Розкрийте поняття мирової угоди сторін та порядок її укладання.

Стаття 175. Мирова угода сторін

1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

3. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.

4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

1. Мирова угода є договором, який укладається для врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Мирова угода укладається сторонами (позивачем і відповідачем) і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Якщо у справі бере участь третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, мирова угода укладається за її участю.

Мирова угода не може створювати прав та обов'язків у інших осіб, а також обмежувати ці права. Предметом мирової угоди є врегулювання спору, який розглядається в суді. Тому домовленість сторін не повинна виходити за межі предмету позову. В мировій угоді не допускається врегулювання питань, які не пов'язані зі предметом спору.

2. Суд повинен сприяти сторонам у примиренні. Тому якщо спір може бути вирішено без втручання суду, суд повинен надати сторонам таку можливість. Для цього суд може відкласти судовий розгляд або оголосити перерву в межах загального строку розгляду справи.

Процесуальне законодавство зобов'язує суддю (суд) роз'яснити сторонам можливість укладення мирової угоди і сприяти примиренню сторін. Можливість закінчення спору шляхом примирення повинна з'ясовуватися суддею ще в процесі підготовки справи до розгляду. Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВС України від 12.06.2009 р. N 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" суддя вправі викликати позивача повторно, якщо відповідач виявив згоду добровільно виконати вимоги позивача чи укласти мирову угоду.

Якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, для чого суд оголошує перерву в судовому засіданні(п. 24 постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. N 2).

3. Сторони можуть укласти мирову угоду як в суді, так і поза судом. Сторони зобов'язані повідомити суд про укладення мирової угоди, зробивши спільну заяву, тобто заяву, яка підписана обома сторонами. Ця заява приєднується до справи.

Мирова угода укладається з урахуванням загальних правил вчинення правочинів та характеру угоди. Мирова угода укладається в письмовій формі і нотаріального посвідчення не потребує, навіть якщо стосується нерухомого майна. Саме тому мирова угода може використовуватися як альтернатива замість оформлення договорів з нерухомістю.

В мировій угоді доцільно зазначити: найменування документа "Мирова угода", місце та дата її укладення, найменування та місце знаходження сторін, їх представників, цивільну справу, за якою укладається мирова угода, конкретні умови мирової угоди, точний розмір грошових сум, що повинні бути виплачені за мировою угодою, строки виконання зобов'язань, підписи сторін.

4. Суд зобов'язаний перевірити, чи не суперечить мирова угода закону, а також, чи не порушує вони прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У п. 8 постанови Пленуму ВС України від 15.05.2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"зазначається, що умови та порядок визнання батьківства визначено законом, тому в справах названої категорії суд не може визнавати мирові угоди. Також недопустимо визнавати умови мирової угоди за позовом про визнання заповіту недійсним. Оскільки підстави визнання заповіту недійсним встановлені імперативними нормами матеріального права (ст. 1257 ЦК України). Тому визнання мирової угоди буде суперечити закону.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не вправі корегувати умови мирової угоди або вносити пропозиції до неї.

5. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє. Цим положенням законодавець захищає інтереси осіб від імені, яких діє їх представник, оскільки представники не завжди діють добросовісно.

6. Затвердження судом мирової угоди як форма вирішення спору є спрощеною процесуальною процедурою, в якій не передбачено обов'язку доказування та оцінки доказів. Постановлення судового рішення на умовах досягнутої домовленості про мирову угоду є порушенням закону, оскільки таке рішення не містить обов'язкових його складових - визначеності щодо встановлення обставин і фактів, їх правової оцінки, наявності порушення прав і свобод тощо.

7. Коментована стаття передбачає можливість постановлення судом двох ухвал у зв'язку із розглядом мирової угоди:

1) ухвали про закриття провадження у справі (ч. 4). Ухвала про закриття провадження у справі постановляється в усіх випадках, коли сторони уклали мирову угоду і повідомили про це суд спільною заявою. При цьому суд не оцінює змісту мирової угоди на відповідність її закону. В такій ухвалі умови мирової угоди не наводяться;

2) ухвали про визнання мирової угоди (ч. 5). Ухвала про визнання мирової угоди постановляється лише за клопотанням сторін і якщо умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб. В іншому випадку суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Вимога закону про процесуальне оформлення наслідків укладення мирової угоди двома різними ухвалами, на наш погляд, є необґрунтованою і штучно розділяє одну дію на дві. Тим більше, що у разі, якщо суд не визнає мирової угоди, він і провадження закрити не має права, а повинен продовжувати судовий розгляд.

Разом з тим, з метою виконання вимог закону, сторонам доцільно одночасно з повідомленням суду про мирову угоду, просити і про її визнання.

Така ухвала виготовляється в нарадчій кімнаті і оформляється окремим документом. В резолютивній частині ухвали про визнання мирової угоди зазначаються усі умови мирової угоди. Не допускається, що б мирова угода була додатком до ухвали. Ухвала про визнання чи відмову у визнанні мирової угоди оскарженню не підлягає.

Чинний ЦПК передбачає, що про укладення мирової угоди сторони можуть повідомити суд, зробивши спільну заяву. Кодекс не передбачає обов'язкової вимоги до форми такої заяви, тому можна припустити, що воно може бути зроблено і в усній формі. Якщо мирову угоду або повідомлення про ньому викладено в адресованому суду письмовій заяві сторін, це заява додається до справи.

Безумовно, найкращим рішенням було б укладення мирової угоди у письмовій формі з підписами сторін або їхніх представників. Але Кодекс (ЦПК) в редакції 2004 року передбачає, що це повинно бути або загальне, усна заява, або ж письмова заява сторін, в якому викладені умови мирової угоди на основі взаємних поступок.

Як вже зазначалося, до прийняття судового рішення у зв'язку з укладанням сторонами мирової угоди, суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє наявність повноважень у представника сторони, який висловив намір укласти мирову угоду.

Після отримання заяви про укладення мирової угоди, суд виносить ухвалу про закриття провадження у справі. За змістом статті 175 ЦПК, суд за клопотанням сторін може винести ухвалу про визнання мирової угоди, де, звичайно, повинен вказати всі основні умови мирової угоди, які визнаються судом. Вкрай важлива визначеність і однозначність судового рішення, що необхідно для того, щоб умови мирової угоди, викладені в заяві сторін, були чітко викладені у визначенні про закриття провадження у справі.

Необхідно мати на увазі, що мирова угода сторін, у разі недотримання сторонами, має підлягають примусовому виконанню. У першій редакції ЦПК 1964 року (стаття 348) примусовому виконанню підлягали мирові угоди, затверджені судом. Однак при цьому слід зазначити, що в Законі України "Про виконавче провадження" такий пункт, що передбачає примусове виконання затвердженого судом мирової угоди, відсутній. Таким чином, у цьому випадку примусового виконання підлягає визначення суду. Тому у визначенні суд повинен чітко вказати всі основні умови мирової угоди, які в разі їх невиконання можуть підлягають примусовому виконанню.

Важливо зауважити, що зазначена вище норма (стаття 175 ЦПК) не повною мірою враховує дана обставина. У суддів може скластися думка, що умови мирової угоди вказуються у визначенні тільки у випадку, коли за клопотанням сторін суд виносить ухвалу про визнання мирової угоди. Саме по собі ухвалу про припинення провадження у справі (частина 4 статті 175), якщо в ньому не будуть вказані умови мирової угоди, не забезпечить сторонам його примусового виконання, оскільки суд у разі невиконання мирової угоди добровільно повинен видати сторонам виконавчі документи. Відсутність у визначенні умов мирової угоди може створити ситуацію неможливість видачі виконавчого документа. Справа в тому, що виконанню не підлягає саме мирову угоду сторін, а безпосередньо визначення суду, прийняте з цього питання (стаття 368 ЦПК, Закон України "Про виконавче провадження").

При цьому юристам, які надають правову допомогу, необхідно мати на увазі це положення, яке, по суті, є недоліком законодавчого врегулювання, і в кожному конкретному випадку клопотати перед судом з проханням вказувати у визначенні умови мирової угоди з тим, щоб було можливим його примусове виконання.

Якщо сторони подали усна заява про мирову угоду, доцільно занести його в журнал судового засідання (протокол судового засідання) з обов'язковим укладанням сторонами в журналі умов мирової угоди. Це також дасть можливість запобігти можливі суперечки в майбутньому. Безумовно, що при відсутності забезпечення в примусовому порядку виконання мирової угоди втрачає сенс сам факт звернення до суду.

У разі якщо умови мирової угоди суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, або якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може винести ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.