Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Взаємодія клітин в імунній відповіді. Роль окремих клітин імунної системи. Антигенрепрезентуючі клітини, Т- та В-лімфоцити. Інтерлейкіни.




Читайте также:
  1. Будова клітин прокаріотів.
  2. Внутрішній вміст клітини оточує поверхневий апарат.
  3. Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна память, її механізм.
  4. Імунна система макроорганізму. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія в імунній системі. Імунотропні препарати, імунокорекція.
  5. Наведіть способи забезпечення клітини мікроорганізму киснем
  6. Опишіть,що являють собою мультиферментні системи.
  7. Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.
  8. Основні відмінності прокаріотів та еукаріотів.Форми бактерій з дефектом синтезу клітинної стінки,протопласти,сферопласти.L-форми бактерій.
  9. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій грабежів і розбоїв

 

Імунна відповідь характерізується:

 

1 спеціфічністю реактівність спрямована Тільки на Певний агент, Який назівається антигеном;

 

2 потенціюванням спроможністю віробляті Посилення Відповідь при постійному надходженні до організму одного и того ж антигену;

 

3 імунологічною памяттю спроможністю розпізнаваті и віробляті Посилення Відповідь проти того ж самого антигену при повторному йо попаданні в організм, навіть ЯКЩО перше и наступні попадання відбуваються через Великі проміжкі годині.

 

Толерантність до власним антігенів. Концепція свого и чужого є центральною в імунологічній реактівності Велика кількість молекул в організмі є антигенами, тобто смороду віклікають імунну Відповідь при введенні в організм Інший, но НЕ розпізнаються Як антигену господарем. Неспроможність відповідаті на власні антигену названа природною толерантністю. Цей феномен запобігає руйнування власним тканин імунною системою хазяїна. Толерантність до власним антігенів розвівається в ембріональному періоді, и це — прояв спеціфічності та памяті імунної відповіді.

 

Механізмі природної толерантності повністю НЕ розкріті, є Дві Основні Теорії, які пояснюють Сейчас феномен:

 

А. Клональне стирання: згідно Цій Теорії Толерантність вінікає шляхом елімінації в зародку тих клонів лімфоцитів, які здатні розпізнаваті власні антигену, тому в постнатальному періоді в організмі Немає клітін, здатно відповідаті на власні антигену.

 

Б. Утворення клітін-супресорів: Ця теорія пріпускає, Що природна Толерантність вінікає у результаті утворення певне клітін-супресорів лімфоцитів, які інгібують імунну Відповідь на власні антигену.

 

Спеціфічність імунної відповіді поклади від спроможності імунної системи віробіті Майже НЕОБМЕЖЕНИЙ кількість антітіл и в такій же мірі різній асортимент T-лімфоцитів, які несуть спеціфічні рецептори до антігенів на своїй поверхні. Антиген віклікає Відповідь спеціфічніх В-чи T-лімфоцитів, які є запрограмованімі на реакцію проти даного антигену тобто, лімфоціт Несе рецептори, спеціфічні для даного антигену. Функцію рецептора віконує імуноглобулін на B-клітіні та імуноглобуліноподібна молекула на T-клітінах. При зустрічі з антигеном Певний лімфоціт B-або T- вібірково розмножується, формуючі клон сенсібілізованіх клітін віконавчої Ланки, які забезпечуються високо спеціфічну Відповідь проти цього антигену: з B-клітін утворюються плазматічні клітіні, які в свою черга віробляють імуноглобуліні; ж T- клітін — цітотоксічні T-лімфоцити рис. 10.1. Ця спеціфічна Відповідь в основному має Захисний ефект імунітет; однак Інколи вінікають неспріятліві реакції, які віклікають пошкоджень тканин гіперчутлівість. ефекторні Т-клітіні відіграють Важливе роль у трьох функціях імунної системи:



 

- Клітінному імунітеті;

 

- Регулюванні актівності По-клітін;

 

- Гіперчутлівості вповільненого IV типу.

Регулювання актівності B-лімфоцитів: два Важливим підтипі T-лімфоцитів приймають долю в регулюванні функції B-лімфоцитів.

 

Хелперні T-клітині CD4 антиген-Позитивні допомагають в актівації и трансформації B-лімфоцитів и в синтезі імуноглобулінів. Супресорні T-клітини CD8 антиген-Позитивні інгібують активацію клітін і регулюють синтез імуноглобулінів. Хелперні та супресорні T-клітіні кож віявляють подібній регулюючій Вплив и на клітінній імунітет.



 

Інтерлейкіни — група цитокінів, синтезованих в основному лейкоцитами з цієї причини було вибране закінчення -Лейкін. Також виробляються мононуклеарними фагоцитами та іншими тканинними клітинами. Інтерлейкіни є частиною імунної системи.

64. Клітини імунної системи. Порівняльна характеристика Т- та В-лімфоцитів. Антитілопродукуючі клітини.

 

Клітини імунної системи:

 

лейкоцити спеціальні клітини імунної системи:

 

-лімфоцити Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери

 

-фагоцити макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини

допоміжні клітини тучні клітини, тромбоцити

Іммунокомпетентні клітини — імуноцити: Т-лімфоцити 55-60%:

1. Т-кіллери — лімфоцити які руйнують чужорідні клітки пухлини, трансплантанти без участі антитіл і комплемнета.

2. Т-хелпери — взаємодіють з В-лімфоцитами, стимулюють їхню проліферацію і трансформацію в плазматичні клітки які утворять антитіла.

3. Т-супресори гнітять проліферацію В-лімфоцитів і продукцію антитіл. Сприяють розвитку імунологічної толерантності.

4. Т-ефектори — клітки які відповідають за клітинні реакції імунітету. Відторгненню трансплантанта, протипухлинний противірусний імунітет.

5. Т-ампіліфери — клітини підсилювачі ф-ції Т-ефекторів і ін.

6. Т-лімфоцити памяті — зберігають інформацію про антиген і передають її іншим кліткам.

В-лімфоцити 25-30%- дозрівають у кістковому мозку людини. Виділяють:

 

1. В1-Т незалежні беруть участь в утворенні антитіл без взаємодії з Т-лимфоцитами.

 

2. В2-Т залежні перетворюються в плазматичні клітки за допомогою Т-хелперов.

 

3. В3-киллеры — руйнують клітки-мішені без комплементу але за допомогою антитіл.

 

4. В4-супресоры — гнітять проліферацію Т-лимфоцитов.

 

5. В5-лімфоцити памяті.

Нульові клітини 10-20% виконують ф-ції контролю регуляції інших імуноцитів. Вони викликають руйнування кліток без участі антитіл. Макрофаги — фагоцити циркулюючі в периферичній крові і тканинні макрофаги, утворюються в кістковому мозку з полипотентної стовбурної клітки, попадає в кровоток у виді моноцитів. Імунотропні препарати сприяють підвищенню імунітету

65. Центральні та периферійні органи імунної ситеми. Імуномодулятори. Імуностимулятори та імуносупресори.

Імунна відповідь здійснюється лімфоїдною системою організму, яка поділяється на центральні та периферичні органи імуногенезу.

Центральні органи імуногенезу. До центральних органів імуногенезу відносяться тимус і кістковий мозок, в яких у внутрішньоутробному періоді виникають першочергові, напівстовбурові лімфоїдні клітини в цей період виникають різноманітність і толерантність. Вважається, що в людини остаточний розвиток різноманітності і толерантності завершується в межах декількох місяців після народження.

Периферичні органи імуногенезу. До периферичних органів імуногенезу відносяться лімфатичні вузли, селезінка, кільце Пирогова-Вальдейєра мигдалики і лімфатичні фолікули в стінках кишки, в яких накопичуються зрілі лімфоцити, які відповідають на антигенну стимуляцію.

Периферична кров також містить лімфоцити. Циркулюючі лімфоцити складають пул клітин, які безперервно обмінюються з клітинами периферичної лімфоїдної тканини.

Імуностимулятори підвищують загальну опірність організму або його неспецифічний імунітет, а також впливають на специфічні імунні реакції. Підвищення загальної опірності організму може відбуватися, напр., під впливом деяких стимулювальних препаратів кофеїну, елеутерококу та ін., вітамінів ретинолу, аскорбінової кислоти, вітамінів групи В та ін Ендогенні сполуки, що утворюються самим організмом лімфокіни, мобілізують імунні сили організму на боротьбу з патологічними процесами. Важливими ендогенними імуностимуляторами є інтерферони та інтерфероногени, які стимулюють утворення ендогенного інтерферону. Важливу роль у функціонуванні клітинного і гуморального імунітету відіграє підгрудинна залоза тимус, в якій відбувається диференціація стовбурових клітин у лімфоцити, а також секреція специфічних речовин гормонів, які впливають на розвиток та дозрівання певних клітин лімфоїдної тканини.

Класифікація імуностимуляторів за походженням: екзогенні — мікробного та дріжджового походження продигіозан, пірогенал та ін.; екстрактивні препарати, одержані з органів імунної системи: підгрудинної залози тималін, Т-активін, вілозен, тимозин, гомеостатичний тимусний гормон, тимопоетин, тимусний гуморальний фактор, тимостерин та кісткового мозку В-активін; ендогенні імуноглобуліни, інтерферони та інтерфероногени; синтетичні левамізол; за груповою приналежністю і хімічною структурою: полісахариди — ліпополісахариди грамнегативних бактерій продигіозан, пірогенал та дріжджові полісахариди зимозан; препарати нуклеїнових кислот і синтетичні полінуклеотиди натрію нуклеїнат; похідні піримідину і пурину метилурацил, пентоксил, похідні імідазолу левамізол, бендазол; інтерферони; вакцини; гормональні препарати тимуса тимузин, Т-активін, тималін; вітаміни.

Імуномодулятори — препарати, які нормалізують діяльність дисфункціонуючої імунної системи в цілому або її окремих компонентів. Імуномодулятори повинні діяти лише на змінений імунітет, знижуючи підвищені та підвищуючи знижені показники імунної системи. При прониканні мікроорганізму в макроорганізм першою клітиною, яка вступає в боротьбу з ним, є тканинний макрофаг. Він поглинає і перетравлює мікроби, передає їх антигенні пептиди Т- і В-клітинам, ініціюючи таким чином розвиток клітинної і гуморальної відповіді. При цьому макрофаг виділяє цитокіни, які активізують фактори неспецифічної резистентності нейтрофіли, моноцитимакрофаги, NK-клітини і діють на Т- та В-лімфоцити, сприяють розвитку специфічного імунітету. Таким чином макрофаги та інші антигенпрезентативні клітини є першими клітинами, які ініціюють розвиток неспецифічної резистентності та специфічного імунітету.

Класифікація за механізмом дії: імуномодулятори з переважним впливом на моноцитимакрофаги, В-, Т- і NK-клітини; за походженням: імуномодулятори екзогенні мікробні препарати, ендогенні імунорегуляторні пептиди та цитокіни і синтетичні або хімічно чисті — поліоксидоній.

імуносупресори — препарати, які гальмують імуногенез, пригнічують продукцію антитіл шляхом стримання проліферативних процесів у лімфоїдних імунокомпетентних тканинах та пригнічення біосинтезу нуклеїнових кислот.

Класифікація імунодепресантів: антиметаболіти — антагоністи пурину меркаптопурин, азатіоприн та антагоністи фолієвої кислоти метотрексат; алкілувальні сполуки цитофосфан, хлорбутин; протипухлинні антибіотики актиноміцин D, циклоспорин; алкалоїди вінкристин, вінбластин; глюкокортикостероїди преднізолон, триамцинолон, дексаметазон; антилімфоцитарна сироватка глобулін; різні ЛП, що виявляють імуносупресивний ефект пеніциламін, фенілбутазон, індометацин, препарати золота, гепарин, кислота амінокапронова, ферментні препарати — рибонуклеаза, дезоксирибонуклеаза, L-аспарагіназа.

 


Дата добавления: 2015-04-21; просмотров: 54; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2020 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты