БІНАРНІ ОПОЗИЦІЇ

ЛЕКЦІЯ 4

МІФОЛОГІЧНЕ ПРОГРАМУВАННЯ УТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ

1. Бінарні опозиції.

1.1. Простір і час.

1.2. Інші опозиції.

2. Метод застосування бінарних опозицій.

3. Рівні кодифікації

Література, яка використовувалась для підготовки заняття:

- Цивьян Т.В. Мифологическое программирование повседневной жизни // Этнические стереотипы поведенья. – Ленинград, 1985.

- Цветаева М. Мать и музыка // Сочинения в 2-х томах. – М., 1980. – Т.2.

- Фрейденберг О.М. Миф и литература древности (Введение в теорию античного фольклора). – М., 1978.

- Паремиологический сборник – М., 1978.

- Байбурин А. К. Полярности в ритуале (твердое и мягкое) // Полярность в культуре / Сост. В.Е. Багно, Т.А. Новичкова. (Альманах "Канун". Вып. 2). СПб., 1996, с. 157-165.

-. Неклюдов С. Ю. О кривом оборотне: К исследованию мифологической семантики (фольклорного мотива // Проблемы славянской этнографии. Л.. 1979. С. 133—140;

- Бушкевич С. П. Об одном немотивированном эпическом сюжете // Фольклор: Проблемы сохранения, изучения и пропаганды. М., 1988. Ч. 1. С.125-127.

- Иванов Вяч. Вс., Топоров В. II. К истокам славянской социальной терминологии: семантическая сфера социальной организации, власти, управления и основных функций // Славянское и балканское языкознание: Язык в этнокультурном контексте. М., 1984. С. 91.

- Успенский Д. И. Родины и крестины, уход за родильницей и новорожденным (но материалам, собранным в Тульском, Випевском и Каширском уездах Тульской губ.) // Этнографическое обозрение. 1985. Вып.4. С. 73.

- Попов Г. Русская народно-бытовая медицина. СПб., 1903. С. 69

Словник.

- Семіотика - від грец. semeion – знак, ознака – наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем.

- Інтенція – лат. intentio – прагнення. 1. Направленість свідомості на певний об'єкт. 2.. зах. Намір, задум, конкретна спрямованість психічної активності людини на будь-який об'єкт.

- Метамова –

- Каузальність – причинність

- Парадигматика – один х двох аспектів дослідження мови і протиставляється синтагматиці. 1. Вивчення елементів мови і класів цих елементів, що знаходяться у відносинах протиставлення, вибору одного з елементів. 2. Вчення про будову і структуру парадигматичних типів, їх класифікації, а також про поєднання у більш складні єдності.

БІНАРНІ ОПОЗИЦІЇ

В попередній лекції зазначалося, що механізмом стереотипізації є система бінарних опозицій, яка діє в середині етнокультурної традиції. Носії етнічної культури орієнтовані на архетипну модель світу і стабільний міфологічний сценарій подій, які повторюються циклічно. На рівні окремої людини дотримання цього сценарію забезпечує упевненість у майбутньому, оскільки співвідносить основні етапи її життя з космічними подіями. Наприклад, за міфологічним сценарієм кожна людини має бути охрещеною, нареченою, одруженою тощо.

Мета лекції полягає у тому, щоб з’ясувати яким чином міфологічний рівень (творення світу, його устрій, походження людини) співвідносяться з побутовим рівнем (етикетом, гігієною, їжею тощо) і як цей процес стереотипізує буття. З цього приводу можна зазначити, що природа в традиційній культурі нейтралізується не експансією культури, як у сучасному світі. Остання скоріше поглинається природою. Наприклад, фотографія органічно вписується в традиційний побут, як обрядовий об’єкт. Така закономірність пояснює стійкість традиційної культури, як максимально наближеної до природи. Руйнування психолого-етнічних стереотипів намітилося наприкінці ХХ ст. і відбувається не завжди на користь культури. Іноді це проявляється як тотальне повернення до природи (поширення явища андрогонізму, культивація агресії на всіх рівнях тощо).

Найбільш рельєфно міфологічний рівень проявляється у правилах, заборонах, прикметах, повір’ях, приказках, які стосуються повсякденного життя. Природно, що аналогічні правила в розгорнутому вигляді зустрічаються у фольклорних жанрах, що свідчить про дубляж міфологічних знань з метою їхнього повнішого збереження і відтворення.

2.1. ОПОЗИЦІЇ ПРОСТОРУ І ЧАСУ.Міфологічне програмування відбувається в межах системи просторово-часових координат.

емоційний стан людини

час

простір

відсутність простору і часу: сон / смерть.

ПРОСТОРОВІ опозиції орієнтовані в двох вимірах – горизонтальному і вертикальному.

ГОРИЗОНТАЛЬ.

1. Внутрішній / зовнішній. Основний смисл цієї опозиції – виділення внутрішнього, замкнутого, обмеженого, захищеного простору, який гарантує захист від небезпечного зовнішнього агресивного середовища. Наближується до опозиції СВІЙ / ЧУЖИЙ.

Наприклад:

- після служби на Паску повертаються додому і намагаються не залишати помешкання;

- забороняється заглядати через вікно до чужого житла;

- після заходу сонця не рекомендувалося випускати з дому дитини, тому що з нею могло статися нещастя;

- після заходу сонця не дозволялося позичати речі, які асоціюються з достатком роду – сіль, гроші, хліб.

2. Відкритий / закритий.Семантично пов’язана з опозицією ВНУТРІШНІЙ / ЗОВНІШНІЙ, оскільки є предикатом переходу від одного стану до іншого за допомогою відкривання і закривання. Опозиція охоплює ширше поле значень, ніж просто відкрий / закритий об’єм (двері, вікна, посуд тощо). Сюди входить і метафоричні значення, тобто розімкнуті ножиці, „відкрита” / простоволоса голова тощо. Наприклад:

- „Не можна жінкам ходити до церкви з непокритою головою, бо це гріх”;

- „Коли ріжеш що-небудь ножицями і залишаєш їх відкритим – вдома буде сварка”;

- „Не можна залишати на ніч відкриті вікна, бо увійде нечистий” (у селах до недавнього часу вікна виготовляли без кватирок).

3. Зв’язаний / розв’язаний. Вказує на „приватний” спосіб закривання / відкривання. Наприклад:

- „Щоб зашити рот ворогам, спіймай з криниці жабу, заший їй рот і кинь знову у криницю”;

- „Вагітна має не зав’язувати голову хусткою, бо у дитини голова буде обмотаною пуповино”;

- „Під час важких пологів – розв’язували усі вузли на одязі породіллі і чоловіка”.

4. Правий / лівий.

- „Лягай спати на правий бік, бо зліва може підстерегти чорт” (збігається з рекомендаціями лікарів спати на правому боці);

-„Переступай поріг чужого дому правою ногою” (пор. з висловом: „Не з тієї ноги встав”, тобто з лівої);

- „При зустрічі з урічливою людиною – плюнь через ліве плече”.

5. Спереду / ззаду. Діє як правило у контексті дороги.

- Спереду: „Коли назустріч виходять з повним відром – день буде вдалим” (і навпаки).

„Коли на початку дня зустрінеш першого молодого чоловіка – хороша прикмета, коли стару жінку – погана”.

- Ззаду: повертатися погана прикмета.

Ця ж опозиція описує опозиційні ситуації: ЗАДОМ НАПЕРЕД, ЛИЦЕМ / СПИНОЮ, НА ЛИЦЕ / НАВИВОРІТ. Наприклад:

- „Не одягай одяг навиворіт, бо будеш битий” (ймовірно має історичний контекст, можливо били того, хто ходив брудний і намагався обдурити громаду, одягнувши навиворіт одяг);

- з кладовища рекомендувалося йти задом наперед / не оглядаючись, щоб не привернути смерть;

- аналогічним чином лікували лихоманку: одягали навиворіт сорочку, яку потім викидали на комин / у саж до свиней.

Подібні правила пояснюють семантику перевертання предметів вверх дном, їхнього навмисного псування, розбивання чи рух задом наперед. Такі дії застосовувалися в поховальних обрядах у Карпатському регіоні й стосувалися посуду і хатнього начиння.

ВЕРТИКАЛЬ.

6. Верх / низ. Стосується членування світу по вертикалі. Наприклад,

- румуни вірять, що коли сниться сходження на гору – слід очікувати великої слави, коли сходження вниз віщує втрату повагу;

- в українців не можна піднімати дитину вище голови після заходу сонця. Коли сниться яма – до хвороби чи покійника.

ЧАС. Існує часова ієрархія, на чолі якої знаходиться АБСОЛЮТНИЙ ЧАС. Він складається з трьох рівнів:

- початкове минуле – час творення;

- теперішнє – в якому знаходиться носій моделі світу;

- майбутнє – кінець світу і вічне життя (рай).

Крім абсолютного існує ВІДНОСНИЙ ЧАС, який рухається по колу, демонструючи одвічне повернення «природного» до своїх витоків, а «культурного» до рівня природного.

- сезонний час – зміна пір року;

- сезони діляться за двома принципами: 1) місяця (поділ на тижні / місяці); 2) рухом сонця (природне), який відмічається календарними святами (культурне);

- тиждень (фаза місяця) складається із семи днів, назви і смисл яких пов’язані з міфологічним рівнем;

- доба є елементарним часовим відрізком, на рівні культури складається з опозицій світло / темрява, ранок / вечір, день / ніч.

Відносний час зіставляється з людським віком („сезоном”) – від народження через шлюб до смерті. В цьому смислі проглядається часовий відтінок у поняттях: дитина (не має роду), хлопець, парубок, чоловік, дід (відповідно в жіночому роді), а також в термінах спорідненості: син, наречений, чоловік, вдовець.

Основним резервом міфологізації часу виступає опозиція ТОЙ СВІТ / ЦЕЙ СВІТ. За життя людина начебто проектує своє позамежне існування на тому світі:

- „Коли на цьому світі не будеш давати милостиню, на тому не будеш їсти”;

- „Під час землетрусу приклади вухо до землі і почуєш, як на тому світі розмовляють люди і реве худоба”.

- „Убивця бере всі гріхи убитого і несе їх на спині на той світ”.

Відведений людині строк на землі є свого роду обмежене в часі й просторі випробування для переходу в інше життя, де хронотопні межі відсутні.

Зворотні аналогії можемо знайти у трактуванні снів. Сон, ототожнюється з тимчасовим перебуванням в іншому світі, тому діє в іншому напрямі – інший світ впливає „програмує” життя у цьому світі.

„Людина традиційна”, на відміну від „людини індустріальної” в основному сприймає світ не з власного досвіду, а з колективного. Вона живе і діє за встановленим зразком і не „страждає” від ментальної нестабільності, де будь-яке правило, що сприймалося як абсолютне добро чи зло, може бути апробоване й заперечене статистикою, наукою або ідеологією. Відповідні коливання спричиняють внутрішню нестабільність, створюють передумови до хаотичних і непередбачених перемін. У зв’язку з цим наше життя сповнене стресів, що пояснює прагнення сучасників до нескінченних розваг, як спосіб нівелювання внутрішньої нестабільності і страху.

На противагу цьому архетипна людина доручає себе міцному і тривкому світу, де все зарані відоме і забезпечене виконанням кодексу правил. В результаті виникає парадоксальна ситуація: „людина індустріальна” досягає стрімких результатів у матеріальному розвитку, але порушує при цьому встановлені норми і правила.

Міфологічні опозиції теперішнього

7. Світло / темрява, день / ніч. Відповідні опозиції діють в межах доби. Наприклад:

- „Не давай вогню з дому після заходу сонця, тому що вовки нападуть на худобу” (вогонь як аналог світлій частині доби, коли хижаки найменш активні);

- „Не давай грошей / солі після заходу сонця, бо не будуть водитися” (захід сонця асоціюється з періодом завершеності).

Сюди ж залучаються опозиції, пов’язані з сонцем / місяцем, зорями, як джерелами світла.

8. Молодий / старий. Змикається з поняттям статі, перевага віддається молодому (перспективному, здатного до розвитку).

- „На молодий місяць місили тісто / показували гроші”.

- „На старик замовляли хвороби ” (як зникне місяць, так само припиниться біль.

2.2. ІНШІ ОПРОЗИЦІЇтакож діють лише у просторі і часі.

1. Повний / порожній.На рівні побуту проявляється у зв’язку з:

- посудом („Відро з питною водою не залишай на ніч надворі”; „Зустріч з порожнім / повним відром”);

- колискою (забороною колихати порожню колиску);

- веретеном: „Коли з рук випаде порожнє веретено, то в найближчий час його не заповниш”;