Гігієнічна оцінка виробничого мікроклімату. Поняття важкості, напруженості, одноманітності праці. Терморегуляція організму людини, тепловий баланс організму.

Основні небезпечні фактори виробничого мікроклімату: запиленість та загазованість повітря, шумовий вплив та виробнича вібрація. Їх вплив на організм людини. Основні профілактичні заходи.

У різних галузях промисловості та с/г під час виконання виробничих операцій у повітряне середовище може виділятися велика кількість високодисперсних частинок, яку утворює аеродисперсні системи – аерозолі.

Розрізняють 3 класи аерозолів: пил, дим, туман. Пил складається з твердих часток утворених в результаті механічного подрібнення різних матеріалів завислих у повітрі. Виробничий пил – це система з газоподібним дисперсивним середовищем і твердою дисперсною фазою, яка складається з часток розміром 0,001-100 мкм, що перебувають у завислому стані більш або менш тривалий час.

Дим – аеродисперсна система з твердими частками, які утворюються при горінні, деструктивній перегонці, сублімації і конденсації парів, а також в наслідок хімічних і фотохімічних реакцій.

Туман – аеродисперсна система у якій дисперсною фазою є крапельки рідини, що утворюється при конденсації парів або розпиленні рідини.

Від ступеня дисперсності часток залежить їх здатність проникнути у глибокі дихальні шляхи, затримуватись у бронхах та легенях, на поверхні шкіри та слизової оболонки.

Визначальним щодо впливу пилу на організм є хімічний склад пилових часток. Вміст у них миш´яку, свинцю, марганцю, фтору, або токсичних органічних сполук надає пилу властивостей виробничої отрути (токсичний пил).

Залежно від фізико-хімічних властивостей пил викликає алергенну, мутагенну, канцерогенну подразнюючу дію. Особливе значення має вміст у пилових частках оксиду кремнію, фіброгенні властивості якого залежать від його агрегатного стану.

Виробничий пил також здатен адсорбувати на своїй поверхні радіоактивні елементи – радіоактивний пил.В наслідок загазованості виділяються в атмосферу: метан, CO, H₂S, CS₂, та ін.

Метан міститься в повітрі кам´яно- вугільних шахт. Суміш метану з повітрям є причиною вибухів в шахтах, отруєння людей.

Окис вуглецю (СО) – безбарвний газ без запаху та смаку, майже не розчинний у воді. Гострі отруєння СО займають першість серед інгаляційних отруєнь, а їх летальні виходи складають 17,5% від загального числа смертельних отруєнь.

Отруєння сірководнем (Н₂S) – безколірний газ з характерним запахом тухлих яєць. При концентрації в повітрі 0,02-0,2 мг/л Н₂S надає нейротоксикологічну дію, що обумовлено розвитком тканевої гіпоксії та роздратовуючої харчової дії.

До групи шкідливих виробничих чинників входять шум і вібрація,що виникають в результаті коливань твердих і пружних тіл. Коли два чинника діють на організм протягом робочого дня, місяців, або років, то вони виступають у якості професійних шкідливостей, сприяючи розвитку шумової і вібраційної хвороб.

Шум – це сукупність звуків різної частоти і інтенсивності, що хаотично поєднуються і змінюються в часі. Залежно від спектру всі шуми ділять на 3 класи:

o Низькочастотний – до 350 Гц;

o Середньо частотний – 350-800 Гц;

o Високочастотний – понад 800 Гц.

Залежно від джерела шуму останній ділиться на побутовий, вуличний і виробничий. У виробничих умовах дія шуму на організм людини визначається багатьма моментами:

1. близькість від джерела шуму;

2. тривалість дії;

3. замкнутість робочого простору;

4. інтенсивність фізичного навантаження.

За характером порушення фізіологічних функцій шум поділяється:

1. такий, що перешкоджає повному зв´язку;

2. подразнювальний (викликає нервове напруження і в наслідок зниження працездатності, загальну перевтому);

3. шкідливий (порушує фізіологічні функції на тривалий період і викликає розвиток хронічних захворювань, погіршення слуху, гіпертонію, туберкульоз, виразку шлунку);

4. травмуючий (різко порушує фізіологічні функції організму людини).

Основні заходи щодо зменшення впливу шуму:

1. Облаштування кожухів для обладнання, яке є джерелом шуму, або кабіни з звукоізоляційною стіною чи перегородкою;

2. Акустична обробка приміщення дозволяє знизити шум на 8 дБ;

3. Винесення шумного обладнання в окреме приміщення;

Профілактика шумової хвороби повинна проводитись комплексно:

1. Зміна технології виробництва поєднується з можливою автоматизацією виробництва і виведенням людини з виробничого середовища;

2. Застосування пристроїв на механізмах;

3. Індивідуальні засоби захисту: від найпростіших до шумоізолюючих кабін.

4. Режим роботи – через кожну годину роботи 10 хв перерва. Температура приміщення не нижче 18 ºС.

Вібрація – це періодичне відхилення твердого тіла від точки своєї рівноваги. При контакті людини з об´єктами, що зтрясаються, його організм включається в загальну систему струсів. Опорно-рухова система, нервові структури, судинна система є добрими провідниками і резонаторами вібрації.

Біологічна реакція організму залежить від фізичної характеристики вібрації: чим > частота, тим >пошкоджуючи дія. Дуже шкідливий вплив на організм надає вертикальна вібрація.

Вібрацію поділяють на:

1. Місцеву (Локальну) – робота з вібруючим інструментом;

2. Загальну – коли вібрація одночасно діє на весь організм.

Одним із провідних симптомів вібраційної хвороби є порушення периферичного кровообігу. Вібрація також викликає зміни в нервовій і судинній системах.

Основні профілактичні заходи:

o Повинні використовуватися інструменти обладнанні пристосуванням, що гасять вібрацію;

o З діапазону частот в першу чергу необхідно виключити частоти від 35 до 250 Гц;

o Правильна організація режиму роботи;

o В кінці робочої зміни загальні теплові процедури;

o Введення в раціон харчування вітамінів В1 і С;

o Обов´язкове опромінення робітників УФ-випроміненням;

o Медично-профілактичний відбір при прийомі на роботу.

Гігієнічна оцінка виробничого мікроклімату. Поняття важкості, напруженості, одноманітності праці. Терморегуляція організму людини, тепловий баланс організму.

Гігієнічна оцінка виробничого мікроклімату виконується на основі факторів виробничого мікроклімату. До них відносяться:

o Температура зовнішнього повітря;

o Мікрокліматичні параметри: температура, відносна вологість, рухомість повітря, інфрачервоне випромінювання;

o Шкідливі хімічні речовини;

o Вміст пилу;

o Вібрація;

o Шум;

o Інфразвук;

o Ультразвук;

o Неіонізуюче випромінення;

o Атмосферний тиск;

o Біологічні фактори;

o Освітлення.

Функціональне напруження організму під час роботи схематично можна звести до енергетичного та інформаційного навантаження на організм під час розумової праці називається напруженістю праці, а під час фізичної – важкістю.

За важкістю праця поділяється на: легку, середньої важкості, важку, дуже важку.

За напруженістю: ненапружена, мало напружена, напружена, дуже напружена.

Для оцінки важкості праці враховують її потужність, масу вантажу, статичне навантаження, енергозатрати, частоту серцевих скорочень, процент зміни витривалості і сили м´язів у кінці робочого дня порівняно з його початком.

Для оцінки напруженості праці використовують показники:

1. ергономічні –кількість важливих об´єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження, кількість сигналів, повідомлень за годину, кількість елементів операцій, повторюваність операцій;

2. фізіологічні –зміна обсягу оперативної пам´яті, часу розпізнання та ін.

Допустимим вважається поєднання показників, при якому тривала систематизація їх дій може викликати зміни функціонування теплового стану організму, що супроводжується напругою терморегуляції, які швидко нормалізуються і не виводять організм за межу фізіологічного пристосування можливостей. При цьому не повинні виникати зрушення у стані здоров´я, але можуть спостерігатись дискомфортні відчуття, зниження працездатності.

Усі біологічні системи відносяться до відкритих систем, тобто тих, що постійно обмінюються з НС як речовиною так і енергією. Організм людини це своєрідна термостатична система з внутрішнім джерелом тепла, а одяг – тепловий бар´єр між організмом та НС.

У процесі життєдіяльності людини постійно відбувається перетворення хімічної енергії білків, жирів та вуглеводів в теплоту, яка виділяється у НС.

Основними параметрами НС, що обумовлюють тепло відчуття людини є: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, температура оточуючих поверхонь, перепад температури по висоті приміщення. Значення цих параметрів характерні для стану теплового комфорту людини становлять: t = 20-22ºC, v = 0.3-0.5м/с, t_R = 15-35%, ∆t_верт = 3-6 ºС.

В комфортному стані кількість теплоти, що утворюється в організмі за одиницю часу дорівнює кількості теплоти, що віддається в НС. Стан при якому тепловтрати організму дорівнюють теплоутворенню характеризують, як тепловий баланс.

Тепловтрати організму здійснюються шляхом:

Q_R – випромінювання з поверхні тіла;

Q_K – конвекція – передача теплоти в повітря;

Q_конд – кондукція – перехід тепла до предметів, що зтикаються з поверхнею тіла;

Q_W – випаровування вологи з поверхні тіла

М – теплопродукція людини, Вт, яка визначається виходячи з величини газообміну людини.

Хімічна терморегуляція – підтримання температури тіла функцією теплоутворення за рахунок перетворення хімічної енергії білків, вуглеводів, жирів в теплоту.

Фізична терморегуляція – процес теплообміну, підтримує теплову рівновагу між організмом і середовищем.