Функції права соціального забезпечення

З викладеного вище можна зробити висновок, що термін „функції права” широко використовується юридичною наукою. Його характеристика однотипна і нагадує рекламу ліків від усіх хвороб. До цього часу не зрозуміло, яке місце серед інших правових термінів займає категорія „функції права”, з якою метою вона введена в науковий обіг, який її зміст та рамки дослідження.

Крім того, як ми бачимо, для характеристики належного права теоретики права використовують такі правові категорії, як „роль права”, „призначення права”, „мета (ціль) права”, „завдання права”, „механізм правового регулювання”, „методи правового регулювання”, „правовий режим” тощо. Серед цих категорій функції права не займають самостійної ніші, і наведені в літературі обґрунтування щодо наявності такої ніші не є переконливими, адже вислів „ширше чи вужче поняття” ні про що не говорить. І навряд чи бажано право у статиці характеризувати за допомогою терміна „функції права”.

Несвоєчасним є розгляд функцій права під кутом одного із критеріїв розмежування права на галузі права до визначення їх місця серед інших правових категорій, а також їх рамок, змісту та особливостей дії у тій чи іншій сфері правового регулювання.

Разом з тим, при дослідженні „живого” права можна спробувати оперувати категорією „функції права” для характеристики його динамічних властивостей або, іншими словами, для опису реальних дій суб’єктів правовідносин, відповідності цих правовідносин нормам права, функціонування всього механізму правового регулювання. Вказана категорія може допомогти об’єктивно охарактеризувати діюче (неформальне) право (того, що є в реальному житті суспільства), а не бажаного (формального) права (того, що закріплене на папері). У цій площині й утворюється ніша для цієї юридичної категорії. Тоді виникає закономірне питання: які функції виконує право взагалі і право соціального забезпечення зокрема?

На думку автора, регулюючи суспільні відносини, право виконує дві основні функції: 1) фіксацію чи закріплення оптимальних правил поведінки людей у нормах права; 2) втілення вимог норм права в суспільні відносини. Перша з них реалізується в процесі нормотворення, а друга – у правовідносинах [39].

Перш ніж приступити до підготовки нормативно-правового акта, що регулює суспільні відносини у сфері соціального забезпечення, необхідно попередньо отримати інформацію щодо: 1) потреби запровадження додаткового виду соціального забезпечення чи припинення надання окремих з них або внесення коректив в існуючу систему соціального забезпечення; 2) кількості осіб, які потребують цього виду соціального забезпечення; 3) обсягу надання соціального забезпечення в грошовому виразі окремій особі відповідно до фінансових можливостей держави; 4) прогнозу можливих фінансових зловживань з боку надавачів та отримувачів соціального забезпечення.

У процесі підготовки, наприклад, акта нормотворчий орган звертає увагу на необхідність: 1) дати вичерпний перелік осіб, які підлягають соціальному забезпеченню та вказати органи, які таке забезпечення надаватимуть; 2) чітко окреслити права й обов’язки учасників правовідносин у сфері соціального забезпечення та механізм безперешкодного їх використання; 3) зазначити юридичні факти, за наявності яких виникають, змінюються і припиняються правовідносини у сфері соціального забезпечення та доступний для громадян порядок їх фіксації та встановлення; 4) визначити джерела фінансування витрат на ці види соціального забезпечення; 5) передбачити гарантії захисту права особи на цей вид соціального забезпечення. Дотримання цих умов у процесі нормотворчої діяльності та юридичної техніки перевіряється під час експертної оцінки проекту нормативного акта, а пізніше під час реалізації його норм.

Функція закріплення оптимальних правил поведінки людей у сфері соціального забезпечення проявляється з моменту виникнення потреби суспільства щодо врегулювання певних відносин і триває до прийняття відповідного нормативного акта та охоплює як правоутворення, так і правотворчість. Указана функція спрямована на первинне регулювання суспільних відносин, оновлення нормативних актів, усунення прогалин у праві та систематизацію нормативно-правових актів у сфері соціального забезпечення.

Первинним і вторинним регулюванням суспільних відносин у сфері соціального забезпечення займається широке коло суб’єктів правотворчості: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві адміністрації, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Метою даної функції є координація зусиль цих органів у цій сфері, прийняття професійно підготовлених та стабільних актів, своєчасне реагування на вимоги часу.

Нормативні акти у сфері соціального забезпечення діють з часу на­брання ними законної сили і до моменту втрати ними чинності. У цей період на їх базі можуть виникати відповідні правовідносини, відбува­ється реалізація норм права, здійснюється друга функція права - втілен­ня вимог норм права у суспільні відносини. Зіставляючи поведінку суб'єктів права з нормами права, можна перевірити рівень відповідності вчинків учасників правовідносин вимогам норм права, які регулюють конкретні суспільні відносини. Указана функція якраз і демонструє ро­боту права, його ефективність та активну роль у житті суспільства і вказує на те, що право регулює, впроваджує в суспільні відносини на стадії конкретного правовідношення.

Основною передумовою здійснення названої функції є виділення за­конодавцем на відповідний бюджетний рік коштів для фінансування витрат на соціальне забезпечення, в рамках яких і надаватимуться конк­ретні види соціального забезпечення. Рівень освоєння цих коштів і вка­зуватиме на ефективність роботи права соціального забезпечення або, іншими словами, на здійснення відповідної функції.

У втіленні вимог норм права соціального забезпечення в суспільні відносини як функції права знаходять свій вияв загальні та спеціальні гарантії права на конкретний вид соціального забезпечення. Саме в цій функції виявляється реальність усіх гарантій, про які так багато гово­риться. Зміст гарантій розкривається через механізм функціонування права соціального забезпечення, тобто через характеристику функцій цієї галузі права.

Названа функція тісно пов'язана з реалізацією норм права. Реалізація права – це також втілення норм права у життя, але при її висвітленні звертають увагу на формальний бік проблеми, а саме: етапи процесу реалізації, форми безпосередньої реалізації норм права, стадії застосу­вання норм права тощо. Ці проблеми, як правило, вивчаються у статиці як належне. Втілення вимог норм права в суспільні відносини як функ­ція права досліджується тільки у динаміці, “роботі” як реально існуюче явище. Результат реалізації норм права в конкретному правовідношенні і є метою дії функції права соціального забезпечення.

У даній функції права соціального забезпечення знаходить свій вияв предмет галузі права (суспільні відносини у сфері соціального забезпе­чення), їх завдання (матеріальна підтримка певних категорій осіб), спо­соби правового регулювання (дозвіл, зобов'язання, заборона), соціальне призначення (регулювання суспільних відносин у сфері соціального забезпечення), цінність (здатність права служити меті і бути засобом задо­волення потреб людей у сфері соціального забезпечення), принципи права (провідні засади, що визначають зміст і спрямованість правового регулювання у сфері соціального забезпечення). Справжня сутність усіх цих категорій може бути виявлена в процесі функціонування права. Фу­нкції права виступають критерієм оцінки теоретичних обґрунтувань цих категорій права.

Реалізація прав людини у сфері соціального забезпечення відбуваєть­ся в заявочному порядку, тобто особа зобов'язана за своєю ініціативою самостійно звернутися у відповідний орган соціального забезпечення. У цій ситуації дана функція права соціального забезпечення продемонст­рує збалансованість інтересів держави (відсутність зловживань з боку заявника) та особи (простота заповнення типової заяви, подача мініма­льної кількості документів, наближеність компетентного органу до місця проживання, стислі строки розгляду заяви тощо), інформованість грома­дян про належні їм права (незначна кількість звернень указуватиме на відсутність у них такої інформації), достатність наданої допомоги (фор­мальної чи реальної). Аналіз практичної роботи органів соціального за­безпечення щодо застосування норм права і є розкриттям змісту названої функції права соціального забезпечення.

Як функція права соціального забезпечення, втілення вимог норм права у суспільні відносини має на меті відновлення даної соціальної системи та утвердження в суспільстві нормативних начал.

Функції права соціального забезпечення здійснюють прямий вплив на суспільні відносини соціального забезпечення і відносяться до власне юридичних функцій права. Крім того, вказані функції здійснюють не­прямий вплив на різні сфери суспільного життя. Напрямки такого побіч­ного впливу називаються загальносоціальними функціями, і в літературі наводиться їх перелік, який у різних авторів суттєво відрізняється за кі­лькістю, назвою та змістом. На думку автора, це не загальносоціальні фун­кції права, а його завдання у різних сферах соціального життя.

Фахівці права соціального забезпечення загальносоціальні функції права відносять не до права соціального забезпечення, а до соціального забезпечення і характеризують їх в його рамках. До них належить еко­номічна, політична, соціальна, реабілітаційна, демографічна, інформа­ційна та інші функції. З цим повністю погодитись не можна. Соціальне забезпечення спрямоване (напрям дії) на матеріальну підтримку особи у разі настання обставини (результату соціального ризику), передбаченої нормами права. Останнє і є функцією соціального забезпечення.

Слід розрізняти функції права соціального забезпечення як галузі права, окремого правового інституту цієї галузі права, як однієї із галу­зей юридичної науки і навчальної дисципліни. Це різні поняття, і їх не можна плутати.

Підводячи підсумки вищевикладеному, можна зробити висновок, що функції права соціального забезпечення – це напрями впливу на процес формування відповідної галузі права та реалізації її норм у суспільних відносинах у сфері соціального забезпечення з метою здійснення мети і завдань держави щодо соціального забезпечення та захисту населення.

Запитання для роздумів, самоперевірки та повторення

1. Що слід розуміти під терміном „функції права”?

2. Які точки зору існують стосовно визначень „функції права”?

3. За якими критеріями здійснюється розмежування функцій права від інших правових категорій?

4. Назвіть критерії класифікації функцій права.

5. Хто з фахівців права соціального забезпечення займався проблемами функцій цієї галузі права?

6. Перерахуйте запропоновані фахівцями функції права соціального забезпечення.

7. Яка відмінність між функціями права соціального забезпечення та функціями соціального забезпечення?