Приведіть методику та визначте біхроматну окисляємість (ХПК) очищеної стічної води на вході в аеротенк.

Залежно від ступеня забруднення досліджуваної води для аналізу беруть різні об’єми проби: так, якщо природна окисляємість знаходиться в межах 500-4000 мг кисню на 1л, для аналізу беруть 1 мл проби; якщо окислення вище ніж 4000 мг кисню на 1 л, пробу розбавляють; якщо окислення знаходиться в межах 50-500 мг кисню на 1 л, об’єм повинен бути рівним 5 мл.

Пробу відміряну піпеткою вміщають у конічну колбу ємністю 200-250 мл, додають 2,5 мл розчину біхромату калію з концентрацією 0,25 моль/л (1/3 К₂Cr₂O₇), 0,2 г сульфату ртуті (2-х валентного) або сульфату срібла (1) і при обережному перемішуванні 7,5 мл на 1 мл проби або 15 мл на 5 мл проби концентрованої сірчаної кислоти. Розчин у колбі при цьому досягає температури вище ніж 100ºС. у цих умовах швидко проходить процес окислення всіх речовин біхроматом калію.

Через 2-3 хв колбу охолоджують до кімнатної температури, приливають 100 мл дистильованої води, 4 краплі 1%-го розчину дифеніламіну, 5 мл концентрованої 85%-ї фосфатної кислоти та надлишок біхромату калію відтитровують розчином солі Мора Fe(NH₄)₂(SO₄)₂*6H₂O = 0.25 моль/л до зникнення синього забарвлення розчину.

В окремій пробі проводять холостий дослід титруванням 20 мл дистильованої води, до якої додають тіж реагенти і в тій же кількості, що й у досліджуваній пробі.

Розрахунок біхроматного окислення розраховують за формулою, мг/л:

,

де V₁ – об’єм солі Мора, який пішов на титрування холостої проби, мл;

V₂ – об’єм солі Мора, який пішов на титрування проби, мл;

К – поплавковий коефіцієнт, для приведення концентрації солі Мора;

V – об’єм проби, взятої для визначення;

Е – еквівалентна маса кисню, г/моль, (8 г/моль).