів. §3. Помилки індукції

Помилки дедукції

Зазвичай логічні помилки прийнято розподіляти на дві групи: логічні помилки у власному змісті та помилки, що виникають унаслідок неправильності у мовному вираженні думки. У першому випадку помилка полягає у неправильності логічного процесу, в другому – в неправильності вираження. Розглянемо одну з помилок за мовним вираженням.

Homonymia – помилка, що виникає внаслідок того, що одне і те ж саме слово вживається на позначення різних понять, тобто вживається в різних значеннях. Наприклад, багато хто думає, що "матеріалізм" філософський є те ж саме, що і "матеріалізм" практичний, життєвий. У цьому випадку відбувається змішання понять унаслідок змішання слів. Інші помилки, що відбуваються внаслідок помилок у мовних виразах, вказуються у граматиці.

Для того щоб зрозуміти, чому логічні помилки мають те або інше позначення, згадаємо позначення частин доведення. У доведенні ми розрізняємо тезу, аргументи і форму доказу. Помилки можуть бути щодо кожної частини доказу. З вищезазначеного зрозуміло, що коли взяти хибні аргументи, то вийде помилка; але помилка може бути й у тому випадку, якщо форма умовиводу буде неправильною.

Помилки дедукції. Логічні помилки можуть бути щодо тези. Якщо доводиться не те, що було потрібно довести, то така підміна тези називається ignoratio elenchi (elenchus означає спростування якого-небудь аргументу, a ignoratio elenchi означає незнання того силогізму, яким можна спростувати аргументи супротивника). Наприклад, якщо потрібно довести щось несправедливе в моральному сенсі, а хто-небудь почав би доводити, що це несправедливо в юридичному сенсі, то він замість одного доводив би зовсім інше, хоча й подібне. Якщо доводиться що-небудь відмінне від того, що потрібно довести, це буде помилкою, яка називається "перехід в інший рід". Наприклад, коли хто-небудь хоче довести невинність обвинувачуваного, апелюючи до того, що інші скоїли той самий злочин, але уникли покарання.

Відхилення від тези може відбуватися ще й у тому змісті, що доводиться занадто мало, так що теза частково залишається недоведеною, або доводиться занадто багато, так що з даних основ випливає не тільки теза, але і яке-небудь фальшиве положення. Такий помилковий доказ називаютьqui nimium probat, nihil probat ("хто занадто доводить, той нічого не доводить"). Наприклад, для доказу положення, що сума кутів трикутника дорівнює двом прямим кутам, недостатньо було б доводити, що ця сума буде не більше 180° (тут доводиться занадто мало). Якби ми хотіли довести, що хто-небудь доброчесний, і при цьому почали б доводити, що про нього нічого невідомо поганого, то цим доводилося б занадто мало. Якби хто-небудь почав би доводити недозволеність самогубства на тій підставі, що людина не може у себе віднімати того, що вона сама собі не давала, те доводив би занадто багато, тому що з його доказу виходило б, що він не може зрізати нігті, волосся, що він не може продавати успадковані або отримані у подарунок речі тощо. Тому він тези, власне, не доводить. Такий помилковий доказ виникає в тому випадку, коли наводяться положення, що виявляються помилковими при даному ступені спільності, але які могли б бути істинними при меншому ступені спільності.

До цієї ж групи помилок варто віднести помилку, що відбувається внаслідок користування прийомом, що називаєтьсяargumentum ad hominem ("аргумент до людини", тобто особистий, а не об'єктивний аргумент) і вживається в тому випадку, коли, замість того щоб доводити хибність якої-небудь думки, розглядають особистість того, хто висловив цю думку. Якщо, наприклад, хто-небудь бажає довести неспроможність наукової теорії і замість того, щоб піддавати критичному розгляду саме теорію автора, звертає увагу на приналежність автора до протилежного читачеві політичного табору, то він користується аргументом ad hominem. Цей доказ, логічно найслабший, фактично має великий успіх.