КОНСПЕКТ

Вступна частина ( 5 хв ).

1. Шикування, рапорт, привітання ( 1 хв ).

2.,Перевірка готовності учнів до уроку ( 1 хв ),

3. Тренування 2-3 стройових прийомів ( 3 хв ).

11. Основна частина (35 хв)..

1. Доведення теми, мети уроку,

порядку та способів відпрацювання навчальних питань ( 3хв )

2. Розгляд навчальних питань, їх протяжність ( хв ):

3 Висновки по темі. Досягнення мети уроку( 2 хв )

Заключна частина (5 хв).

1..Закріплення вивченого матеріалу (3 хв):

- дати визначення ЦЗ;

- назвати осн. нормативно-правові акти ЦО (ЦЗ).

2.Завдання додому (1 хв):

вивчити матеріал конспекту та стор. 230-231 підр. “ Захист Вітчизни “, 2006;

ознайомитися з матеріалом на стор.11-13, 22-23 підр “Цивільна оборона”, 2004.

ЗВ

розділ V1

Т1 у1

.

КОНСПЕКТ

1. Женевські конвенції про Цивільну оборону ( 5 хв )

10 міжн. Конференція з ЦЗ прийняла Універсальну декларацію з ЦЗ, в якій закликала уряди розглядати концепцію і визначення “ЦО” більш широко, ане тільки в рамках воєнних конфліктів. Термін “ЦЗ” має використовуватись для визначення всіх гуманітарних заходів, спрямованих на захист життя людей, власності і навколишнього середовища від усіх катастроф та НС природного або техногенного характеру. У ст. 61 Четвертої Конвенції є визначення і сфера застосування ЦО.

“ЦО є виконання гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпеки і допомогу в усуненні безпосередніх наслідків воєнних дій або лиха, а також створення умов, необхідних для його виживання”. Такими завданнями є:

- оповіщення, евакуація, надання сховищ, світомаскування, рятувальні роботи, медичне обслуговування (в тому числі і перша допомога ), боротьба з пожежами, виявлення небезпечних районів, знезараження, термінове надання житла і допомоги у встановленні порядку в районах лиха, допомога у збереженні об’єктів необхідних для виживання, термінове поховання трупів.

Міжнародний знак ЦО – блакитний трикутник на оранжевому фоні. Міжн. спец. знак для обладнання споруд, які несуть в собі небезпечні сили – три кола яскраво-оранжевого кольору.

2. Нормативно-правова база ЦО України (5 хв)

ЦО України організується і функціонує на підставі ЗУ “Про ЦО У”, законів з питань оборони і державної безпеки, воєнної доктрини України, Положення про ЦО У, інших державних нормативних актів про органи управління ЦО та Положення міжнародного гуманітарного права з проблем захисту людей.

2.1 Конституція України. “Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначається в Україні найвищою соціальною цінністю” , - визначає ст.3 КУ.

2.2 ЗУ “Про ЦО України”. Закон проголошує, що кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та має право на надання гарантій забезпечення реалізації цього права від КМУ, міністерств та інших органів центральної влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незхалежно від форм власності й підпорядкування. Держава як гарант цього права створює систему ЦО, яка має на меті захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного і воєнного характеру.

Із зазначеного випливає, що ЦО України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру (ст.1).

Завдання ЦО (ст.2):

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження й вжиття заходів для зменшення збитків та втрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж і стихійних лих.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час та постійне інформування його про наявну обстановку.

3. Захист населення від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, великих пожеж і застосування засобів ураження.

4. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

5. Організація та проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха та в осередках ураження.

6. Створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за радіоактивним забрудненням, хімічним і біологічним зараженням, підтримання їх готовності для сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу.

7.Підготовка і перепідготовка керівного складу ЦО, її органів управління та сил; навчання вмінню населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

2.3. Положення про ЦО України.

-положенням визначаються організація створення служб ЦО та евакуаційних

органів , їх завдання, функції і повноваження; структура та штатна чисельність

невоєнізованих формувань, їх комплектування ; визачається організація

створення служб ЦО, їх завдання, функції і повноваження.

3 Організаційна структура ЦО України (15 хв).

Систему ЦО утворюють:

- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій (МНС) та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов’язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічнох ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦО;

- служби ЦО

Відповідно до побудови керівництво Цивільною обороною здійснює КМУ, міністерства, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ та організацій.

Органи управління: Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків… є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Ч. катастрофи. В обласних держадміністраціях – управління з питань надзв. Ситуацій та цивільного захисту населення.

У районних – відділи з питань надзв. ситуацій та цив. Захисту населення. Це – структурні підрозділи обл. районних держ. адміністрацій.

Начальником ЦО України є Прем’єр-міністр України, його застулник – Міністр МНС. Згідно з адм.-тер. поділом голови держ. адміністрацій є начальниками ЦО. Начальник управління є заступником начальника ЦО області, а начальник відділу – району. Вони відповідають за стан ЦО в межах області (району). На підприємствах, в установах і організаціях органами управління з питань надзв. ситуацій та ЦЗ є штаби ЦО та надзвичайних ситуацій (далі-штаб ЦО).

Основні завдання органів управління:

- забезпечення створення і сталого фунціонування місцевих данок територіальних підсистем Єдиної деожавної підсистеми запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру в Україні (далі-Єдина державна система);

- реалізація державної політики у сфері ЦО;

- розробка та реалізація заходів щодо підвищення готовності сил ЦО ;

- координація діяльності місцевих органів державної влади з питань ЦЗ населення;

- визначення основних напрямків роботи у сфері ЦО;

- здійснення інформаційного забезпечення у сфері ЦО;

- організація підготовки та перепідготовки кадрів органів управління та сил ЦО.

КМУ: забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків; створює резерви засобів індивідуального захисту; вживає заходів для заьезпечення готовності органів управління у справах ЦО; створює єдину систему підготовки органів управління у справах ЦО; визначає порядок створення спеціалізованих та невоєнізованих пошуково-рчтувальних формуваньзадовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах ЦО.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзв. ситуацій (МНС):забезпечує здійснення державної політики у сфері ЦО; організує розробку і здійснення відповідних заходів з ЦО; керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління та спеціалізованих формувань, військами ЦО; здійснює контроль за виконанням вимог ЦО, станом готовності сил і засобів ЦО; координує діяльність центральних органів виконавчої влади щодо ліквідації наслідків надзв. ситуацій; здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення надзв. ситуацій; проводить навчання населення з питань ЦО; організує фінансове і мат.-техн. забезпечення військ ЦО та інших підпорядкованих йому формувань.

Примітка: війська ЦО – реформовані.

Міністерства, місцеві держ. адміністрації, виконавчі органи сільських рад єабезпечують вирішення питань ЦО, здійснення заходів захисту населення і місцевостей під час надзв. ситуацій.

Керівництво підприємств, установ і організацій забезпечує своїх працівників засобами інд. та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзв. ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, несе пов’язані з цим матепіальні затрати.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають за захист населення , що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об’єктах.

Силами ЦО є державна професійна спеціальна аварійно-рятувальна служба, спеціалізовані та невоєнізовані формування. Служба підпорядкована МНС, перед нею поставлені завдання захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лихі в осередках ураження, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Для виконання специфічних робіт, пов’язаних з радіаційною та хімічною нбезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійних ситуацій, проведення профілактичних та відновлювальних робіт створюються спеціалізовані формування

– це організаційно оформлені підрозділи, створені для проведення рятувальних

та інших невідкладних робіт, що потребують спеціальної кваліфікації о/с і застосування спеціальних технічних засобів.

Є три рівні їх підпорядкування: центральний, територіальний (не нижче міста) та об’єктовий. Отже, є формування центрального підпорядкування- створюється Кабміном; територіального – створюється місцевою держ. адміністрацією; об’єктового – створюється адміністрацією підприємства. С. Ф. безпосередньо підпорядковуються органу-засновнику, а оперативно – для застосування в разі надзв. ситуації – відповідному органу управління у справах ЦО.

На С. Ф. покладаються:

- рятувальні та евакуаційні роботи в осередку ураження, надання медичної допомоги потерпілим на місці робіт або на шляхах евакуації;

- профілактична робота для запобігання аваріям і катастрофам;

- виробництво, ремонт та технічне обслуговування дихальних апаратів, контрольних приладів, засобів аварійного зв’язку.

Для виконання цих завдань с. ф. мають у своєму складі оперативні, допоміжні підрозділи, науково-дослідні організації та виробничі підприємства.

Невоєнізовані формування ЦО – це група людей, об’єднаних у загони, команди, дружини, ланки, групи, оснащені спеціальною технікою і майном, та підготовлених до дій у надзв. ситуаціях.

Н. ф. створюються в областях, районах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності. Штатну чисельність н. ф. визначає керівник підприємства на підставі вимог Полрження про ЦО, вони створюються завчасно і комплектуються в обов’язковому порядку, визначеному ЗУ “Про ЦО У” і Положенням. Базою створення н. ф. є підприємства, установи та організації, їх працівники, матеріальні та технічні засоби. Адміністрація рідприємств несе відповідальність за створення, оснащення і підготовку н. ф.

Служби ЦО. Для забезпечення заходів ЦО, захисту населення і територій від наслідків надзв. ситуацій, проведення спеціальних робіт у міністерствах, органах держ. влади, на підприємствах створюються спеціалізовані служби ЦО:

оповіщення і зв’язку,комунально-технічні, матеріального забезпечення,