КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Етапи роботи з текстом.І. Повідомлення вчителем деяких фактів з життя та діяльності автора, назви проблеми, бесіда про те, які книги даного автора учні читали. ІІ. Підготовча робота до читання тексту – передтекстові вправи на зняття мовних та смислових труднощів. ІІІ. Читання тексту про себе. IV. Контроль розуміння прочитаного – післятекстові вправи. V. Завершальний етап роботи з текстом. а) підготовка до переказу; б) переказ. Передтекстові вправи, для того щоб зняти деякі мовні та смислові труднощі тексту. · Опрацювання вимови географічних назв, власних імен. Виконуються імітативні вправи, слова записуються на дошці (картках) з транскрипцією. · Робота з словами, що відносяться до потенціального словника: інтернаціональні, похідні, складні, конвертовані. Учні повинні здогадатися про значення цих слів, дати свої варіанти перекладу. · Опрацювання складних граматичних структур: аналіз, переклад. · Ознайомлення з передтекстовими запитаннями/завданнями, на які учні мають знайти відповідь, прочитавши текст. Контроль розуміння прочитаного (виконання післятекстових вправ). · Відповіді на запитання вчителя стосовно основної інформації тексту (короткі або повні відповіді). · Відповіді на запитання, пов’язані з важливими деталями тексту (повні та короткі відповіді). · Вправи на знаходження вказаних учителем фактів. Перевіряється вміння орієнтуватися в тексті, знаходити одиниці смислової інформації, наприклад, швидко знайти і прочитати речення, в якому називаються головні персонажі (місце дії, час, характеристики персонажів, причини та наслідки дій і т. і.). · Виконання тестів множинного чи альтернативного вибору з метою перевірки розуміння учнями основної інформації та важливих деталей.
25. Навчання техніки письма. Поняття. Труднощі. Вправи для графіки та орфографії. Писемне мовлення – це специфічний код мовленнєвої діяльності, кодування інформації з урахуванням графічного способу зв’язку. Процес писемного мовлення, як відомо, починається з мовлення внутрішнього. Саме у внутрішньому мовленні готується програма висловлювання, проводиться відбір лексичних одиниць, граматичне оформлення речень, їх логічне поєднання в абзаци. Увесь процес складається з внутрішнього проговорювання та фіксації підготовленого матеріалу на папері, що вимагає автоматизованого оперування звуко-графічними асоціаціями. Головна мета навчання техніки письма (ТП) іноземною мовою полягає у формуванні в учнів графічних/каліграфічних та орфографічних навичок. У процесі формування цих навичок учні оволодівають труднощами, які пов’язані з вивченням особливостей звуко-буквених відповідностей у мові, що вивчається. Навчання каліграфії Під каліграфічними навичками розуміють навички написання букв і буквосполучень даної мови як окремо, так і в писемному мовленньї Головна увага при навчанні техніки письма приділяється чіткості і нормативному написанню букв. З метою полегшенйя оволодіння читанням і письмом вважається доцільним з самого початку писати друкованими буквами, а пізніше переходити до рукописних букв. Для формування графічних/каліграфічних навичок слід використовувати вправи, метою яких є навчити учнів писати букви алфавіту тієї мови, що вивчається. Це можуть бути: вправи на написання окремих букв, на ускладнене списування/ виписування букв, буквосполучень і слів (з елементами комбінування, групування тощо). Орфографічні системи іноземних мов, що вивчаються в середніх навчальних закладах, базуються на чотирьох основних принципах: 1. фонетичному, коли буква повністю відповідає звуку, тобто опорою є вимова; 2. морфологічному, коли написання визначається правилами граматики (морфології-) незалежно від фонетичних умов, наприклад, у споріднених словах чи формах; 3. традиційному (історичному), коли орфографічні форми є традиційно закріпленими і відображають зниклі норми вимови ; 4. ідеографічному, коли звукові омоніми розрізняються за допомогою * графічних знаків. У навчанні орфографії виділяють дві підгрупи вправ: до першої групи входять вправи на списування (виписування) і дописування; до другої — вправи для запису на слух (диктанти різних видів) У першій підгрупі вправрозрізняють вправи на ускладнене списування (з підкреслюванням певних графем, з групуванням слів за певними ознаками тощо). Друга підгрупа вправ включає різні типи диктантів: зорові, зоро-слухові, слухові (з попередньо знятими труднощами, з омофонами, пояснювальні, контрольні), само диктанти.
|