ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №17

1. Який порядок зборки системного блоку?

В першу чергу найзручніше провести встановлення кулера на процесор і встановлення процесора на материнську плату. Далі потрібно зробити установку материнської плати в корпус. Тепер йде установка оперативної пам'яті. Далі виконуємо встановлення блоку живлення. Тепер можна призвести встановлення жорсткого диска, відразу подлючив до нього шину даних від материнської плати, і електричний шнур від блоку живлення.

Далі можна виконати установку дисководу, також підключивши до нього всі дроти. Ну а тепер можна здійснити встановлення відеокарти. Далі йде установка мережевої карти, встановлення звукової карти, і установка модему.
Тепер можна сміливо виконати установку кулера системного блоку, і підключити його провід живлення до материнської плати.
Далі виконуємо підключення мишки, клавіатури, монітора та інших зовнішніх пристроїв. І пробуємо запускати систему.

2. Функції материнських плат.

Материнська (головна) плата (англ. - motherboard, mainboard, MB, розм. - мамка, мати, материнка) - це основна плата, до якої приєднуються всі частини комп'ютера (процесор, відеокарта, ОЗУ і ін.), встановлюється в системному блоці. Головне завдання материнської плати – об’єднати і забезпечити спільну роботу всіх інших елементів.

На вигляд материнська плата класичного стаціонарного комп'ютера являє собою досить велику мікросхему, на якій розміщена значна кількість роз'ємів. Ремонт Iphone 4, планшетів, ноутбуків та інших популярних та поширених зараз пристройв потребує як спеціальних інструментів, так і досить суттєвого багажу вмінь та навичок. У випадку ж зі стаціонарним комп'ютером все значно простіше. Практично будь-хто може самостійно замінити пристрої, приєднані до роз'ємів материнської плати, не витрачаючи зайвих коштів на послуги майстра. Достатньо уважно вивчити інформацію,викладену тут а також нижче.

Основою будь-якої сучасної материнської плати є набір системної логіки, який частіше називають чіпсетом(від англ. chipset). Чіпсет - це сукупність мікросхем, що забезпечують узгоджену спільну роботу складових частин комп'ютера і їх взаємодію між собою. Як правило, чіпсет складається з двох основних мікросхем, які частіше називають "північним" і "південним" мостами.

Північний міст (North bridge, системний контроллер) - це частина системної логіки материнської плати, що забезпечує роботу основних вузлів комп'ютера - центрального процесора, оперативної пам'яті, відеокарти. Саме він керує роботою шини процесора, контролера оперативної пам'яті та шини PCI Express, до якої приєднується відеокарта. У деяких випадках північний міст може містити інтегрований графічний процесор.

Південний міст (Міст, ICH (I/O controller hub), периферійний контролер, контролер введення-виведення) - забезпечує підключення до системи менш швидкісних пристроїв, які не вимагають високої пропускної здатності - жорсткого диска, мережевих плат, аудіоплати і т.д., а також шин PCI, USB та ін., в які встановлюються різного роду додаткові пристрої. Клавіатура і миша також замикаються на південний міст.

3. Поясніть, для чого використовують мости і повторювачі.

Локальна мережа може бути розширена за рахунок використання спеціального пристрою, який носить назву повторювач (репітер). Його основна функція полягає в тому, щоб, отримавши дані на одному з портів, перенаправляти їх на інші порти. Тут порт – це пристрій, за допомогою якого комп’ютер з’єднують з периферією. Дані порти можуть бути довільного типу: RJ-45 або Fiber-Optic. Комбінації також ролі не відіграють, що дозволяє об’єднувати елементи мережі, які побудовані на основі різних типів кабелю. Інформація у процесі передавання на інші порти віднов­люється, щоб виключити відхилення, які можуть з’явитися у процесі руху сигналу від джерела.

Повторювачі можуть виконувати функцію розділення. Якщо повто­рювач визначає, що на якомусь із портів відбувається занадто багато колізій, він робить висновок, що на цьому сегменті сталася неполадка, і ізолює його. Ця функція запобігає поширенню збоїв одного із сегментів на всю мережу.

Повторювач дозволяє з’єднувати два сегменти мережі з однаковими або різними видами кабелю; регенерувати сигнал для збільшення макси­мальної відстані його передавання; передавати потік даних в обох на­прям­ках.

У процесі передавання даних комутатором до його пам’яті запису­ється інформація про МАС-адреси комп’ютерів, на основі якої комутатор будує таблицю маршрутизації. При отриманні комутатором пакетів даних він створює спеціальне внутрішнє з’єднання (сегмент) між двома своїми портами, використовуючи таблицю маршрутизації. Потім відправляє пакет даних у відповідний порт кінцевого комп’ютера, опираючись на інфор­ма­цію, описану в заголовка пакета.

Таким чином, дане підключення виявляється ізольованим від інших портів, що дозволяє комп’ютерам обмінюватися інформацією з максималь­ною швидкістю, яка доступна для даної мережі. Якщо у комутатора при­сутні лише два порти, він називається мостом.

4. Розкажіть про резидентні програми. Зв’язок з резидент ними програмами

Резидентна програма (або TSR-програма, від англ. Terminate and Stay Resident — «завершитися і залишитися резидентною») — програма в операційній системі MS-DOS, яка повернула управління оболонці операційної системи (command.com), або надбудові над операційною системою (Norton Commander тощо), але залишилася воперативній пам'яті. Резидентна програма активізується кожного разу при виникненні переривання, вектор якого ця програма змінила на адресу однієї зі своїхпроцедур.

При роботі з MS-DOS резидентні програми широко використовувалися для досягнення різних цілей (наприклад, русифікатори клавіатури, програми доступу до локальної мережі, менеджери відкладеного друку, віруси тощо).

За способом ініціалізації і виклику операційною системою резидентні програми необхідно відрізняти від «справжніх» драйверів MS-DOS, вбудовуваних в ядроопераційної системи.

Специфіка резидентної програми полягає в тому, що вона завантажується як звичайна програма, а доступна як частина ядра ОС — через переривання.

Застосування цього терміна по відношенню до багатозадачних ОС є некоректним.

Резидентна програма складається з наступних частин:
- загрузчика, який встановлює вектор переривання на нову процедуру обробки і передає управління операційній системі, залишивши резидентну частину програми в пам`яті;
- підпрограми обробки переривання.
При виконані поставленого завдання використано функції GETINTVECT (#oldvect,0x1c ) – дозволяє отримати адресу вказаного вектора підпрограми обробки переривання; SETINTVECT (,0x1c, CS, #newprochandl) – дозволяє встановити нову адресу підпрограми обробки заданого переривання для отримання адреси попередньої процедури обробки переривань від таймера та встановлення нової процедури. Функція @KEEP (,,, #main+1) – дозволяє вийти з програми, залишивши задану частину резидентною в пам’яті.
Взаємодія з драйвером маніпулятора “миша” реалізовано за допомогою функції 03h переривання int 33h, яка дозволяє отримати поточні координати курсору “миші” та стан кнопок.
Для встановлення курсора в потрібне положення використовується функції 04h переривання int 33h