Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Вплив уряду та державного бюджету на пропозицію грошей.




Читайте также:
  1. Адміністративно-правовий статус громадян України (права й обов’язки у сфері державного управління).
  2. В) операція польського уряду з примусового переселення в 1947 р. українців із східнів районів Польщі в західні з метою їх асиміляції
  3. В) підготовці документів для передачі їх на зберігання до державного нотаріального архіву.!!!!!!!
  4. Внутрішні фактори впливу
  5. Вопрос 41. Что представляют собой субсидии бюджету субъекта Российской Федерации из местных бюджетов?
  6. Вплив інфляції на оцінку ефективності інвестицій
  7. Вплив на економіку
  8. Вплив на рівновагу ринку грошей змін у пропозиції грошей та механізм його вирівнювання.
  9. ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРИ НА В'ЯЗКІСТЬ РІДИНИ

Дефіцит державного бюджету - це перевищення урядових витрат, пов'язаних з виконанням державою покладених на неї функцій, над законодавчо визначеними державними доходами. Отже, дефіцит виникає за умови, що бюджетних надходжень не­достатньо для фінансування запланованих бюджетних видатків.

Світова практика виробила кілька способів монетизації бю­джетного дефіциту. Одним із них є збільшения оподаткування економічних суб'єктів через введения нових податків, підвищен­ня податкових ставок, скасування пільг за старими податками тощо.

Більш надійним з погляду правового урегулювання джерелом монетизації дефіциту є надання уряду права випускати власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Світова практика знає ще один метод монетизації бюджетного дефіциту - надання уряду (казначейству) права емітувати вла­сні боргові зобов 'язання (казначейські білети) зі статусом за­конних платіжних засобів. Дохід від такої емісії заведено назива­ти сеньйорджем.

В Україні створені правові умови для успішного регулювання НБУ впливу бюджетного дефіциту на грошову базу та на пропозицію грошей: використання емісійних ресурсів визначається цілями і завданнями грошово-кредитної політики НБУ і заборонено пряме фінансування НБУ бюджетних витрат; емісійне право законодавчо закріплене за НБУ; законодавчо визначено високий рівень незалежності НБУ від органів виконавчої та законодавчої влади. Разом з тим в українській практиці частіше за все використовується комплекс методів монети­зації бюджетного дефіциту: тимчасове збільшення оподаткування, розміщення державних цінних паперів на вторинному ринку з ви­купом їх НБУ; прямий викуп цих паперів на первинному ринку.

90. Узагальнення чинників впливу на пропозицію грошей. Обидві складові загальної моделі - грошова база і грошовий мультиплікатор - зазнають впливу багатьох чинників, які мають різний ступінь та спрямованість дії, різний рівень ре­гульованості, тощо.

Чинники: операції НБУ на валютному ринку – купівля валюти (грош. база ↑, зростання резервів, маса грошей ↑), продаж валюти (грош. база ↓, зменшення резервів, маса грошей ↓); операції НБУ на вторинному ринку – купівля ОВДП (грош. база ↑, зростання резервів, маса грошей ↑), продаж ОВДП (грош. база ↓, зменшення резервів, маса грошей ↓); рефінансування банків - ↑(грош. база ↑, зростання резервів, маса грошей ↑), ↓(грош. база ↓, зменшення резервів, маса грошей ↓); обов’язкове резервування депозитів (Ро/Д)- ↑(грош. мультиплікатор ↓, уповільнення зростання депозитів, маса грошей ↓), ↓(грош. мультиплікатор ↑, прискорення зростання депозитів, маса грошей ↑); облікова ставка - ↑(грош. база ↓, зменшення резервів, маса грошей ↓), ↓(грош. база ↑, зростання резервів, маса грошей ↑); бюджетний дефіцит, що монетизується емісією - ↑(грош. база ↑, зростання резервів та готівки в обігу, маса грошей ↑), ↓(грош. база ↓, зменшення резервів та готівки в обігу, маса грошей ↓); відношення готівка/депозити - ↑(грош. мультиплікатор ↓, уповільнення зростання депозитів та зменшення їх обсягу, маса грошей ↓), ↓(грош. мультиплікатор ↑, прискорення зростання депозитів, їх обсягу, маса грошей ↑); відношення вільні резерви/депозити - ↑(грош. мультиплікатор ↓, уповільнення зростання депозитів та зменшення їх обсягу, маса грошей ↓), ↓(грош. мультиплікатор ↑, прискорення зростання депозитів, їх обсягу, маса грошей ↑); очікуваний відплив депозитів - ↑(грош. мультиплікатор ↓, уповільнення зростання депозитів, зростання вільних резервів, маса грошей ↓), ↓(грош. мультиплікатор ↑, прискорення зростання депозитів, зростання вільних резервів, маса грошей ↑).




91. Роль грошово-кредитної політики в управлінні пропозицією грошей. Пропозиція грошей є ключовим об'єктом грошово-кредитиої політики центрального банку, а її формування визначається цілями та завданнями останньої. За допомогою си­стеми механізмів та інструментів грошово-кредитної політики центральний банк регулює пропозицію грошей (її обсяги, темпи зростання) відповідно до вказаних цілей і завдань.



Наприклад, якби НБУ не мав завдання підтримувати валют­ний курс гривні на певному рівні, який визначається Основними засадами грошово-кредитної політики, то він не втручався б у кон'юнктуру валютного ринку. Це призвело б до того, що курс гривні часто й у великих обсягах змінювався б, ставлячи у скрут­не становище суб'єктів зовнішньоекономічних відносин. І навпа­ки, якби, проводячи політику стабільного курсу, НБУ не мав за­вдання утримувати в певних межах масу грошей в обороті, то неминуче змушений був би викуповувати весь надлишок інвалю­ти на ринку, ризикуючи переповненням обороту грошовою ма­сою та інфляцією, чи продавати на ринку свої валютні резерви, наражаючись на ризик втрати цих резервів та зниження ліквідності економіки.



92. Поняття ролі грошей, його відмінності від функцій грошей. Якісний та кількісний аспекти ролі грошей. Питання про роль грошей є ключовим у монетарній теорії, причому в обох її аспектах — в абстрактній і в прикладній. Воно постійно привертає увагу учених-економістів — дослідників фе­номену грошей: від перших науковців у цій сфері до сучасних теоретиків, якими б конкретними питаннями монетарної теорії вони не займалися. З'ясуванню ролі грошей і шляхів її підвищен­ня підпорядковувалося дослідження всіх інших питань монетар­ної теорії.Дослідження ролі грошей у функціонуванні економіки здійс­нюється переважно двома методами:

методом зіставлення моделі економічної системи, що фун­кціонує без грошей (бартерна економіка), та моделі з участю грошей (монетарна економіка);—методом визначення впливу пропозиції грошей на основні макроекономічні змінні (рівень цін, ставка процента, зайнятість, обсяг ВВП та ін.).Ці два методи дослідження не виключають, а доповнюють один одного. Перший із них дає можливість повніше розкрити роль грошей на мікроекономічному рівні, де рушійним чинником є поведінка окремих економічних суб'єктів, другий — на макро- рівні, на якому державне регулювання маси грошей є дієвим ме­ханізмом впливу на основні економічні процеси. Ми теж викори­стаємо обидва методи аналізу, щоб подати повнішу картину ролі грошей у ринковій економіці.

93. Переваги монетарної економіки над бартерною як якісний прояв ролі грошей. Грошова економіка порівняно з натуральною (бартерною) має цілу низку істотних переваг. У ній приблизно на третину ско­рочуються витрати обміну порівняно з бартером, розширюються фізичні межі нарощування виробництва, економічні агенти постав­лені в такі умови, які спонукають їх як виробників виробляти това­рів і послуг дедалі більше і з меншими витратами, а як спожива­чів — витрачати ресурси все економніше і з більшим ефектом.

94. Концепція нейтральності грошей в процесі відтворення, причини її появи та аргументація. . Предмети, які в умовах натурального обміну обмінювались би один на другий, у разі продажу за гроші віддавались би за рівні їх кількості і, таким чином, як і раніше, обмінювались один на лру- гий, хоч процес обміну складався з двох операцій замість однієї. Коротше кажучи, навряд чи можна знайти в суспільному госпо­дарстві річ менш значну за своєю важливістю, ніж гроші, якшо не торкатися прн цьому способу, яким економляться час і праця. Це лише машина, яка швидше і зручніше робить те, що за ЇЇ відсут­ності робилось би з меншою швидкістю і зручністю. Подібних поглядів дотримувалися всі представники класичної теорії гро­шей, а також багато представників новітньої неокласичної теорії (А. Маршал, Д. Патінкин, Р. Лукас, Т. Сарджент, певною мірою М. Фрідмаи та ін.).Вибраний підхід до визначення ролі грошей веде до такого трактування нейтральності грошей Гроші можна вважати ней­тральними, якщо після порушення початкової рівноваги економі­чної системи внаслідок номінальної зміни пропозиції грошей установлюється нова рівновага в економіці, за якої реаіьні рівні економічних змінних матимуть ті самі значення, що й до зміни пропозиції грошей. Отже, темпи та обсяги суспільного виробниц­тва не повинні змінитися.

95. Кейнсіанська критика концепції нейтральності грошей. Роль часового лагу в доведенні активної ролі грошей на коротких часових інтервалах. За наявності часового лага між збільшенням пропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннями гроші перестають бути нейтральними; Оскільки такий часовий лаг має недовгий термін дії, то цей висновок обмежується корот­ким проміжком часу, тобто не має загального характеру. І хоча представники неокласичної грошової теорії настирливо намага­лися ослабити роль часового лага в стимулюванні ділової акти­вності, а отже і як аргументу в критиці концепції нейтральності грошей, зокрема запропонувавши «теорію раціональних очіку­вань», висновок про ненейтральність грошей на коротких ча­сових інтервалах набув широкого визнання. З ним погоджують­ся багато представників неокласичної школи, більшість кейи- сіанців та неокейнсіанців, представники кейнсіансько-неокла- сичного синтезу.Особлива заслуга в утвердженні цього висновку належить Дж. М. Кейнсу. Він першим розпочав дослідження ролі грошей за принципово іншою порівняно з представниками класичної школи схемою: гроші—процент—інвестиції—виробництво. Та­кий підхід вимагав поглибленого вивчення зв'язку окремих мо­нетарних змінних (процента) з реальними змінними (інвестицій), що відкривало шлях до відхилення концепції нейтральності гро­шей. Економісти-класики досліджували роль грошей за схемою: гроші—чорний ящик виробництва—ціни, тобто уникали змін у сфері виробництва, які могли зумовлюватися пропозицією гро­шей, і тому змушені були визнавати нейтральність грошей.

96. Дискусія щодо нейтральності грошей на довгострокових часових інтервалах і її наслідки. . Дискусії щодо нейтральності грошей у довгостроковому пері, оді велись в основному навколо двох питань:—у чому полягає межа, що відділяє короткостроковий період від довгострокового;— якій регулятивній політиці віддавати перевагу — спрямо­ваній на забезпечення короткострокової рівноваги чи довгостро­ковій. Визначити межу між короткостроковим та довгостроковим періодами не так легко, як це здається на перший погляд. Вона перебуває не просто в точці дотику двох певних періодів — короткого і довгого, а в точці завершення інформаційної хвилі, завдяки якій відомості про зміну (збільшення чи зменшення) пропозиції грошей та попиту стають надбанням усіх чи біль­шості економічних агентів. Унаслідок цього їх цінові та інфля­ційні очікування, інші економічні змінні (співвідношення цін на засоби виробництва і вироблені продукти тощо) досягають рівня, адекватного новому рівню грошової маси та платоспро­можного попиту, набувають повної еластичності (відповіднос­ті) щодо зміни попиту. До цього моменту часовий лаг набли­жається до нуля, зміна пропозиції грошей вичерпує свій вплив на ділову активність учасників суспільного виробництва. На­стає новий період — довгостроковий, на якому гроші стають нейтральними, а ділова активність повертається до поперед­нього рівня. Отже, чим швидше монетарна інформація доходитиме до еко­номічних агентів, чим коротшою буде інформаційна хвиля, тим швидше набувають еластичності ціни та інші монетарні показни­ки щодо зміни пропозиції грошей і тим коротшим буде короткий період і довшим — довгий. Отже, можемо зробити висновок, що межа між коротким і до­вгим часовими інтервалами, за якою приріст грошей втрачає свою активність і набуває нейтральності, є не абсолютною, а від­носною і може змінюватися під впливом зміни швидкості інфор­маційної хвилі. Оскільки остання об'єктивно зростає під впливом удосконалення економічних відносин, банківської справи, зрос­тання інформованості суспільства тощо, короткі часові періоди неминуче скорочуватимуться, і, як наслідок, активність грошей буде зменшуватися. Цей суто логічний висновок посилює надії монетаристів довести, що концепція нейтральності грошей спра­ведлива і для коротких часових інтервалів.


97. Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку: сутність, структура та етапи економічних змін, викликаних монетарними імпульсами. Передавальний механізм (його ще називають трансмісій­ним) — це процеси причинно-наслідкових зв 'язків між економіч­ними змінними, які забезпечують вплив зміни пропорції грошей на ділову активність та економічну рівновагу.

Проблема передавального механізму як теоретична виникла в процесі дискусії щодо нейтральності грошей, а як практична — під час формування грошово-кредитної політики центральних банків. Причому об'єкти впливу передавального механізму за те­оретичного і практичного підходів можуть не збігатися. У пер­шому випадку об'єктом впливу є розвиток виробництва, а в дру­гому — цей об'єкт визначається стратегічними цілями грошово- кредитної політики. А ними може бути як економічне зростання і зайнятість, так і стримування інфляції. Відповідно і структура передавального механізму буде різнитися.

І

Першим сформулював поняття передавального механізму Кейнс, трактуючи його як систему змінних, через яку пропозиція грошей виливає на ділову та трудову активність. І це цілком ло­гічно, оскільки він був і першим системним критиком концепції нейтральності грошей, яка взагалі виключає потребу в передава­льному механізмі. Критика ж її не могла бути продуктивною без розкриття механізму впливу зміни кількості грошей на процеси в реальній економіці.

Сформульований Кейнсом передавальний механізм був до­сить спрощеним, він включав лише один канал впливу — через процентну ставк

98. Характеристика основних каналів передавального механізму: каналупроцентної ставки, каналу фінансових активів, каналу кредитування, каналу валютного курсу. . Основними каналами передавального механізму, які абстрактно можуть діяти в тій чи іншій економіці, вважаються: канал процен­тної ставки, канал фінансових активів, канал кредитування, канал валютного курсу, монетаристський канал. Існують і менш відомі канали, які визнаються центральними банками лише окремих країн і використовуються ними у своїй монетарній політиці.

Канал процентної ставки бере свій початок з моделі переда­вального механізму Кейнса (див. рис. 8.1) і нині вважається осно­вним. Він широко застосовується в макроекономічних моделях, що описують вплив пропозиції грошей на економіку.

Зміна коефіцієнта ц Тобіна. Коефіцієнт # визначається як відношення ринкової вартості фірми до відновної вартості її ка­піталу. Перша вартість означає ціну, за якою фірма, у тому ви­гляді, який вона має, може бути продана на ринку.

Канал добробуту теж діє в складі каналу фінансових активів, але стосується лише поточного попиту домогосподарств. Його відкрив Ф. Модільяні на підставі сформульованої ним концепції споживання протягом життєвого циклу. Канал ліквідності теж функціонує на базі фінансових активів і впливає на тривалі споживчі витрати домогосподарств. Канал кредитування — самостійний канал, який діє парале­льно з каналом процентної ставки та фінансових активів. Канал валютного курсу — це самостійний передавальний ка­нал, що діє на підставі зовнішньої торгівлі.

99. Особливості передавального механізму в трансформаційній економіці України. Надмірні демонетизація та доларизація економіки України протягом 1992—1996 рр. збурили попит на гроші і рівень проце­нтної ставки на грошовому ринку, зробили останню недостатньо чутливою до зміни пропозиції грошей. За період 1998—2004 рр. пропозиція грошей зросла в 6,5 раза, а фактична ставка рефінан­сування комерційних банків знизилась лише в 3,3 раза, середньо­зважена ставка за кредитами комерційних банків — в 2,9 раза, за депозитами банків — в 2,4 раза. Таке відставання темпів знижен­ня процентних ставок від темпів зростання пропозиції грошей свідчить про низьку ефективність передавального механізму по каналу процентної ставки, низьку керованість процентної ставки з боку органів монетарної влади. Низька довіра до національних грошей та банків, значна роз- балансованість державних фінансів, високі інфляційні очікування прискорювали обіг грошей. Цим прискоренням намагалися компен­сувати відставання пропозиції грошей від зростання попиту на гро­ші. Проте таке заміщення має певні межі, за якими грошова пропо­зиція відстає від попиту і виникають бартерні відносини, у межах яких послаблюється вплив монетарних імпульсів на економічні процеси, передусім по каналу банківського кредитування.

100. Модель АД-АS впливу неочікуваної пропозиції грошей на обсяг виробництва в короткостроковому періоді. Спочатку зауважимо, що в цій моделі очікувані економічни­ми агентами ціни є незмінними, оскільки вони не чекають іс- щ тотних змін пропозиції грошей. Фактичні ціни можуть зміню­ватися під тиском пропозиції грошей, і тоді фактичний їх рівень 1 відхиляється від очікуваного. Таке відхилення справляє голов­ний стимулювальний вплив на настрої фірм: їм видається, ніби зросли ціни на їхню продукцію, що підштовхує до збільшення випуску. Якби фірми усвідомлювали, що зрушення цін зумов­лене збільшенням пропозиції грошей, яке охопило всі ціни вони б не збільшували виробництва, оскільки одночасно зі зрос­танням доходів від збільшення цін і випуску продукції зростуть і їхні витрати, отже, прибуток залишиться незмінним, а можли­во й зменшиться. Збільшувати виробництво в таких умовах не­має сенсу.

101. Модель АД-АS впливу очікуваної пропозиції грошей на обсяги виробництва в короткостроковому періоді. За умов очікування зміни пропозиції грошей економічні аген­ти передбачають також широкомасштабні зміни цін, за яких від­носні ціни на товари та послуги залишаються незмінними і тому втрачаються стимули до зміни обсягів поточного виробництва. Такого висновку дотримуються неокласики, підтверджуючи його моделлю впливу передбаченого збільшення пропозиції грошей на обсяги виробництва.

102. Модель АД-АS довгострокового впливу пропозиції грошей на обсяги виробництва. Трансформацію короткострокових коливань у довгостро­кову стабільність сукупної пропозиції на рівні природного обсягу виробництва можна пояснити тим, що економічні агенти посту­пово усвідомлюють тимчасовість відхилення фактичних цін від очікуваних і змінюють свої прогнози так, що ці відхилення вреш­ті-решт зовсім зникають. Після цього у фірм зникають будь-які ілюзії щодо зростання тільки їх цін та стимули до посилення ді­лової активності, унаслідок чого сукупна пропозиція повертаєть­ся на рівень природного обсягу виробництва.


103. Значення дискусій щодо нейтральності грошей для практики регулювання пропозиції грошей. Стабілізаційна політика кейнсіанців та механізм її впливу на коливання ділового циклу. Проблема нейтральності грошей у монетарній теорії виниклав процесі дослідження їх впливу на реальну економіку. Вонастала своєрідною реакцією наукової думки на неспроможністьзнайти переконливі критерії побудови порівняльних моделейжономічних систем без участі грошей (бартерних) і з участюгрошей (монетарних)Гроші можна вважати ней-тральними, якщо після порушення початкової рівноваги економічної системи внаслідок номінальної зміни пропозиції грошейустановлюється нова рівновага в економіці, за якої реальні рівніекономічних змінних матимуть ті самі значення, що й до змінипропозиції грошей. Отже, темпи та обсяги суспільного виробництва не повинні змінитися.Незважаючи на зовнішню переконливість наведених аргумен-тів щодо нейтральності грошей, логіка їх застосування має суттє-ву ваду — визнання того, що зростання пропозиції грошей авто-матично і всеохопно збільшує номінальний рівень цін і всіхгрошових показників в економіці. Насправді ж цей процес можебути досить тривалим, що вимірюється місяцями і навіть роками,як це визнано сучасною наукою. Зараз уже жодне серйозне до-слідження монетарних процесів не обходиться без урахуванняцього явища, що дістало назву часового лага1 Якщо вказаний лаг справді існує, то в реальному секторі еко-номіки має виникати стимулювальний ефект внаслідок того, щозбільшення пропозиції грошей спричиняє насамперед адекватнезростання доходів, а рівень цін певний час відстає від цього процесу. Наведені логічні міркування дають достатні підстави для та-кого висновку: за наявності часового лага між збільшеннямпропозиції грошей і адекватними йому ціновими зрушеннямигроші перестають бути нейтральними. Оскільки такий часовийлаг має недовгий термін дії, то цей висновок обмежується корот-ким проміжком часу, тобто не має загального характеру. висновок про ненейтральність грошей на коротких ча-сових інтервалах набув широкого визнання. З ним погоджують-ся багато представників неокласичної школи, більшість кейн-сіанців та неокейнсіанців, представники кейнсіансько-неокла-сичного синтезу.

Особлива заслуга в утвердженні цього висновку належитьДж. М. Кейнсу. Він першим розпочав дослідження ролі грошейза принципово іншою порівняно з представниками класичноїшколи схемою: гроші—процент—інвестиції—виробництво. Якщо неокейнсіанці вва-жають більш доцільною політику періодичного збільшення чизменшення пропозиції грошей залежно від стану справ у реаль-ній економіці, то неокласики (монетаристи) стверджують, щотакі зигзаги в пропозиції грошей лише поглиблюють нерівномі-рність економічного зростання, і пропонують політику стабілі-зації грошової маси з поступовим нарощуванням її пропорційнозростанню реального ВВП. Дискусії щодо нейтральності грошей у довгостроковому пері-оді велись в основному навколо двох питань:1. у чому полягає межа, що відділяє короткостроковий періодвід довгострокового;2.якій регулятивній політиці віддавати перевагу 3. спрямо-ваній на забезпечення короткострокової рівноваги чи довгостро-ковій.Проведений аналіз свідчить, що представники обох напрямівсучасної монетарної теорії — монетаристи і кейнсіанці — визна-ють активну роль зміни пропорції грошей у стимулюванні еко-номічного зростання на коротких часових інтервалах і погоджу-ються з нейтральністю грошей у довгострокових періодах.У зв'язку з цим визнається необхідність державного регулюванняпропозиції грошей з метою максимізації їх стимулювальноговпливу на реальну економіку


Дата добавления: 2015-04-18; просмотров: 174; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.015 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты