Методи захисту від інфразвуку

Дані методи суттєво відрізняються від методів захисту від шуму в зв¢зку з фізичними характеристиками інфразвукових коливань (особливо значно більшою довжиною хвиль в порівнянні з розміром перепон на шляху їх розповсюдження).

Пониження інтенсивності інфразвуку можна досягнути:

-зміною режимів роботи обладнання або його конструкції (наприклад збільшенням числа робочих ходів поршневих машин щоб частота силових імпульсів була в межах

, інфразвукового діапазону;

- зменшенні швидкості витікання газів і парів в атмосферу.

При виборі конструкції віддавати перевагу малогабаритним установкам оскільки габаритні установки з плоскими поверхнями і незначною жорсткістю створюють умови для генерації інфразвуку)

- звукоізоляцією джерела;

- поглинанням звукової енергії глушниками інтерференційного, камерного, резонансного та динамічного типів;

- за рахунок використання механічного перетворювача частоти.

Захист від інфразвуку відстанню малоефективний, так як поглинання в нижніх шарах атмосфери інфразвукових коливань з частотою меншою від 10 Гц не перевищує 8*10^-6 дБ /км.

Глушники використовують з метою зміщення довжини хвилі вдвічі за фазовим напрямком. Дані глушники працюють за тим же принципом що і попередні тільки у випадку інфразвуку вони повинні мати значно більший об’єм розширювальної камери, або резонансної площини. Такий кільцевий глушник використовується на всмоктуючій лінії компресорів показаний на рисунку (понижує рівень інфразвуку на 10 дБ).

Механічний перетворювач частоти інфразвукових коливань заснований на амплітудній модуляції звукових коливань. Його використовують при розповсюдженні інфразвуку по закритих каналах аеродинамічних труб та вихлопних труб ДВЗ. Модуляція інфразвукових коливань проводиться за допомогою аеродинамічного перетворювача (наприклад ультразвукової сирени), встановленого на шляху розповсюдження інфразвукових хвиль. Це дозволяє перетворити інфразвукові коливання в менш небезпечні – ультразвукові.

Найбільш складною задачею є звукоізоляція інфразвуку, тому що потрібні масивні інженерні конструкції з масою одного квадратного метру не менше 10⁶ кг.

Метод звукопоглинання можна використати за рахунок застосування резонансних панелей конструкції Бекеші, які складаються з прямокутних рам на, які закріплюється тонкостінна мембрана (наприклад – фанера, металічний лист, повітряно непроникна плівка ).

Дана конструкція може бути налаштована на певну частоту в спектрі інфразвуку. Власну частоту резонатора визначають за рівнянням:

де відповідно :

с- швидкість розповсюдження звуку, r - густина повітря,

m- маса яка приходиться на одиницю поверхні мембрани,

h – товщина повітряного проміжку за мембраною.

Для підвищення ефективності даної конструкції в діапазоні високих частот внутрішня частина резонатора заповнюється звукопоглинаючим матеріалом, який фіксується дрібнозернистою сіткою.

МЕТОДИ І ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ШУМУ, ІНФРАЗВУКУ ТА ВІБРАЦІЇ.

Вимірювання шуму на території проводять у відповідності до ГОСТ 13337-78 на висоті 1.2 м від поверхні землі в точках розташованих не ближче 2м від стін споруди. А в самих приміщеннях при відкритих форточках – не менше ніж в трьох точках на тій же висоті, віддалених від стін на 1,2 м і більше.

Рівні звукового тиску постійного в часі шуму вимірюють в октанових полосах частот.

Вимірювання рівня звуку непостійного шуму повинні проводитись на протязі найбільш шумних 0,5 години з реєстрцією на самописець через короткі проміжки часу (приблизно 5 –10 секунд).

Для визначення постійного інфразвуку використовують шумоміри 1-го класу точності згідно ГОСТ 1787-81. При цьому використовують схему. Яка складається з мікрофона з підсилювачем і низькочастотного аналізатора спектру. Додатково використовують самописець з градуйованою шкалою в середньо-геометричних частотах октанових смуг.

Еквівалентні рівні непостійного інфразвуку визначають за попереднім записом сигналу магнітофона з послідуючим розшифруванням. Блок-схема для запису інфразвуку влючає мікрофон з підсилювачем, вимірюючий підсилювач (шумомір) і магнітофон.

Точки виміру на території житлових та промислових будівель повинні відповідати ГОСТ 13337-78 на відстані 0,3 м від загороджень з обох сторін.

Вимірювання рівня вібрації в октанових полосах частот з середньогеометричними значеннями від 31 –8000 Гц проводять за ГОСТ 2957-84 тією ж апаратурою, що і шум з заміною мікрофону на вібродатчик.

Лекція9

Використання природних явищ та сучасних технологій для одержання екологічно чистої енергії (енергія вітру, сонця, приливів і т.д.)

Таблица 1. Допустимі рівні шуму за Санітарними Нормами № 3077-84

Примітка:

1. Еквівалентні і максимальні рівні звуку для шуму, який створюється автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом в двох метрах від загороджень ряду житлових та побутових будівель, які розвернуті в сторону магістральних вулиць приймаються на 10 дБА вище значень наведених в даній таблиці.

2. РЗТ в октанових смугах частот, рівні звуку і еквівалентні рівні звуку шуму , який створюється в приміщеннях з системами кондиціонування повітря, опалення і вентиляції необхідно приймати на 5 дБА нижче величин вказаних в таблиці або фактичних рівнів шуму якщо останні не перевищують значень наведених в таблиці (в даному випадку не враховують поправку для тонального і імпульсного шумів – табл..2).

Примітка:

1. Поправки на місце розташування об’єкту необхідно враховувати тільки для зовнішніх джерел шуму .

2. Поправку +5 дБ не враховувати для забудови, яка проектується в сформованому житловому районі.

Лекція 10

Радіація

Електромагнітна радіація або просто радіація, або ж випромінювання, є одна з форм існування матерії, що відрізняється від речовини. Окремим її випадком є видиме світло, яке можна бачити. Крім того, до радіації відносяться також альфа (a)-, бета (b)-, гама (g)-, ікс (Х)-випромінювання, а також ультрафіолетові (УФ), інфрачервоні (ІЧ) промені та радіохвилі, які не сприймаються людським оком.

Із фізики відомо, що всі тіла, що мають температуру, відмінну від абсолютного нуля, випромінюють власну радіацію. У метеорології найчастіше доводиться мати справу з такою тепловою радіацією, що визначається температурою тіла та його здатністю до випромінювання. Наша планета отримує таку радіацію від Сонця. Земна поверхня й атмосфера в той же час самі випромінюють теплову радіацію, але вже в інших діапазонах хвиль.

У метеорології прийнято виділяти короткохвильову та довгохвильову радіацію. Короткохвильовою називають радіацію у діапазоні хвиль від 0,1 до 4 мкм. Вона включає, крім видимого світла, ще найближчу до нього по довжині хвиль ультрафіолетову та інфрачервону радіацію.