Передумови зародження економічної дипломатії.

В XVIIІ-ХІХ ст. на європейську дипломатію впливали зміцнення Російської імперії, поява нової держави США в Північній Америці, революції та зміни форм правління в Франції та Англії. Зросло значення, яке відігравали політичні партії в міжнародних процесах. Інструментом дипломатії стала преса. Становлення та розвиток зовнішньої політики тепер залежали від вдосконалення засобів зв’язку та транспорту, які пожвавлювали обмін як інформацією, так і представниками та послами, спрощували контакти на вищому рівні між керівниками держав.

ХІХ ст. вже не знало обмінів дрібними територіями між династіями, питання «шлюбної дипломатії» та відповідної спадщини вже не відігравали істотної ролі в міжнародних відносинах. На перші місця виходять питання економічні: митна політика держав, торговельні угоди, сприяння своїм підприємцями в боротьбі за ринки збуту товарів. Так, в середині ХІХ ст. Великобританія висунула гасло свободи торгівлі – фритредерства. Це стало можливим завдяки зміцненню позицій Англії на міжнародній арені.

Кінець ХІХ ст. приніс світу зміну моделі міжнародних відносин: на зміну економіко-політичній конкуренції держав приходить протистояння імперій: Британської, Австро-Угорської, Російської, а також держав, що сповідували аналогічні цінності – Німеччини, Японії, Франції. В боротьбі цих країн і формувались нові моделі міжнародних відносин та дипломатії.

На початку ХХ ст. провідну роль в міждержавних стосунках почав відігравати фінансовий капітал. Дипломатія цього періоду відображає в своїй діяльності вплив монополістичних об’єднань, банків, бірж. Так звані кар’єрні дипломати означають для держав не менше, ніж фінансові посередники, торгові представники та агенти, спекулянти на товарних та фондових біржах, економічні та політичні розвідники. Звичайними для політичної дипломатії стають економічні інструменти: концесії, займи, фінансовий контроль, економічна розвідка, призначення радників, консультантів, надання «безкош­тов­ної допомоги» з метою подальшого впливу та контролю.

ХХ та ХХІ ст. в повній мірі можна вважати періодом розквіту дипломатії. Так, навіть в період Першої та Другої світових воєн кількість контактів між державами не скорочувалась. З більшим або меншим успіхом саме дипломатами вирішувались питання війни та миру, безпеки та співробітництва, формування стратегічних альянсів та союзів, проведення міжнародних конференцій та укладання угод, створення міжнародних організацій тощо.

В сучасній науці існує чимало визначень дипломатії. Одним з поширених в сучасній Україні, є наступне: дипломатія – це діяльність уряду, спеціальних органів зовнішніх зносин або представників держави щодо здійснення міжнародної політики держави. У французькому Великому енциклопедичному словнику Ларюсса дипломатія визначається як наука про договори, що регулюють міжнародні відносини. “Encyclopedia Americana” відзначає, що до дипломатії належать процедури і втілення результатів переговорів між державами.

Офіційні відносини і переговори на міждержавному рівні здійснюються під час між особових контактів дипломатів. Такі контакти мають усталену процедуру і форму, але водночас залежать і від вмінь, знань, таланту і такту представників держав. Тому справедливим буде сказати, що дипломатія значною мірою є не тільки наукою, але і мистецтвом.

Сучасні засади дипломатії, підпорядковані вирішенню проблем політичного, стратегічного, економічного характерів, були сформовані в XV-XVII ст. «Економізація» дипломатії почала проявлятись в другій половині ХІХ ст. (в 1850 р. в складі зовнішньополітичного відомства королівства Сардинії з’явилось управління комерції; в 1865 р. комерційний департамент був сформований у МЗС Великобританії; на межі ХІХ-ХХ ст. до аналогічних кроків вдались служби Німеччини, Франції).

Економічна дипломатія – це діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання, спрямова­на на отримання додаткових конкурентних переваг на міжнародній арені і створення сприятливих умов для ведення економічної діяльності за допомогою використання механізму переговорів, зустрічей, офіційних та неформальних контактів.

В ХХ-ХХІ ст. система світової економічної дипломатії вийшла на новий рівень, включивши в себе рівень міжнародних економічних організацій (ГАТТ/СОТ, МВФ). Останні є специфічним інститутом економічної дипломатії, покликаним відстежувати ситуацію в економічному положенні різних країн і розробляти відповідну стратегію, виконуючи ті завдання, які дипломатичні структури державного рівня вирішити не можуть.