Використана література

Зміст

1.Визначення та класифікація

2.Етіологія

3.Клінічні прояви отруєння грибами

4.Принципи діагностики

5.Принципи лікування

6.Профілактика

Список використаної літератури

1. Гриби - це одне з найцікавіших і найтаємніших явищ природи, цінний

харчовий продукт. Однак, серед грибів є багато отруйних, які можуть

викликати сильні отруєння, а іноді і смерть. Це такі гриби, як бліда

поганка, мухомори, опеньки несправжні та багато інших. Для отруєння

досить з'їсти половину поганки, а смертність від неї досягає більше як

50 % випадків.

Бувають неспецифічні отруєння їстівними грибами, які акумулювали трупну

отруту, хімічні речовини, отрутохімікати, радіонукліди, що потрапили у

зони їх росту.

Кожного року влітку і восени люди вирушають у ліс по гриби. Однак навіть

досвідчені грибники мають ретельно дотримуватись правил безпеки. Бо

вживання дикорослих грибів небезпечно: лише у вересні в Україні

отруїлось близько 300 людей! Міністерство охорони здоров'я стривожене

ситуацією, що склалася внаслідок отруєнь грибами. Станом на 2 жовтня

2006 р. зареєстровано всього 390 випадків отруєння грибами, з них 59 -

дітей; померли 34 чол., з яких 2 дітей.У минулому році станом на 2.10.05

було зареєстровано 358 випадків, з яких 70 - діти; померли всього 45, з

них дітей - 13.

Отруєння грибами відноситься до біологічних отруєнь. Гриби є важко перетравлюється в кишечнику продуктом. Не рекомендується їсти грибів вагітним та жінкам, що годують, вони протипоказані дітям до 8 років (незалежно від способу і часу приготування). Гострі отруєння грибами протікають набагато важче інших харчових отруєнь. Слід пам'ятати, що діти і люди похилого віку переносять отруєння грибами найбільш важко.
Основна причина грибних отруєнь - невміння розпізнавати їстівні та отруйні гриби, неправильне приготування страв з деяких їстівних грибів, а також можливі мутації їстівних грибів.

2. Отруєння грибами відноситься до біологічних отруєнь. Гриби є важко перетравлюється в кишечнику продуктом. Не рекомендується їсти грибів вагітним та жінкам, що годують, вони протипоказані дітям до 8 років (незалежно від способу і часу приготування). Гострі отруєння грибами протікають набагато важче інших харчових отруєнь. Слід пам'ятати, що діти і люди похилого віку переносять отруєння грибами найбільш важко.
Основна причина грибних отруєнь - невміння розпізнавати їстівні та отруйні гриби, неправильне приготування страв з деяких їстівних грибів, а також можливі мутації їстівних грибів.

3. 1. Характерні ознаки отруєння - нудота, блювота, біль у животі, розлад шлунку, підвищення температури тіла - з'являються через 30-60 хвилин після вживання неякісних страв зі сироїжок, недоварених осінніх опеньків, сатанинських грибів, несправжніх дощовиків. Такі отруєння здебільшого не призводять до летальності, однак можуть мати серйозні наслідки для системи травлення, тому легковажити не можна.
2. Симптоми отруєння - галюцинації, розлад або втрата свідомості, порушення дихання та серцевої діяльності - з'являються через пів-дві години після вживання червоних мухоморів, волоконниць, отруйні речовини яких вражають нервову систему. Людина захлинатиметься від нападів сміху і потерпатиме від галюцинацій. Може навіть знепритомніти. Якщо постраждалому не надати медичну допомогу у перші години, то врятувати його життя складно.
3. Найбільш отруйними є токсини блідої поганки, мухоморів білого і смердючого, сморжів і деяких інших грибів. Підступність їх у тому, що отрута, потрапивши до шлунку, протягом тривалого часу (до 3-ох діб) може не викликати жодних симптомів. Ознаки отруєння можуть проявитися лише тоді, коли у шлунку не залишиться жодного сліду від грибів, а людина вже й забуде, що їх їла. Запаморочення, нудота, сильна спрага, судоми, посиніння губ, нігтів, похолодіння рук та ніг - все це виникає, коли отруйні речовини досягнуть мозку.
Можна отруїтися і їстівними грибами. У старих грибах поряд з корисними речовинами часто є продукти розкладання білків, які згубно впливають на організм людини. Тому придатними для їжі є тільки порівняно молоді гриби. Крім того, причиною отруєння можуть бути неправильно заготовлені або зіпсовані сушені й консервовані гриби. Ні в якому разі не можна маринувати чи солити гриби в оцинкованої посуді --- це може призвести до отруєння.

Розрізняють чотири групи симптомів отруєння

людей грибами, у тому числі:

Перша група - отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин,

з'являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.

Друга група - отруєння блідою поганкою і близькими до неї видами грибів,

виявляється через 8-24 години, з'являються раптові болі в животі,

блювота, розлад шлунку, слабкість, зниження температури, висока

імовірність смертельних наслідків.

Третя група - отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин - 6 годин,

з'являється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення,

розширення зіниць. Рідко наступає смерть.

Четверта група - отруєння опеньками несправжніми, жовчним і чортовим

грибом та неспецифічне отруєння їстівними грибами при неправильному

приготуванні, зберіганні та заготівлі. Відсутні загальні ознаки

отруєння, яке виявляється через 30 хвилин - 2 години розладом

шлунково-кишкового тракту.

Отруєння грибами здебільшого бувають випадковими (потерпілі впевнені, що

вживали їстівні гриби) і мають "сімейний" характер. Більшість отруєнь

спричинені вживанням пластинчатих отруйних грибів (бліда поганка,

мухомори, несправжні опеньки), що помилково сприймаються за їстівні, та

умовно-їстівних грибів (сироїжки, дощовики тощо, при розламуванні вони

виділяють молочковий сік) – унаслідок невмілої або неправильної

кулінарної обробки.

4. У практиці зустрічаються 2 основні варіанти цієї групи отруєнь - з коротким (від 30 хвилин до 2-3 години) і довгим (від 10 до 24 годин) інкубаційним (прихованим) періодами. При отруєнні грибами з коротким інкубаційним періодом протікає як харчове отруєння. Самими ранніми ознаками захворювання є блювота і пронос. Дітям призначають рясне пиття, слід негайно звернутися до лікаря. У випадках отруєння мухомором, поганкою і деякими іншими грибами на перший план виступають ознаки ураження центральної нервової системи: різке звуження або максимальне розширення зіниць очей, посилене слиновиділення або виражена сухість у роті, рідкісний пульс, судомні посмикування м'язів. У цьому випадку обов'язково і як можна швидше проводять промивання шлунка, краще через зонд (робити обережно при порушеннях свідомості і зниженні артеріального тиску), ставлять очисну клізму.

5.Перша допомога при отруєнні грибами нерідко грає вирішальну роль в порятунку хворого. Необхідно негайно почати промивання шлунку водою, краще за допомогою зонда слабким розчином (рожевого кольору) перманганату калія або методом штучної блювоти. Поліз але в розчин додавати активоване вугілля (карболен). Потім дають проносне (касторова олія і сольове), кілька разів ставлять очисні клізми. Після цього хворого тепло вкривають і обкладають грілками, дають пити гарячий солодкий чай, каву. Хворого слід доставити до лікувальної установи, де йому буде надана лікарська допомога, якої він потребує.

Специфічне лікування. При отруєнні червоним мухомором протиотрутою є атропін, ін'єкції якого 0,1% розчину по 1 мл під шкіру слід повторювати 3-4 рази з інтервалами в 30-40 хвилин. Для зняття спазму бронхів - изадрин (новодрин, эуспирин), эуфиллин в звичайних дозах. З аналептиків корисний кофеїн. Протипоказані кислоти і кислі продукти всередину, сприяючі всмоктуванню алколоида мускарину, що міститься в червоному мухоморі. Лікування при отруєнні пантерным мухомором (схожий на шампіньйон і парасольку їстівний) аналогічно лікуванню при отруєнні рослинами, що містять атропін і скополамін.

При отруєнні блідою поганкою, а також помилковими опеньками, жовчним грибом, сатанинським, грибами-молочними судинами (грузді, горькуши, корбани, вовнянки) лікування в першу чергу направлене па ліквідацію обезводнення і колапсу. Застосовуються різні плазмозамінники: розчин Рінгера, ізотонічний розчин хлориду натрію, сольовий инфузип, поліглюкін і т.д. в об'ємі не менше 3-5 л в добу у вену краплинно. Використовують норадреналін або мезатон для підвищення кров'яного тиску, для запобігання або ослаблення ураження печінки - гідрокортизон або аналогічні препарати, антибіотики широкого спектру дії. При розвинутій серцевій недостаточності - строфантин, коргликон. Прогноз при отруєнні блідою поганкою вельми несприятливий. Слід мати на увазі, що отруйні речовини блідої поганки не бояться високої температури і сушки, не переходять у відвар і викликають дегенерацію нирок, печінки і серця.

6. Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.
Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

Не збирайте гриби:
якщо не впевнені, що знаєте їх – якими б апетитними вони не здавалися;
поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах;
невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення “бульба”, оточене оболонкою;
з ушкодженою ніжкою, старих, в’ялих, червивих або ослизлих;
ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;
“шампіньйони” та “печериці”, у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.

Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, – вони не завжди відповідають дійсності. Не куштуйте сирі гриби на смак. Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні -викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена ґрунтом – викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.
Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута. При обробці кип’ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити. Обов’язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, – грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.
Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.
Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.
Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд – також може статись отруєння.
Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно при готовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання – ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов’язково прокип’ятіть 10-15 хвилин.

УВАГА! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:
“Усі їстівні гриби мають приємний смак”.
“Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні -приємний”.
“Усі гриби в молодому віці їстівні”.
“Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів”.
“Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби”.
“Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні”.
“Отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин”.
“Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах”.

Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) – з’являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров’я потерпілого, кількості з’їдених грибів. Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Використана література

• 1. Денисюк В.І., Денисюк О.В. (2006) Доказова внутрішня медицина: таємниці, стандарти діагностики та лікування. ДП ДКФ, Вінниця, 704 с.
• 2. МОЗ України (2007) Наказ № 128 від 19.03.2007 р. «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія». Київ, 36 с.
• 3. Мостовой Ю.М. (ред.) (2007) Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювань внутрішніх органів. ДП МКФ, Вінниця, 480 с.
• 4. Фещенко Ю.И., Дзюблик А.Я., Капитан Г.Б. (2004) Пневмонии у взрослых: антибактериальная терапия. Doctor, 2: 17–21.
• 5. Шулутко Б.И., Макаренко С.В. (2004) Стандарты диагностики и лечения внутренних болезней: 2-е изд. Элби-СПб, Санкт-Петербург, 800 с.
• 6. Яковлев С.В., Яковлев В.П. (2005) Современная антимикробная терапия. Consilium medicum, 1: 50–70.
• 7. Milenevic B. (2007) Современные принциы диагностики и лечения негоспитальной терапии. Внутрішня медицина, 2: 70–76.

Додатк