Загальна характеристика функцій права

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА,

СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПРАЦІ

КАФЕДРА ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Б.І. Сташків

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІЙ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

СТИСЛИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Чернігів 2010

ББК 67.99(4 УКР)305.2я73

УДК 349.3(477)(075.8)

С 11

Рекомендовано до друку Вченою радою Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій та праці 26 лютого 2010 року, протокол № 7

С 11 Сташків, Б.І.Проблеми функцій права соціального забезпечення [Текст] : стислий конспект лекції / Б.І. Сташків. – Чернігів : Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, 2010. – 27 с.

ISBN 978-966-1647-38-0

При вивченні права соціального забезпечення важливе місце займає навчальна дисципліна “Проблеми права соціального забезпечення”. З метою надання допомоги студентам випускного курсу спеціальності “Правознавство” спеціалізації “Право і організація соціального захисту населення” у засвоєнні даної навчальної дисципліни автором готується цикл стислих конспектів лекцій. Дане видання подає конспект лекції на тему “Проблеми функцій права соціального забезпечення”.

Видання розраховане на юристів-науковців, аспірантів, студентів і всіх, хто цікавиться проблемами права соціального забезпечення.

ББК 67.99(4 УКР)305.2я73

УДК 349.3(477)(075.8)

ISBN 978-966-1647-38-0 © Сташків Б. І., 2010

Чернігівський державний

Інститут права, соціальних

Технологій та праці, 2010

ЗМІСТ

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІЙ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ............................................................................ 4

1. Загальна характеристика функцій права........................... 4

2. Гносеологія концепцій функцій права соціального

забезпечення............................................................................... 12

3. Функції права соціального забезпечення......................... 18

ЛІТЕРАТУРА.......................................................................... 23

ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІЙ ПРАВА

СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

План

1. Загальна характеристика функцій права

2. Гносеологія концепцій функцій права соціального забезпечення

3. Функції права соціального забезпечення

Загальна характеристика функцій права

Категорія „функція” застосовується практично в усіх науках і особливо у суспільних, де має безліч тлумачень. В одних випадках ця категорія вживається для характеристики належного в діяльності будь-якого соціального явища (його ролі, призначення, цілей, завдань, властивостей), в інших же – для визначення сущого, тобто самої реальної діяльності (її напрямів, видів, форм, методів здійснення тощо). Таке розуміння цього терміна констатується майже кожним автором, який береться за дослідження розглядуваної проблеми [1].

Проблема функцій права первісно виникла як проблема соціальних функцій права. Так, відомий французький юрист Леон Дюгі в 1901 році опублікував книгу „Держава, об’єктивне право і позитивний закон”, у якій відмітив, що право, яке має суспільну природу, здійснює певні соціальні функції. У 1907 році в Росії вийшла книжка Л. Петражицького „Теорія права і держави у зв’язку з теорією моральності”, у якій обґрунтовувалась наявність у праві двох соціальних (суспільних) функцій: розпорядчої і організаційної. Інший відомий російський юрист М.М. Коркунов вважав, що право здійснює, головним чином, розмежувальну функцію, оскільки в суспільстві живуть і діють особи з різними потребами і бажаннями, врегулювати які вдається за допомогою розмежування їх правом [2]. З цих дат і ведеться відлік часу розробки проблем функцій права.

На думку О.І. Наливайка, сутність будь-якого явища визначається у процесі характеристики його функцій. Саме вони є тією основою, що забезпечує аналіз своєрідних ознак певного явища, його взаємодію з іншими категоріями та місце в системі понять. Цінність категорії функції проявляється як у характеристиці реальних дій суб’єктів правового регулювання, так і в з’ясуванні залежності між нормами права, правовідносинами, юридичними актами в певному соціальному контексті. У результаті складається уявлення про функціону­вання права, його взаємодію та вплив на різноманітні соціальні явища. Аналіз функцій права як цілісної системи норм дає змогу не лише систематизувати знання в процесі вивчення окремих функцій, а й забезпечує можливість глибше, повніше зрозуміти зміст кожної з них. Функції права визначають природу права, його соціальне призначення, історичну мету і роль права в житті суспільства. Вони є відображенням іманентних, специфічних властивостей права [3]. Висловлені міркування є слушними для характеристики функцій права соціального забезпечення.

Щодо визначення поняття „функції права” в літературі висловлені різні думки. Найбільш поширеними є такі: 1) функції права – це певні (найчастіше основні) напрямки впливу права на суспільні відносини або поведінку людей [4]; 2) функції права – це основні напрямки регулятивного впливу права на суспільні відносини [5]; 3) функції права – це взяті в єдності соціальне призначення і випливаючі з цього призначення напрямки впливу права на суспільні відносини [6].

Окремі фахівці ототожнюють функції права з такими категоріями, як роль права [7], завдання та призначення права [8] тощо. З метою запобігання виникненню непорозумінь у літературі зроблена спроба розмежувати та розтлумачити ряд термінів, що застосовуються при визначенні категорії „функції права” [9]. Соціальне призначення права полягає в регулюванні, упорядкуванні суспільних відносин, наданні їм належної стабільності, створенні необхідних умов для реалізації прав громадян і нормального існування громадянського суспільства в цілому. Правовий вплив – це така категорія, яка характеризує шляхи, форми, способи впливу права на суспільні відносини. Напрямок впливу – найістотнішій компонент функції права, він є своєрідною відповіддю на потреби суспільного розвитку, результатом законодавчої політики, що концентрує ці потреби і трансформує їх у позитивне право.

Існує тісний зв’язок між такими категоріями як „правовий вплив” і „правове регулювання”. Правовий вплив – це не тільки чисто нормативний, але й психологічний, ідеологічний вплив права на почуття, свідомість і дії людей. Правове регулювання – це впорядкування суспільних відносин за допомогою таких правових засобів, як юридичні норми, правові відносини, правові приписи тощо. Правове регулювання є однією з форм правового впливу і співвідноситься з останнім як частина і ціле.

Категорія „функції права” відрізняється від таких близьких за змістом юридичних категорій, як „роль права”, „завдання права”, „функціонування права”.

Термін „роль права” вказує на значення права в житті суспільства, держави взагалі або на певному етапі їхнього розвитку. Відповідаючи на запитання, яка була (чи буде) роль права на тому чи іншому етапі суспільного розвитку в ході вирішення тих чи інших завдань, слід розглянути функції права, які саме й характеризують його соціальне призначення. „Роль права” є загальнішим поняттям, аніж функції. Саме в цьому їх відмінність.

Термін „завдання права” – це економічна, політична чи соціальна проблема, що постала перед правом, яку воно покликане вирішувати. Завдання права вказують на постійну чи тимчасову, найближчу чи кінцеву мету, якій вона повинна всебічно сприяти або досягнути самостійно. Без реалізації функцій не може вирішуватися жодне завдання, яке стоїть перед правом. Функції завжди направлені на їх вирішення. Тому можна сказати, що певні завдання вимагають і відповідних функцій. Залежність функцій права від його завдань проявляється трояко: 1) завдання часто безпосередньо обумовлюють саме існування функцій; 2) визначають їх зміст; 3) суттєво впливають на форми і методи їх реалізації, визначають конкретні напрямки правового впливу.

Термін „функціонування права” відображає дію права в соціальній системі. Дати функціональну характеристику права означає розкрити та описати способи його дії, тобто шляхи і форми впливу на суспільні відносини. Якщо „функція права” – це поняття, що відображає не тільки сучасне, але й майбутнє (цілі й завдання) в праві, то „функціонування” відображає дію права в сучасних умовах, якщо інше спеціально не обумовлене. Поняття „функція права” та „функціонування права” є дуже близькими, в чомусь тотожними, але в цілому вони не збігаються. Функціонування права – це поняття, яке безпо­середньо пов’язане з проблемою функцій, оскільки характеристика системи функцій – це, фактично, харак­теристика функціонування права. У конкретному розумінні поняття „функціонування права” означає дію права як елемента соціальної системи поряд із державним механізмом, мораллю, політикою, іншими соціальними регуляторами. Інакше кажучи, функціонування – це дія права в соціальній системі, реалізація його функцій, втілення їх у суспільних відносинах.

Категорія „функції права” тісно пов’язана з категорією „механізм правового регулювання”. Елементами механізму правового регулювання виступають норми права, юридичні факти, правові відносини, акти реалізації прав і обов’язків, правосвідомість, законність, юридична герменевтика, правовий примус, правова культура тощо. На думку Т.М. Радька, проблема функцій права ширша проблеми механізму правового регулювання, оскільки не тільки виражає властивість права регулювати суспільні відносини, але й характеризує його економічну, ідеологічну і політичну роль [10].

У правовій літературі здійснюється порівняння методів правового регулювання та функцій права і підкреслюється, що метод правового регулювання не поглинається категорією функції права і не збігається з нею через те, що метод – це своєрідний спосіб правового впливу на суспільні відносини, а функції відображають основні напрямки цього впливу. Спільне в обох категоріях те, що вони характеризують право з точки зору його впливу на суспільні відносини [11]. Дослідники функцій права бачать співвідношення у тому, що функція права повинна розглядатися як ширша категорія, ніж метод правового регулювання, і саме у функціях знаходять віддзеркалення певні аспекти методу [12].

Особливостями чи характерними рисами функцій права є: 1) функції права похідні від його суті і визначаються призначенням права у суспільстві. Функції – це „свічення” суті права у суспільних відносинах; 2) функції права – це такі напрямки його впливу на суспільні відносини, потреба у здійсненні яких породжує необхідність існування права як соціального явища; 3) функції виражають найбільш суттєві, головні риси права і спрямовані на здійснення корінних завдань, які стоять перед правом на даному етапі розвитку суспільства; 4) функції права становлять напрямки його активної дії, що впорядковує певний вид суспільних відносин. Тому однією з важливих ознак функції права є її динамізм, рух, дія; 5) постійність як необхідна ознака функції характеризує безперервність, тривалість дії цієї функції [13].

Серед учених найбільше розбіжностей викликають перелік, назва, зміст та класифікація запропонованих ними функцій. Без розкриття цих питань важко говорити про суть, характерні риси, цінність та місце функцій права у системі юридичних категорій.

На думку П.М. Рабіновича, функції права висвітлюють предметно-змістовну роль, „роботу” права у суспільстві. Усі функції права він поділив на два види: загальносоціальні та спеціально-соціальні (регулятивні). До першого виду він відніс такі: 1) гуманістичну (здійснення і захист прав людини, прав нації, народу, людства); 2) організаторську (встановлення, зміна і припинення відносин між учасниками суспільного життя); 3) управлінську (спрямування, направлення діяльності учасників суспільного життя на виконання певних соціальних завдань, розв’язання певних соціальних проблем); 4) комунікативну (інформування учасників суспільного життя про державно-владну волю, забезпечення їх заочного „спілкування” з правотворчими органами держави); 5) орієнтаційну (вказівка на припустимі, соціально прийнятні безконфліктні шляхи, засоби задоволення потреб, запитів учасників суспільного життя); 6) оцінювальну (кваліфікування, оцінювання з точки зору закону держави, начебто її „очима”, власних вчинків, а також поведінки інших суб’єктів); 7) ідеологічно-виховну (участь у формуванні в людей певного світогляду, у прищепленні їм певних моральних, правових, політичних поглядів); 8) пізнавальну або гносеологічну (здатність об’єктивного права виступати джерелом знань про основні „параметри” суспільства – його економічний, соціальний і державний устрій, мораль, культуру, звичаї, про взаємини між класами, націями, різними соціальними групами тощо). До другого виду належать: 1) закріплююча (утвердження, підтримування суспільних відносин, які виникли ще до прийняття відповідного закону, іншого нормативного акта); 2) стимулююча (сприяння розвитку таких відносин); 3) творча (ініціювання, „породження”, формулювання таких суспільних відносин, яких взагалі не існувало до видання відповідного закону); 4) обмежувальна (встановлення рамок, „кордонів” щодо існування певних відносин, гальмування, недопущення їх поширення, збільшення); 5) витіснювальна (сприяння зменшенню або усуненню з життя певних відносин) [14].

Ансенков С.Л. дає дещо іншу класифікацію функцій права. До загальносоціальних функцій, під якими він розуміє неформальний вплив права як явища культури на весь комплекс суспільних відносин, відніс наступні: 1) інформаційну (полягає в тому, що право через свої джерела (закони, укази, інструкції тощо) інформує людей та їх об’єднання про встановлені зразки правомірної поведінки, про їх юридичні права та обов’язки тощо); 2) виховну (виявляється у формуванні в людей за допомогою правових приписів переконання у їх справедливості і соціальній обумовленості, у формуванні поваги до права в цілому); 3) пізнавальну (проявляється в тому, що право відображає закономірності розвитку суспільства, справжній стан його розвитку, а значить є джерелом знань про нього); 4) комунікативну (знаходить вираз у тому, що знання та вірне розуміння змісту, обумовленості і спрямованості права інших країн сприяють розширенню взаємних контактів між країнами та полегшують спілкування між їх населенням та ін.). До спеціально юридичних функцій (дія права на суспільні відносини, яка забезпечується за допомогою специфічних юридичних засобів) він традиційно відніс регулятивну (динамічну та статистичну) і охоронну [15].

Ще в одному навчальному посібнику перелік загальносоціальних функцій складають: 1) інформаційна; 2) орієнтаційна; 3) виховна; 4) культурно-історична (вира­жається в нормативному втіленні духовних цінностей і кращих досягнень народу); 5) стабілізаційна (полягає в забезпеченні стабільності і відтворення соціальної системи, в якій діє право); соціального контролю (полягає в тому, що поряд з мораллю, релігією та іншими соціальними регуляторами, право впливає на поведінку людей, направляючи його у бажаний для суспільства бік); 7) організаторська; 8) управлінська [16].

Оніщенко Н.М. в залежності від елементів системи права наводить п’ять функцій права: 1) загальноправові (притаманні всім галузям права); 2) міжгалузеві (властиві щонайменше двом, але не всім галузям права); 3) галузеві (характерні для однієї галузі права); 4) правових інститутів (властиві конкретному інституту права); 5) норми права (притаманні конкретному виду норм права). До соціальних функцій належать: 1) економічна; 2) політична; 3) виховна; 4) компен­саційна; 5) обмежувальна; 6) поновлююча; 7) інформа­ційна; 8) екологічна [17].

Бурлай Є. у ґрунтовній статті „До питання про функції права” відповідно до функціонального ряду, притаманного праву, називає такі: 1) функцію балансування інтересів і відповідної поведінки суб’єктів з різними соціальними прагненнями або функцію компромісу; 2) функцію перспек­тивного жорсткого моделювання поведінки соціальних суб’єктів або функцію організації; 3) функцію фіксації наявних соціаль­них статусів і ствердження відповідної соціально-рольової структури суспільства чи функцію соціальної стабілізації; 4) функцію засобу і механізму розв’язання конфліктів, що виникають з приводу порушення узгоджених інтересів або загальних формалізованих владно контро­льованих стандартів необхідної поведінки (норм) чи конфліктно-розв’язувальну функцію; 5) функцію засобу та механізму поновлення довільно порушеного інтересу й адекватної компенсації витрат, яких зазнав суб’єкт у результаті чиїхось довільних дій (тобто дій поза вимогами угод та чинних стандартів соціальної поведінки) або відновлювально-компенсаційну функцію; 6) функцію засобу соціальної відплати, тобто вжиття від імені соціуму заходів за шкідливі дії (що порушують баланс, рівновагу матеріальних та інших інтересів) [18].

У підручнику з правознавства називаються такі загальносоціальні функції: 1) гуманістична; 2) організаторсько-управлінська; 3) інформа­ційна (комуні­ка­тивна); 4) оцінно-орієн­ту­­вальна; 5) ідеологічно-виховна; 6) гносеологічна (пізна­валь­на). До спеціальних юридичних функцій, зазвичай, віднесені регуля­тивна (статистична і динамічна) та охоронна [19].

Вище наведені міркування українських учених щодо класифікації функцій права. Основою для групування функцій у певні групи послужили також праці і російських фахівців. Так, поділ функцій права на загальносоціальні та власне правові одним із перших запропонував С.С. Алєксєєв. Спочатку функції права він поділив на статистичну, динамічну і охоронну [20], але пізніше звернув увагу на те, що право здатне виконувати такі ж самі функції, що й держава і запропонував розрізняти соціально-політичні і власне юридичні функції права [21]. Під соціально-політичними функціями права він розумів напрями правового впливу, що виражають соціально-політичний зміст права (право у цій площині розглядається широко – в єдності з державою і тому їх функції співпадають). Спеціально-юридичні функції правового впливу, які розгля­даються лише в рамках самого права, виражають юридичне значення права для опосередковуваних відносин і проявляються у спеціально-юридичному його змісті. У цій площині розрізняються регулятивна (статистична і динамічна) та охоронна функції [22].

Щодо власне юридичних функцій права, то у навчальній літературі в більшості випадків спостерігається схожість думок. Розбіжності стосуються загальносоціальних функцій права. Наприклад, на думку Назарова Б.Я., функції права, які характеризуються з боку соціально-політичного змісту, відповідають функціям держави, оскільки правом регулюються важливі відносини в економічному, політичному і духовному житті суспільства [23]. З ним погоджується Черданцев О.Ф., який підкреслює, що з точки зору соціальної спрямованості і соціального змісту функцій право виступає основним засобом здійснення функцій держави і називає такі функції права, як економічну, соціальну, екологічну, охоронну, тобто розширює їх перелік [24]. Синюков В.М. до загальносоціальних функцій відніс такі: 1) культурно-історичну (право у нормативній формі акумулює духовні цінності і досягнення народу); 2) виховну (право впливає на поведінку людей через заборони, дозволи, здійснення правосуддя, правовий захист, покарання); 3) соціального контролю (право щодо поведінки людини виступає засобом стимулювання, заохочення, утримання від вчинення неправомірних дій); 4) інформаційно-орієнтовну (право формує соціальнокорисну, позитивну спрямованість суб’єктивної сторони правомірної поведінки) [25]. Фаткуллін Ф.Н. не поділяє функції права на види, а відносить до них наступні: 1) модульно-інформаційну; 2) регулятивну; 3) виховну чи ідеологічну; 4) оціночну [26].

Класифікація функцій права здійснюється за різними підставами і, в першу чергу, за підставами, які використовуються при класифікації функцій держави. Відомо, що держава здійснює свої функції у правових формах та з використанням правових засобів і через це право дублює функції держави. У зв’язку з цим функції права можна класифікувати з урахуванням значимості сфери поширення, тривалості здійснення та сфер суспільного життя. З урахуванням значимості функцій права вони поділяються на основні (ті функції, які право виконує як регулятор суспільних відносин) та неосновні (всі інші функції). З урахуванням сфери поширення функції права можуть бути згруповані на внутрішні (функції, які виконує право конкретної держави) і зовнішні (функції, що виконує право з урахуванням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права). За тривалістю здійснення функції права поділяються на постійні (які існують невизначено тривалий час) і тимчасові (які існують упродовж певного часу). У залежності від сфер суспільного життя функції права поділяються на економічні, політичні, ідеологічні, соціальні й екологічні [27].

Викладені вище положення теорії функцій права у своїх дослідженнях використовують фахівці права соціального забез­печення.