ТЕМА 9. ВИРОБНИЧА ІНФРАСТРУКТУРА

· Особливості функціонування і планування підрозділів виробничої інфраструктури

· Планування забезпечення підприємства технологічним оснащенням

· Планування діяльності ремонтного виробництва

· Планування енергозабезпечення підприємства

· Планування транспортного обслуговування виробництва

Міні-лексікон

Виробнича інфраструктура підприємства. Норми витрат інструменту

Енергетичний баланс. Вантажопотік. Вантажооборот

Виробнича інфраструктура підприємства – це сукупність підрозділів, які прямо не беруть участь у створенні основної продукції підприємства, але своєю діяльністю створюють умови для нормального перебігу виробничого процесу в основних цехах.

Особливості функціонування виробничої інфраструктури.

· Результати її роботи відіграють роль корисних дій не набираючи вигляду продукції в матеріально речовій формі.

· Її продукція, як вид послуг, не існує самостійно поза виробничим процесом.

· Їхня просторова незалежність.

Планування діяльності інструментального цеху

Потреба підприємства в інструментах розраховується на підставі обсягів основного виробництва, номенклатури, інструментів по технологічній документації та норм витрат інструментів.

Потреба в інструменті для діючого виробництва:

І = Ін + ОФп – ОФф,

де:

І – потрібна кількість інструменту (шт.) на плановий період;

Ін - нормативні витрати інструменту в плановому періоді;

ОФп – потрібний обіговий фонд, шт.;

ОФф – фактичний обіговий фонд на початок планового періоду.

Витрати оснащення визначають залежно від типу виробництва та особливості експлуатації. У великосерійному та масовому виробництві витрати Ір визначають:

Ір = ,

де:

Ng – кількість деталей, оброблюваних цим інструментом, шт.;

Hi – норми витрат ріжучого інструмента на 100, 1000 деталей, шт.;

N – кількість оброблюваних деталей, на які визначають норму витрат (10, 100, 1000).

У дрібносерійному й одиночному виробництві:

Ip = ,

де:

t_ЧР – час роботи верстатів, який витрачається на обробку даної групи деталей, год.;

t_РН - час роботи верстатів на який розраховується норма витрат , год.;

Ні - норма витрат ріжучого інструмента на 100, 1000 год. роботи верстатів, шт.

Основні розділи плану інструментального, ремонтно-механічного, енергетичного та транспортного цехів однакові, а саме:

– виробнича програма;

– чисельність, заробітна плата;

– собівартість.

Розрахунок окремих планових показників по цехам мають свої особливості.

Ремонт – це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання.

Ремонтний цикл – це проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та першим капітальним ремонтом.

Структура ремонтного циклу – перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу.

Обсяги трудомісткості ремонтних робіт обчислюються як добуток загальної кількості ремонтних одиниць, тобто таких, що підлягають ремонту, на трудомісткість одиниці ремонтної складності за видами ремонтів.

Середньорічний обсяг ремонтних робіт Qp:

Qp = УR,

де:

q_K,, q_{C ,}q_M, q_O – трудомісткість відповідно капітального, середнього, малого ремонту та огляду на одну ремонтну одиницю, людино-год.

n_K, n_C, n_M, n_O - число відповідно капітальних, середніх та малих ремонтів та оглядів у міжремонтному циклі.

Тц – тривалість міжремонтного циклу, років.

УR – загальна кількість ремонтних одиниць усього устаткування, що працює в цеху.

Річний обсяг робіт із міжремонтного обслуговування:

Qp^ОБСЛ = ,

де:

Фр - річний розрахунковий фонд часу роботи одного робітника, год.;

НОобс - норма обслуговування на одного робітника за зміну, рем. од;

КЗМ - змінність роботи обслуговування обладнання.

Розрахунок чисельності ремонтних робітників (верстатників, слюсарів з ремонту):

а) чисельність зайнятих плановими ремонтами:

Ч = ,

де:

Фр – річний фонд робочого часу робітника, годин;

t_к, t_с, t_м, t_о – норма часу на одну ремонтну одиницю відповідно капітального середнього, малого ремонту та огляду, нормо-годин;

Уч_к, Уч_с, Уч_м, Уч_о – кількість ремонтних одиниць устаткування по видах ремонтів у плановому періоді.

Квн – коефіцієнт виконання норм.

б) чисельність робітників з технічного обслуговування устаткування обчислюється за формулою:

Ч_то = ,

де:

УR – загальна кількість ремонтних одиниць складності устаткування;

КЗМ – коефіцієнт змінності роботи устаткування;

НО – норматив обслуговування ремонтних одиниць на одного робітника в зміну.

До складу електросилового господарства входятьтакі його види:

При визначенні потреби в енергії та паливі враховують виробничу програму на плановий період, прогресивні норми витрат палива та енергії на одиницю продукції, норми витрат палива та енергії на власні потреби, організаційно-технічні заходи підприємства, відпуск енергії за межі підприємства, норми витрат.

Загальна потреба в енергії (Ез) в квт.год.:

Ез = НеЧПВ + Евл + Ест + Евт,

де:

Не - планова норма витрат палива та енергії на одиницю продукції;

ПВ – плановий обсяг випуску продукції в натуральному, або вартісному вираженні;

Евл – витрати палива і енергії на власні потреби;

Ест – енергія, яка буде відпущена стороннім споживачам;

Евт – втрата енергії в мережах.

Розрахунок потреби електричної енергії для технологічних цілей розраховується на основі планових об‘ємів виробництва і прогресивних норм витрати енергії.

Кількість електричної енергії, що іде на освітлення розраховується виходячи із потужності ламп, числа часів їх горіння за добу та тривалості роботи підприємства в плановому періоді.

Планування діяльності транспортних цехів має на меті:

- забезпечення чіткого і безперервного функціонування виробничого процесу

- оптимальне використання всії транспортних засобів;

- механізація і автоматизація навантажувально-розвантажувальних робіт;

- підвищення продуктивності праці робітників транспортного господарства;

- зниження собівартості транспортних операцій.

Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємопов’язаних видів транспорту:

- зовнішньго;

- міжцехового;

- внутрішньоцехового.

Вантажний потік – кількість вантажів, які переміщуються в певному напрямку між окремими пунктами.

Вантажооборот – це кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час.

Планові обсяги транспортних і планово-ремонтних робіт в вартісному вираженні плануються виходячи з тарифів, розроблених на базі єдиних тарифів, застосовуваних для спеціалізованих транспортних господарств, або спеціально розробленої внутрішньої ціни однієї машино-години.

Планова чисельність робітників транспортного цеху розраховується по видам транспорту та типам транспортних засобів.

Планова собівартість одиниці вантажу визначається окремо за видами транспорту діленням планового кошторису витрат по цеху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів.

Витрати на утримання та експлуатацію транспортних засобів розраховується згідно установленим нормами та нормативами на підставі загальнодержавних норм витрат мастил, палива, автопокришок, розміру амортизаційних відрахувань залежно від марки машини і класу доріг, балансової вартості або пройденого шляху.

Загальний кошторис витрат транспортного цеху визначається як сума кошторисів витрат на транспортні, навантажувально-розвантажувальні та ремонтні роботи та кошторису витрат послуг сторонніх організацій.

Питання для самоконтролю

1. Які підрозділи виробничого підприємства входять до виробничої інфраструктури?

2. Як розраховується потреба в інструментах?

3. Які показники затверджуються транспортному цеху?

4. Як обчислюється середньорічний обсяг ремонтних робіт?

5. Як обчислюється кількість слюсарів з ремонту і технічного обслуговування?