Згідно легального визначення можна розглянути зміст митної справи. 2 страница

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності;

6) ефективності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

8) гласності та прозорості.

Розкриємо ці принципи.

Виключна юрисдикція України на її митній території. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Виключна компетенція митних органів України щодо здійснення митної справи. Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України.

Законність. Цей принцип спрямований на захист прав учасни­ків зовнішньоекономічних правовідносин шляхом суворого дотримання норм чинного законодавства митним органом (посадовою особою) в процесі проведення контрольних дій. Митне регулювання повинно здійсню­ватися:

а) у межах повноважень органу, який провадить контроль;

б) компетентними посадовими особами;

в) з дотриманням необхідної процедури та термінів контролю;

г) з належним юридичним закріп­ленням етапів та результатів контролю та ін.

Єдиний порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Цей принцип спрямований на забезпечення додержання усіма митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов'язків у галузі митної справи, дотримання , встановленого чинним законодавством, єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Митні органи зобов'язані інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Системність як принцип митного регулювання передбачає: віднесення митного регулювання до компетенції вищих органів державної влади та управління України; повноту і масштабність охоплення правовим регулюванням суспільних відносин у сфері митної справи. Системність передбачає проведення митного регулювання не разово від випадку до випадку, а постійно з врахуванням стратегічної політики держави щодо регулювання митною справою.

Ефективність. При розгляді принципу ефективності митно-правових засобів митного регулювання мову варто вести про їх мету, оскільки масштабом оцінки ефективності правових категорій є та мета, задля якої вони встановлюються. Враховуючи мету митно-правових засобів митного регулювання , можна визначити основні критерії їх ефективності:

загально-превентивний результат - правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності під впливом загрози несприятливих наслідків застосування санкцій;

конкретно-превентивний результат - правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у період притягнення до відповідальності;

виховний результат - правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. Цей прин­цип є продовженням загального принципу законності і вказує на один з шляхів його реалізації. Даний принцип є відбиттям конституційного положення, відпо­відно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Гласність та прозорість. Цей принцип припускає можливість, а в де­яких випадках - обов'язковість (на що прямо вказують деякі норма­тивні акти, які регулюють повноваження митних та право­охоронних органів) доведення результатів митного контролю до відома осіб та відповідних органів, зацікавлених у результатах контролю.

1. Міжнародна співпраця з питань митної справи.

Ефективне функціонування митної служби будь-якої держави напряму залежить від її участі у процесах міжнародного митного співробітництва та додержання існуючих у цій галузі суспільних відносин міжнародних норм і стандартів.

Таким чином, поряд із державно-правовою регламентацією митних відносин особливої уваги заслуговує і їх міжнародно-правова регламентація. А досягнення максимальної узгодженості між засобами міжнародно-правового і внутрішньодержавного впливу на розвиток цих відносин стає чи не головним завданням органів державної влади України.

Становлення й розвиток міжнародного митного співробітництва України відбувалися одночасно із становленням та розвитком її державності, й напряму залежали від появи її власної митної системи.

Першим документом, згідно з яким була встановлена компетенція митних органів щодо міжнародного співробітництва, став Закон України „Про митну справу в Україні” від 25 червня 1991 р. У пункті и) статті 6 Закону зазначалося, що законодавством України встановлюється компетенція митних органів України щодо співробітництва з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи.

На сьогоднішній день існує розгорнута нормативно-правова база, яка надає право митним органам України встановлювати та підтримувати міжнародні зв'язки у галузі митної справи, як з митними органами зарубіжних країн, так і з міжнародними організаціями, статутна діяльність яких передбачає можливість здійснення співробітництва з митних питань.

Розглядаючи правові засади міжнародного співробітництва з питань митної справи особливу увагу слід звернути на положення, що закріпленні Конституцією України, Законом України „Про міжнародні договори України” від 29 червня 2004 р., Митним кодексом України від 11 липня 2002 р..

Розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи в Україні було віднесено до основних завдань митних органів України (регіональні митниці та митниці), які підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи – Державній Митній Службі України (далі – ДМСУ). Міжнародна діяльність ДМСУ спрямовується і координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України, й здійснюється за погодженням з Міністерством закордонних справ України. Зазначений Департамент у своїй діяльності керується Положенням про Департамент міжнародного митного співробітництва, затвердженим наказом Держмитслужби від 22 серпня 2005 р. № 778. Даним положенням визначений організаційно-правовий статус Департаменту, його завдання, функції та повноваження.

У розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи ДМСУ бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України. ДМСУ має право представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України.

За час свого існування наша країна досягла значних результатів у сфері міжнародного співробітництва з питань митної справи, яке здійснювалося на двосторонній та багатосторонній основах у договірній та інституціональній (Всесвітня митна організація, Рада керівників митних служб держав-учасниць СНД) формах.

На двосторонньому рівні Україна має досить широку договірно-правову базу (близько 50 угод), яку утворює низка міжурядових та міжвідомчих угод й протоколів з питань митної справи (як приклад, Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Австрія про адміністративну допомогу та співробітництво у митних справах 2000 р., Протокол з Митним Департаментом Республіки Молдова про узгодження форми і реквізитів інформації, яка передається між Державною митною службою України і Митним департаментом Республіки Молдова 2004 р.). Одним із основних напрямів двостороннього співробітництва є взаємодія у боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил.

В рамках Співдружності Незалежних Держав співробітництво у цьому напрямку здійснюється на підставі затвердженого Рішенням Ради керівників митних служб держав-учасниць СНД „Єдиним порядком обміну інформацією щодо запитів митних служб держав – учасниць СНД у зв’язку з провадженням у справах про порушення митних правил і проведення перевірок” від 28 березня 2002 р. № 5/34.

Діяльність з приєднання України до міжнародних договорів у галузі міжнародного митного співробітництва активізувалася зі вступом до ВМО. Це стало можливим після приєднання нашою державою до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва від 15 грудня 1950 р. Здійснюючи міжнародне митне співробітництво в рамках ВМО, а також в рамках Європейської Економічної Комісії ООН – міжнародних організацій, під егідою який і відбувається розробка та прийняття більшості міжнародних договорів з митних питань, Україна стала учасницею багатьох міжнародних митних конвенцій.

1. Поняття і завдання митного органу. Співвідношення понять «митний орган» і «митна служба України».

У чинному МК України (ст. 1) митні органи – це спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до кодексу та інших законів покладено безпосереднє здійснення митної справи. У даному разі законодавець чітко акцентує увагу на належності митних органів до системи органів виконавчої влади, наявності у них спеціальних повноважень та їх функціональному призначенні. Особливість місця митних органів у системі органів виконавчої влади визначається, насамперед, метою створення, функціонування та характером виконуваних завдань і функцій. Саме це й обумовлює специфіку виконавчої діяльності митних органів, аналогів якої в державі немає.

Ці органи при реалізації митної політики держави здійснюють спеціальні основні завдання:

1) виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2) захист економічних інтересів України;

3) забезпечення виконання зобов'язань, передбачених між­народними договорами України з питань митної справи, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

4) сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньо­економічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5) застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) здійснення митного контролю та митного оформлення то­варів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кор­дон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7) контроль за дотриманням правил переміщення валютних цін­ностей через митний кордон України;

8) здійснення спільно з уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додер­жання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10) боротьба з контрабандою та порушенням вимог цього коде­ксу (митного законодавства);

11) розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12) ведення митної статистики;

13) ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономі­чної діяльності;

14) здійснення верифікації (встановлення достовірності сертифі­катів походження товарів з України).

В свою чергу, митна служба є більш широким поняттям.

Митна служба України – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ та організацій. На даний момент структура митних органів, яку і об’єднує в собі митну служба, є трирівневою: центральний апарат

Держмитслужби України – регіональні митниці – митниці. Наявність саме таких організаційно-правових рівнів митних органів передбачена чинним МК України.

1. ГТСУ (Державна митна служба України), організаційна структура центрального апарату.

Структура центрального апарату Державної митної служби України

1. Регіональна митниця, митниця і митний пост.

Регіональні митниці входять в єдину систему митних органів, які на території закріплених за ними регіонів у межах своєї компетенції здійснюють митну справу та забезпечують комплексний контроль за додержанням митного законодавства. В безпосередньому підпорядкуванні регіональної митниці знаходяться усі розташовані на підпорядкованій їй території митниці та спеціалізовані митні установи та організації, за виключенням тих які безпосередньо підпорядковані центральному апарату Держмитслужби України. Потреба у створенні регіональних митниць як проміжкових ланок в системі управління системою митних органів викликана в першу чергу значними розмірами митної території України.

Митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, який безпосередньо забезпечує дотримання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Митниці входять в єдину систему митних органів і здійснюють свою діяльність під загальним керівництвом центрального апарату Держмитслужби України та безпосереднім керівництвом регіональних митниць, в зоні діяльності яких знаходяться. Митниці та їх підрозділи (митні пости) створюються як правило за територіальним принципом і здійснюють свою діяльність в межах території, що визначається центральним апаратом Держмитслужби України. Поділ митниць на прикорднні, внутрішні та спеціалізовані відповідає світовій практиці, сприяє прискоренню пасажиро- та вантажопотоків через митний кордон держави і дозволяє зробити митний контроль більш дієвим та ефективним. Завдання митниць визначаються в МК України, підзаконним нормативними аками та примірними положеннями про митницю. Перелік основних завдань митниць в цілому співпадає з завданнями, виконання яких покладається на регіональні митниці.

Державній митній службі України підпорядковуються регіональні митниці, на сьогодні це Східна, Карпатська, Дніпропетровська, Донбаська, Кримська, Київська, Південна, Дніпровська, Північна, Чорноморська, Західна регіональні митниці, Центральна енергетична митниця та Бориспільська і Севастопольська митниці (митниці прямого підпорядкування) — всього 12 регіональних митниць.

Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль і митне оформлення товарів та транспортних засобів, справляння податків і зборів, виконує інші завдання, передбачені законодавством України з питань митної справи. Відповідно до п. 2 Типового положення про митний пост, затвердженого Наказом Держмитслужби України від 6 травня 2003 р. №289, основними завданнями та функціями митного поста є: безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням усіма юридичними й фізичними особами законодавства України з питань митної справи; застосування відповідно до законів України заходів тарифного й нетарифного регулювання, повне та своєчасне справляння податків, зборів (інших обов'язкових платежів) при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України або проведенні митних процедур; ужиття заходів до захисту інтересів споживачів товарів, недопущення ввезення на територію України та випуску у вільний обіг неякісних товарів, товарів, що завдають шкоди навколишньому середовищу й не відповідають чинним в Україні стандартам і вимогам; і т.д. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи - Державною митної службою України за поданням керівника відповідної регіональної митниці (митниці). Керівництво митним постом здійснює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом Держмитслужби України.

1. Підготовка та прийняття управлінських рішень в митній службі.

Управлінське рішення - це перш за все мисленнєво-вольовий акт вибору суб'єктом управління того чи іншого варіанту поведінки системи управління.

У рішенні формулюються цілі та завдання, що стоять перед об'єктами управління, передбачається міра їх дозволеного поведінки, визначається, які ресурси необхідні для реалізації цілей і завдань. Управлінське рішення, таким чином, містить мету і програму діяльності керованої системи управління. Ось чому саме від якості та своєчасності прийняття управлінських рішень в митних органах залежить, насамперед, успіх і неуспіх управління ними.

Управлінські рішення прийнято класифікувати за різними ознаками. Проте визначальним моментом є умови, в яких приймається рішення. Зазвичай рішення приймаються в умовах визначеності і невизначеності (ризику). Умови визначеності, як правило, зумовлюють прийняття так званих стандартних рішень, умови невизначеності - нестандартних рішень.

Своєчасність рішень в митній діяльності залежить від стійких позитивних морально-психологічних якостей її співробітників. Розгубленість в умовах дефіциту часу, нерішучість в оцінках ситуації призводять до повільність, до того, аби відкласти вирішення питання. Разом з тим, не потрібна і квапливість у прийнятті рішень. Це може призвести до порушення законності, інших негативних наслідків. Рішення повинні бути конкретними і гнучкими. Конкретність - це чітка визначеність змісту рішення. Особливо важлива чіткість у визначенні завдань, які ставляться перед виконавцями. Конкретність рішення не виключає, а передбачає його гнучкість, що забезпечується шляхом вироблення прийнятої лінії поведінки посадових осіб з поданням певного простору для самостійного реагування на непередбачені обставини, на будь-які несподіванки. Підготовка, прийняття та реалізація решень якого б виду ні було потрібне рішення, бажано всю роботу з його підготовки, прийняття та реалізації вести в певній послідовності, принципова доцільність якої вироблена теорією і практикою управління.

При підготовці рішення перш за все необхідно виявити і проаналізувати проблемну ситуацію. Вчасно виявити проблему - це значить на ранній стадії зрозуміти основне протиріччя між конкретною метою діяльності митного органу та сформованими умовами для її реалізації. Матеріали аналізу дозволяють об'єктивно зважити значимість виник суперечності, виявити його причини і, головне, визначити його ймовірні кінцеві результати. Таким чином, встановлюються базові проблеми, за вирішення яких треба братися в першу чергу: проводиться їх ранжування та вибір стратегічного напрямку їх вирішення, після чого формулюються цілі.

Базові проблеми можуть виявлятися самостійно керівником митного органу на основі аналізу різноманітної інформації, з якою йому доводиться мати справу, або задаватися ззовні в результаті:

Отримання рішення вищого рівня (наказ, вказівка, розпорядження, план роботи і т.д.), для виконання якого потрібно застосувати приватне, більш конкретне рішення на своєму рівні.

Надходження від співробітників (підрозділів), а також з різних відомств, установ та організацій, учасників ЗЕД та інших приватних осіб різноманітних питань (запитів), що стосуються митної справи.

1. Митна варта: завдання і функції.

Митна варта — спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю.

Митна варта діє на основі Митного кодексу та положення, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Керівництво підрозділами митної варти здійснює керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої вла­ди в галузі митної справи, а в регіональних митницях — відповідно керівники цих митних органів.

Особовий склад митної варти може забезпечуватися зброєю та спеціальними засобами, транспортом, радіо- і телефонним зв’яз­ком, а також спорядженням відповідно до Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів.

Завданнями митної варти є:

здійснення заходів, пов’язаних з виявленням, розкриттям, припиненням, профілактикою порушень митних правил, запобігання таким порушенням;

охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об’єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, а також товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;

локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій у зоні митних органів;

участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

Для здійснення означених завдань підрозділи митної варти мають право:

розташовувати тимчасові пости, пересуватися будь-якими ділянками місцевості й водного простору в межах митної території України, а в межах контрольованого прикордонного району — за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону України;

затримувати та проводити в установленому Митним кодексом порядку огляд товарів, транспортних засобів і громадян, які перетинають митний кордон України в пунктах пропуску;

проводити за рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або його заступника, керівника регіональної митниці (митниці) або його заступника в установленому Митним кодексом порядку огляд та переогляд оформлених митними органами транспортних засобів і товарів, у тому числі тих, що переміщуються транзитом через територію України;

супроводжувати та охороняти товари, які перебувають під митним контролем, у тому числі ті, що переміщуються через територію України транзитом;

запрошувати осіб до митних органів для з’ясування обставин порушення митних правил. У невідкладних випадках з’ясування обставин і первинне документування такого порушення можуть здійснюватися в інших придатних для цього місцях.

1. Взаємодія митних органів з іншими державними органами. (гл. 3 ст. 26 – 29 МК).

Митні органи та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи інформує Президента України та Кабінет Міністрів України про виконання покладених на нього повноважень, вносить пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації.

Митні органи взаємодіють з іншим органам виконавчої влади та сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Співробітництво і взаємовідносини органів виконавчої влади з митними органами спрямовані на зміцнення економічного потенціалу регіону, до якого вони відносяться. Адже одним з основних завдань регіональних митниць та митниць є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ регіону, а також прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України.

Обмін статистичної та іншого роду інформації між митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями з іншими державними органами здійснюється у порядку, визначеному відповідними законодавчими актами, що регулюють діяльність цих органів.

Митні органи взаємодіють з Прикордонними військами та правоохоронними органами України на засадах і в порядку, визначеному законодавчими та іншими нормативно-правовими актами України.

У разі виявлення під час здійснення митних процедур працівниками митних органів ознак злочинів керівник митного органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє про це відповідні правоохоронні органи або органи охорони державного кордону України.

У свою чергу, органи охорони державного кордону України та правоохоронні органи повідомляють митним органам про виявлені порушення митних правил або контрабанду. Взаємодія між митними, правоохоронними органами та органами охорони державного кордону, здійснюється шляхом проведення спільних операцій, створення оперативних робочих груп.

При здійснені ветеринарного контролю митні органи взаємодіють з регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).

При здійсненні контролю за переміщенням культурних цінностей митні органи взаємодіють із спеціально уповноваженим державним органом контролю за вивезенням, ввезенням і поверненням культурних цінностей - Державною службою контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України, а також з Головним архівним управлінням України та Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей.

Митні органи взаємодіють з Національним банком України, інформують Національний банк України та відповідні фінансові органи України про перерахування ними коштів до Державного бюджету України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових осіб. Нормативно-правові акти Національного банку України повинні бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

1. Посадові особи митних органів України, їх правовий статус.

Посадові особи митних органів виконують спеціальні державні функції, мають особливий правовий статус, наділяються спеціальними правами і обов’язками, та для них законодавством встановлені особливі обмеження під час проходження служби.

Перш за все, вони мають спеціальні права передбачені Митним кодексом України. Ст. 409 МКУ вказує, що законні розпорядження та вимоги посадових осіб митної служби України є обов’язковими для виконання. Так, наприклад, відповідно до ст. 46 МКУ посадові особи митних органів з метою здійснення митного контролю мають право в межах наданої їм цим Кодексом та іншими законами компетенції безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та підпорядкування, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю. Посадові особи мають право застосовувати фізичну силу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю у випадках і порядку, передбаченому чинним законодавством та ін.

Обов’язки посадових осіб митних органів визначаються Конституцією України, Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, вони зобов’язані: захищати економічні інтереси України, вести боротьбу з контрабандою та іншими порушеннями митних правил; шанобливо ставитися до громадян, їх прав, свобод та законних інтересів, не принижувати честі і гідності громадян; своєчасно і точно виконувати накази і розпорядження керівників митних органів; чітко дотримуватись порядку і умов проходження служби в митних органах, не допускати вчинків, які порочать їх як державних службовців або дискредитують митну службу, додержуватися правил носіння форменого одягу; у службовій діяльності додержуватися норм професійної етики, бути чесним, об’єктивним і вільним від рішень політичних партій і масових громадських рухів; зберігати державну і службову таємницю, службову документацію, табельну зброю та спеціальні засоби захисту, особисті митні забезпечення, службові посвідчення; раціонально, ефективно та економко використовувати матеріальні і фінансові ресурси; бути взірцем у виконанні службових обов’язків, проявляти творчу ініціативу, високу культуру, професіоналізм, витримку й тактовність в роботі; постійно вдосконалювати свої професійні знання, уміння і навички, підвищувати свій культурний рівень.

Обмеження, що пов’язані з проходженням служби в митних органах відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України „Про державну службу”, можуть встановлюватися виключно законодавчими актами України. Відповідно до ст. 414 МКУ посадові особи митної служби України не можуть бути членами політичних партій. Митне законодавство встановлює суттєві обмеження для посадових осіб щодо заняття підприємницькою діяльністю та роботою близьких родичів.