Класифікація регіонів за рівнем розвитку

Диспропорції регіонального розвитку України

План:

1. Інтегральне оцінювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів

2. Класифікація регіонів за рівнем розвитку

3. Характеристика регіонів України за різними економічними показниками

4. Заходи державного стимулювання розвитку депресивних територій

Інтегральне оцінювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів

Інтегральне оцінювання рівня соціально-економічного розвитку регіону проводиться за окремою науковою методикою. Вона покликана не лише сприяти комплексному дослідженню функціонування регіону, а й визначити пріоритети у виборі стратегії соціально-економічного розвитку.

Для цього оцінювання використовуються і такі аналітичні показники:

1) питома вага регіону у ВВП і виробленому національному доході;

2) обсяг виробленої промислової продукції на душу населення;

3) рівень самозабезпечення регіону основними продуктами харчування (обсяг виробництва відповідних видів сільськогосподарської продукції на душу населення );

4) середній рівень заробітної плати робітників у регіоні;

5) обсяг і динаміка капітальних вкладень у регіоні в розрахунку на одного жителя ;

6) кількість компаній і фірм усіх форм власності в регіоні;

7) валова додана вартість (ВДВ) - розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням кожного виду економічної діяльності, зменшена на величину оплати послуг фінансових посередників. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва.

8) розмір ВРП (валового регіонального продукту)

На регіональному рівні узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку економіки регіону, є валовий регіональний продукт (ВРП) .

Валовий регіональний продукт у ринкових цінахвизначається як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, включаючи чисті податки на продукти.

Чисті податки –це податки на продукти за виключенням субсидій на продукти.

Субсидія (від латин. subsidium - допомога, підтримка) - допомога в грошовій або натуральній формі, що надається за рахунок державного або місцевого бюджету, а також спеціальних фондів юридичним і фізичним особам, місцевим органам влади, іншим державам. Прямі субсидії використовуються для фінансування фундаментальних наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт (гранти), впровадження у виробництво нової техніки і перепідготовки кадрів. З одного боку, субсидії можуть заохочувати розвиток перспективних галузей, з іншої - підтримувати нерентабельні, але стратегічно важливі підприємства (зі всіма наслідками втручання держави в ринкову економіку). Крім того, субсидії спрямовують на створення робочих місць в найбільш відсталих регіонах. Сільськогосподарське виробництво субсидується через компенсаційні виплати.

Непряме субсидування здійснюється засобами податкової і грошово-кредитної політики. Держава застосовує пільгове оподаткування прибутку корпорацій, практикує повернення прямих податків і митних зборів, державне гарантування і страхування депозитів, експортних кредитів, надає приватним об'єднанням кредити на пільгових умова

Дотація (лат. dotatio - дар, пожертвування) – грошові кошти, які безповоротно надаються державою бюджетним організаціям, підприємствам, місцевим органам влади, окремим особам (на оплату безкоштовного проїзду пенсіонерів, пільговий проїзд студентів, корпоративні проїзні квитки, дешевий хліб, пенсійні соціальні картки пенсіонерам Одеси).

Субвенція – це цільова допомога, що надається на безвідплатній і безповоротній основі з бюджету одного рівня бюджетної системи бюджету іншого рівня або юридичній особі на певні витрати з вказівкою терміну використання. У разі порушення умов надання - невитрачення у встановлений термін або витрачання її не за цільовим призначенням, субвенція підлягає поверненню (реконструкція Одеського оперного театру, будівництво житла для військових, роздамбування оз. Сасик).

Випуск –цевартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць – резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживаннямістить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Валова додана вартість (ВДВ)розраховується як різниця між випуском в основних цінах та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.

Наслідками проведення структурного регулювання регіональної економіки України повинні стати згортання ресурсоємних галузей і товарних груп, зростання інноваційноємних виробництв і номенклатури продукції, техніко-технологічне оновлення традиційних галузей економіки, запровадження рерусозберігаючих технологій. Світовий досвід підказує, що серед заходів впливу на структуру найдоцільнішими є пільгове фінансування капітальних вкладень у структуроформуючі галузі і виробництва, пільгове оподаткування нових підприємств, що сприяють регіональному комплексоутворенню, прискорена амортизація виробництв, які визначають науково-технічний прогрес у регіоні, позики під пільговий відсоток на оновлення підприємств, які гарантують економічну безпеку, пряме бюджетне фінансування соціально значущих регіональних об’єктів. В той же час варто застерігати центральні органи управління від надмірного захоплення реструктуризацією галузей економіки на основі технічних інновацій, оскільки структурна перебудова інноваційного змісту може призвести до посилення диференціації регіонів за рівнем соціально – економічного розвитку.

Посилення розшарування населення не відповідає вимогам наближення України до європейських стандартів рівня життя населення. В Україні формується розподіл населення за доходами, характерний не для країн Європейського Союзу, а для латиноамериканських країн, де основна частина населення концентрується в групі з низькими доходами, а розрив між багатими та бідними постійно зростає.Бідність залишається важкою економічною і соціальною проблемою суспільства. Від її масштабів та глибини, а також від ефективності методів державної політики подолання бідності значною мірою залежать можливості інтеграції України в європейське співтовариство.

Через відсутність реальних можливостей знайти гідно оплачувану роботу значна частина населення працює за кордоном, як легально, так і нелегально. За експертними оцінками, у середньому за рік за межами України працюють 2,5–3 млн. українців.

Класифікація регіонів за рівнем розвитку

Існує чимало варіантів класифікації регіонів України за рівнем соціально-економічного розвитку. Більшість фахівців виділяють три групи регіонів з якісно різними характеристиками стану економіки і соціальної сфери:

- розвинуті регіони з досить високим рівнем виробництва і життя людей;

- регіони з середнім економічним потенціалом;

- проблемні регіони з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.

Депресивна територія - регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку якого (якої) є найнижчим серед територій відповідного типу.

Депресивні території поділяються на такі групи:

1) регіони;

2) промислові райони - райони, в яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві;

3) сільські райони - райони, в яких частка зайнятих у сільському

господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості;

4)міста обласного значення.

Території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій.

Показники розвитку, за якими території визнаються депресивними.

Депресивними визнаються:

- регіони, у яких протягом останніх п'яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості (ВДВ) на одну особу;

Валова додана вартість - це вартість валової виробленої продукції за відрахуванням вартості витрат на сировину та матеріали, а також інших витрат проміжного споживання.

- промислові райони, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

- сільські райони, в яких протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення, природний приріст населення, найвищою - частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

- міста обласного значення, в яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.

Регіони - аутсайдери: Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, м. Севастополь, Херсонська, Тернопільська, Кіровоградська області.

До групи регіонів з середнім рівнем увійшли Одеська, Луганська, Запорізька, Полтавська області.

Групу з високимрівнем складають: м. Київ, Донецька, Харківська, Дніпропетровська області.

Найважливішими показниками економічної ситуації є динаміка соціально-економічного розвитку регіонів, стан ринку праці, інвестиційна і зовнішньоекономічна активність. Сьогодні в Україні відбувається територіальний перерозподіл економічного потенціалу - зосередження його у найпотужніших регіонах. У 6 областях (Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській та місті Києві) було зосереджено 48,4 % основних коштів країни; 52,5 % виробництва валової доданої вартості; 62,5 % виробництва промислової продукції; 48,5 % обсягу інвестицій у основний капітал.