УСТАНОВКИ ПОЖЕЖНОЇ СИГНАЛІЗАЦІЇ

Своєчасне виявлення ознак займання і виклик пожежних підрозділів дає можливість швидко локалізувати осередки пожежі та провести заходи щодо її ліквідації, а відтак дозволить суттєво зменшити обсяги заподіяної шкоди. Найбільш швидким та надійним засобом сповіщення про виникнення пожежі вважаються установки електричної пожежної сигналізації (ЕПС). Залежно від схеми з'єднання розрізняють променеві (радіальні) та кільцеві установки ЕПС (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Схема з'єднання в установках ЕПС: а — променевих; б — кільцевих

Установки ЕПС складаються з таких основних частин: пожежних сповіщувачів /, які встановлюються в захищуваних приміщеннях; приймально-контрольного приладу (пульта) 2; блоків живлення від електромережі 3 та акомулятора 4 (резервний); системи переключення з одного живлення на інше 5; електропровідної мережі 6, що з'єднує пожежні сповіщувачі з приймально-контрольним приладом.

За необхідності, в установках ЕПС передбачаються контактні (безконтактні) елементи для видачі команд у схеми керування автоматичними установками пожежогасіння, димовловлення, оповіщення про пожежу, вентиляції, технологічного та електротехнічного устаткування об'єкта.

Приймально-контрольні прилади, як правило, встановлюють у приміщеннях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу, що знаходяться на першому або цокольному поверхах будівлі. Не допускається встановлювати приймально-контрольні прилади у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях відповідно до ПВЕ. Резерв ємності приймально-контрольних приладів (шлейфів пожежної сигналізації) повинен бути не менше ніж 10%. На підприємствах можуть встановлюватись' різні типи приймально-контрольних приладів, що випускаються промисловістю. Широке застосування знаходять концентратори приймально-контрольні пожежні КПКОП „Топаз" на 10, ЗО та 50 сповіщувачів, прилади приймально-контрольні ППКОП 0514-1 „Сигнал43", ППКОП 041-4-1 „Сигнал-44", пульти приймально-контрольні ППК-1, ППК-2, ППК-2-1, ППК-2-2 відповідно на 10,20, 40 та 60 ліній. За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів виводять на пульти централізованого нагляду пожежної охорони.

В установках ЕПС можуть встановлюватись адресовані та неадресовані пожежні сповіщувачі. Неадресованим вважається автоматичний сповіщувач, який реагує на фактори, що супроводжують пожежу в місці його встановлення та формує сигнал про виникнення пожежі в захищуваному приміщенні без зазначення свого номера (адреси). Адресований сповіщувач постійно або періодично активно формує сигнал про стан пожежонебезпечності в захищуваному приміщенні та власну працездатність із зазначенням свого номера (адреси). Неадресовані пожежні сповіщувачі належить включати в установки ЕПС променевого типу, при цьому адреси займання визначаються номером шлейфа, за яким одержаний сигнал „Пожежа". Одним шлейфом пожежної сигналізації з неадресованими сповішувачами обладнують:

— приміщення в межах декількох поверхів при загальній площі будівлі 300 м²
і менше;

— не більше п'яти суміжних або ізольованих приміщень загальною площею не
більше 1600 ж², що розташовані на одному поверсі виробничої будівлі і мають вихід
у спільний коридор (приміщення);

— не більше десяти, а за наявності виносної світлової індикації біля входу
в захищуване приміщення, не більше двадцяти суміжних або ізольованих приміщень загальною
площею не більше 1600 м², що розташовані на одному поверсі громадських, адміністративних
та побутових будівель і мають вихід у спільне приміщення (коридор, хол, вестибюль).

Максимальна кількість неадресованих автоматичних пожежних сповіщувачів. що включаються в один шлейф, визначається вимогами технічної документації на приймально-контрольні прилади, залежить від зручності їх обслуговування пріексплуатації і, як правило, не перевищує 50.

Адресовані пожежні сповіщувачі можуть включатись в установки ЕПС я променевого, так і кільцевого типу. Кількість приміщень, що обладнані одним шлейфомз адресованими сповіщувачами обмежується лише технічними можливостям! приймально-контрольних приладів.

В одному приміщенні належить встановлювати не менше двох неадресованих або один адресований пожежний сповіщувач.

8.6.2. ВИДИ ПОЖЕЖНИХ СПОВІЩУВАЧІВ

Одним із основних елементів установок ЕПС є пожежні сповіщувачі Розрізняють сповіщувачі ручної та автоматичної дії. Ручні пожежні сповіщува¹ (рис. 8.3 а) приводяться в дію натискуванням на кнопку. Вони, як правило використовуються для подачі сигналу про пожежу з території підприємства. Всередив

будівлі вони можуть використовуватись як додатковий технічний засіб автоматичної пожежної сигналізації. У технічно-обгрунтованих випадках допускається встановлювати їх як основний засіб, що сигналізує про пожежу. Ручні пожежні сповіщувачі встановлюються на стінах і конструкціях на висоті 1,5 м від підлоги (землі) в легкодоступних місцях.

Рис. 8.3. Пожежні сповіщувачі:

а — ручний ПКОП-1; б — тепловий ДТЛ: 1 — легкоплавкий сплав; 2 — пластинки (2); 3 — корпус;

4 — гвинти кріплення; 5 — цоколь; 6 — ланцюг сигналізації; в — димовий ДИП-1; 2 — світловий СИ-1:

1 — лічильник фотонів; 2 — кришка; 3 — основа; д — комбінований КИ-1

Автоматичні пожежні сповіщувачі реагують на фактори, що супроводжують пожежу: підвищення температури, дим, полум'я.

Теплові автоматичні пожежні сповіщувачі за принципом дії підрозділяються на: максимальні, які спрацьовують при досягненні певного значення температури в приміщенні; диференційні, які реагують на швидкість наростання градієнта температури; максимально-диференційні, які спрацьовують від тої чи іншої превалюючої зміни температури. Завдяки простоті конструкції широкого розповсюдження набув сповіщувач (давач) тепловий легкоплавкий ДТЛ (рис. 8.3 б). При підвищенні температури легкоплавкий сплав / розплавляється і пружинні пластинки 2, розмикаючись, подають сигнал у ланцюг сигналізації. В табл. 8.24 наведені основні характеристики деяких теплових сповіщувачів.

Таблиця 8.24 Основні характеристики деяких теплових сповіщувачів

Дія димових автоматичних пожежних сповіщувачів базується на двох основних методах виявлення диму — фотоелектричному та радіоізотопному. Сповіщувачі димові фотоелектричні ИДФ, ДИП та ИДП виявляють дим шляхом реєстрації зниження оптичної щільності середовища.

Димові фотоелектричні сповіщувачі поділяються на точкові, які подають сигнал тривоги при появі диму в місці їх встановлення та лінійні, які працюють за принципом реєстрації розсіювання світлового променя між приймаючим елементом та випромінюючим, що встановлені на оптичній осі.

В радіоізотопному сповіщувачі диму РИД як чутливий елемент використовується іонізаційна камера з джерелом випромінювання. Збільшення вмісту диму понижує ступінь іонізації в камері, що й реєструється сповіщувачем. В табл. 8.25 наведені основні характеристики деяких димових сповіщувачів.

Таблиця 8.25 Основні характеристики деяких димових сповіщувачів

Світлові автоматичні пожежні сповіщувачі СИ-1, ДПИД, АИП реєструють випромінювання полум'я в ультрафіолетовій чи інфрачервоній частинах спектру, тому їх називають також сповіщувачами полум'я. Чутливими елементами у таких сповіщувачів служать різноманітні фотоприймачі. Основні технічні характеристики світлового сповіщувача ДПИД наведені в табл. 8.26.

Таблиця 8.26 Основні технічні характеристики світлового сповіщувача ДПИД

Все ширше застосування знаходять комбіновані сповіщувачі (КИ), щоконтролюють відразу кілька показників, наприклад, температуру та дим, а також ультразвукові сповіщувачі (ДУЗ-4), які реагують на зміну характеристик ультразвукового поляв захищуваному приміщенні. Завдяки високій чутливості ультрозвукові сповіщувачі (давачі) можуть поєднувати пожежні та охоронні функції.