Згідно легального визначення можна розглянути зміст митної справи. 5 страница

За загальним правилом, передбаченим ст.43 МКУ товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

Завершується митний контроль як правило після проведення у повному обсязі митного оформлення. Виняток становлять митні режими, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму (ч.5 ст.43 МКУ).

За перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем справляється митний збір. Термін перебування під митним контролем для нарахування митного збору в даному випадку обчислюється з дати оформлення митної декларації або документу, що підтверджує прийняття митним органом товарів.

1. Зона митного контролю. Режим зони митного контролю.

З метою запобігання спробам з боку юридичних та фізичних осіб переміщення через митний кордон товарів та інших предметів з порушенням законодавства України, Митним кодексом України в ст. 48 передбачається можливість встановлення зон митного контролю.

Зона митного контролю – місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури (п.8 ст.1 МКУ).

Зона митного контролю є частиною пункту пропуску на митному кордоні України або в інших місцях територія, в межах якої митний орган здійснює митний контроль.

Окрім частини пункту пропуску через державний кордон зони митного контролю встановлюються:

а) в пунктах на митному кордоні, що одночасно є кордоном спеціальних митних зон;

б) на територіях та в приміщеннях підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем.

Межі зони митного контролю встановлюються відповідними положеннями для кожного пункту пропуску в місцях митного контролю пасажирів, транспортних засобів, вантажів та інших предметів.

Під “режимом зони митного контролю” необхідно розуміти встановлені законодавством України з питань митної справи приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робіт у зоні митного контролю (ч. 1 ст.51 МКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МКУ на митний орган, в зоні діяльності якого створено та функціонує зона митного контролю, покладено обов’язок забезпечити:

(а) безпеку громадян,

(б) схоронність товарів, що переміщуються через митний кордон України,

(в) дотримання режиму, законності та правопорядку у зоні митного контролю.

Режим зони митного контролю встановлює порядок доступу та перебування в них посадових осіб, які здійснюють паспортний та інші види державного контролю.

В зонах митного контролю можуть розміщуватися тільки ті споруди та об’єкти прикордонних та митних органів, які необхідні для технологічного процесу прикордонно-митного контролю. Об’єкти інших державних контрольних органів (санітарних, ветеринарних, фіто санітарних, екологічних, радіологічних) розміщуються за межами зон митного контролю.

1. Особливості процедури митного контролю.

Особливості процедури митного контролю розкриваються у листі ДМС України від 29.12.2003 «Стосовно деяких особливостей митного контролю та митного оформлення».

Листом ДМС визначаються наступні особливості митного контролю:

1. Транспортних засобiв (ТЗ), що належать резидентам i використовуються у митному режимi тимчасового вивезення для здiйснення багаторазових перемiщень через митний кордон України з метою надання послуг з перевезень пасажирiв i вантажiв. Наприклад, порожнi вагони, контейнери, перевiзнi пристрої (за винятком, коли вони є товаром) при перемiщеннi мiж залiзницями СНД та Балтiї можуть пропускатися прикордонними митними органами за натурним листом, пред'явленим працiвником залiзницi, з зазначенням мети перемiщення, без митного оформлення на станцiї вiдправлення.

2. При перемiщеннi товарiв через митний кордон України з використанням аеропортiв та аеродромiв, у яких не розташованi митнi органи. Згiдно зi статтею 133 Митного кодексу України та постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12.12.2002 N 1884 "Про надання дозволу на перемiщення товарiв через митний кордон України через аеропорти, в яких не розташованi митнi органи", наказом Держкомкордону, Держмитслужби, МОЗ, Мiнтрансу, Мiнагрополiтики, Мiнкультури, Мiнекоресурсiв вiд 03.04.2002 N 49/180/131/225/103/193/133 "Про визначення пунктiв пропуску (пунктiв контролю) через державний кордон, у яких, крiм прикордонного i митного контролю, здiйснюються iншi види контролю", зареєстрованим у Мiн'юстi 22.04.2002, митний контроль та митне оформлення товарiв при їх перемiщеннi через митний кордон України авiацiйним транспортом можуть здiйснюватись тiльки з використанням мiжнародних пунктiв пропуску для авiацiйного сполучення, якi вiдкритi в мiжнародних аеропортах, розташованих у населених пунктах: Рiвне, Луганськ, Донецьк, Запорiжжя, Одеса, Миколаїв, Чернiвцi, Ужгород, Бориспiль, Гостомель, Київ (Жуляни), Озерне-Житомир, Iвано-Франкiвськ, Львiв, Сiмферополь, Днiпропетровськ, Кривий Рiг, Харкiв.

3. Алкогольних напоїв та тютюнових виробiв та iнших товарiв, що перемiщуються через митний кордон України й призначенi для споживання членами екiпажiв та пасажирами транспортних засобiв. Митний контроль i митне оформлення алкогольних напоїв та тютюнових виробiв, що перемiщуються через митний кордон України й призначенi для споживання членами екiпажiв та пасажирами транспортних засобiв, у тому числi - у вагонах-ресторанах поїздiв, потрiбно здiйснювати з використанням норм, установлених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12.12.2002 N 1882 "Про встановлення норм ввезення (вивезення) алкогольних напоїв i тютюнових виробiв для споживання членами екiпажу та пасажирами на борту транспортного засобу, який здiйснює мiжнародний рейс i прибуває на митну територiю України". Митний контроль i митне оформлення алкогольних напоїв та тютюнових виробiв в обсягах, що перевищують згадану норму, здiйснюється за умови сплати усiх належних податкiв i зборiв.

4. Особистих речей, товарiв, транспортних засобiв та окремих номерних вузлiв до них, що перемiщуються громадянами. Наприклад, закон України вiд 13.09.2001 N 2681-III "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарiв та транспортних засобiв, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територiю України" установлює порядок митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарiв, транспортних засобiв та окремих номерних вузлiв до них, що ввозяться (пересилаються) у супроводжуваному й несупроводжуваному багажi, вантажних, експреста мiжнародних поштових вiдправленнях на митну територiю України й належать громадянам, i вiдповiдає принципам, закладеним у Законi України "Про систему оподаткування".

5. Стосовно питань контролю доставки товарiв. Наприклад, термiни прохiдного митного транзиту (стаття 158) встановленi вимогами постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 13.12.2002 N 1908 "Про встановлення граничних термiнiв прохiдного митного транзиту товарiв". Що стосується термiнiв внутрiшнього митного транзиту, то пiсля 01.01.2004 слiд продовжувати користуватися термiнами доставки вантажiв, що визначенi в роздiлi 2 Положення про порядок здiйснення контролю за доставкою вантажiв у митницi призначення, затвердженого наказом Держмитслужби вiд 08.12.98.

1. Перевірка документів, перевірки системи обліку і звітності як форми митного контролю.

Митний контроль здійснюється шляхом перевірки документів і відомостей, необхідних для митних цілей. Цілі при митному контролі визначаються за тими документами та відомостями, що надає особа, яка переміщає товар чи транспортний засіб через митний кордон.

Відповідно до ч.2 ст. 45 МК перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх надання визначається КМУ відповідно до МК України. На виконання даної норми КМУ Постановою вiд 01.02.2006 № 80 „Про перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України” встановив, по-перше, перелік документів, обов’язкових для подання (митна декларація, товарно-транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading) тощо, зовнішньоекономічний договір, рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

По-друге, Постановою КМУ визначено перелік документів, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури.

За своїм призначенням документи, необхідні для митних цілей, можуть бути віднесені до наступних груп — це транспортні документи, торгові документи, митні документи й інші документи.

Зазначені документи повинні містити відомості, що дозволяють ідентифікувати товари і транспортні засоби. Такими відомостями можуть бути: найменування одержувача товарів, найменування перевізника, короткі відомості про транспортний засіб (вид, назва, реєстраційний номер тощо) та інше. До відомостей також слід віднести узагальнену інформацію про комплектність товарів і їхню якість. Зазначені відомості необхідно подавати у випадку, якщо особа переміщає свій товар для здійснення зовнішньоекономічної діяльності в тих митних режимах, передбачених Митним кодексом України.

У деяких випадках, з метою дотримання законодавства, на деякі товари вимагається подання посадовій особі митного органу дозвільних документів. Подані документи повинні бути справжніми, мати достовірні відомості і правильно документально оформлені. Посадові особи митного органа, що прийняли документи, уважно перевіряють їх на підставі митного законодавства й інших нормативних актів. Окрім перевірки документів посадові особи митних органів зобов’язані перевіряти фактичний стан контрольованого об’єкта на місці.

Як форма митного контролю застосовується також перевірка системи обліку і звітності. Товари і транспортні засоби, переміщувані через митний кордон, що знаходяться на складі тимчасового зберігання, а також заявлені в режимі митного складу і які перебувають там, підлягають суворому обліку й звітності з боку митних органів.

На підставі МК України, власники складів зобов’язані вести облік і представляти митному органу звітність про товари, що зберігаються, і транспортні засоби. На підставі записів, зроблених у спеціальних журналах, митні органи здійснюють облік і звітність. Конкретна форма звіту встановлюється митницею і повинна забезпечувати якість контролю та обліку товарів, що зберігаються на конкретному митному ліцензійному складі. За наявності достатніх підстав митний орган може зобов’язати власника митного ліцензійного складу дати позачерговий звіт. Митний орган має право проводити у будь-який час інвентаризацію товарів, які зберігаються на складі.

1. Огляд і перегляд товарів, транспортних засобів, ручної поклажі і багажу.

Метою митного огляду є контроль за належним обладнанням транспортного засобу, виявлення зовнішніх ознак наявності прихованих схованок, визначення способу здійснення огляду, цілісність засобів ідентифікації і т.п. Огляд припускає перевірку, огляд зовнішнього вигляду вантажів, предметів, транспортних засобів без розкриття упакування, тари, без порушення цілісності товарів. Відповідно до ст. 55 МКУ з метою перевірки законності переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган має право на проведення огляду цих ТЗ і товарів.

Переогляд транспортних засобів, товарів провадиться за рішенням керівника митного органу або його заступника при наявності підстав вважати, що переміщуються товари через митний кордон України з порушенням норм МКУ та інших законів з питань митної справи (ч. 2 ст. 55 МКУ). Огляд і переогляд здійснюються тільки в присутності особи, яка переміщу товари і транспортні засоби через митний кордон України, чи зберігає їх під митним контролем (ч. 3 ст. 55 МКУ). Положення небезспірне з огляду на можливість ситуації коли немає змоги провести огляд у присутності суб’єкта переміщення. Розробниками МКУ пропозиція видалась слушною. Проте постає питання з понятими.

Процедурі огляду та переогляду переміщуваних через митний кордон України ручної поклажі й багажу присвячено ст. 56 МКУ.

Догляду та передогляду можуть бути піддані предмети, щодо яких є підстави вважати, що вони: а) підлягають санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю; б) підлягають обліку чи обкладенню митом; в) заборонені чи обмеженні для переміщення.

Обов’язково митний огляд товарів і транспортних засобів здійснюється відносно товарів, що підлягають оподаткуванню; заявлених у товаросупровідних документах як різного виду безалкогольні напої, продукти харчування, тютюн, скло, взуття й інші товари, близькі по найменуванню до підакцизних товарів; відносно осіб, що раніше допустили порушення митної процедури внутрішнього транзиту; відносно товарів, що перевозяться власним транспортом фізичних осіб.

Огляд здійснюється шляхом розкриття тари й упаковки товарів, установлення їхнього найменування, підрахунку кількості, а при необхідності і якості товару, шляхом перевірки всіх місць, порожнин і конструктивних особливостей у транспортних засобах і предметах, з метою виявлення схованок, сховищ, у яких можуть бути заховані предмети контрабанди. Головний принцип здійснення огляду як форми митного контролю – принцип вибірковості. Під вибірковістю митного контролю слід розуміти визначення форм та обсягів митного контролю, достатніх для забезпечення дотримання митного законодавства, інших нормативно-правових актів, в тому числі міжнародних, контроль за яким покладено на митні органи України.

Результати митного огляду оформлюються Актом митного огляду, який має бути підписаний посадовою особою митного органу та присутньою особою (власником товару чи предметів, або його представником).

Акт митного огляду складається в 2-х екземплярах, один з яких передається декларанту чи іншій особі, що володіє повноваженнями відносно доглянутих товарів, а інший залишається в митному органі.

1. Особистий огляд громадян. Це питання вирішує ст. 57 МКУ та ст. 264 КУпАП

Виключною формою митного огляду є особистий огляд. Його застосування регламентоване ст. 264 КУпАП, ст. 57 МКУ. Особистому огляду може бути піддана будь-яка фізична особа незалежно від громадянства. Особистий огляд може бути проведений при наявності достатніх підстав вважати, що фізична особа, яка перетинає митний кордон України, або, що знаходиться в транзитній зоні аеропорту, відкритого для міжнародного сполучення чи в зоні митного контролю, приховує при собі і не видає товари, що є об’єктами порушення законодавства чи міжнародного договору, контроль за виконанням яких покладений на митні органи.

Такими підставами вважаються відповідні відомості, що містяться в заявах, і повідомленнях осіб, у матеріалах, що надійшли від інших митних органів, а також безпосереднє виявлення посадовими особами митного органа будь-яких ознак, які прямо чи непрямо вказують на те, що фізична особа приховує і не видає товари.

Особистий огляд проводиться за участю понятих, а при необхідності фахівців (перекладача чи медичного працівника). Присутність при особистому огляді осіб, що не беруть участь у ньому і не мають до нього відношення забороняється. Особи, що беруть участь в особистому огляді, повинні бути повнолітніми, і, за винятком медичного працівника, однієї статі з особою, що оглядається. Обстеження тіла особи, що оглядається, здійснюється тільки медичним працівником. Особистий огляд повинний проводитися в коректній формі, що виключає приниження особистої гідності і заподіяння неправомірної шкоди здоров’ю і майну особи, що оглядається, у межах, необхідних для виявлення прихованих фізичною особою при собі товарів.