нормативний договір

це домовленість, правочин (угода) двох або більше суб'єктів права, яка оформлена в належній юридичній формі, змістом якої є обов'язкові для цих суб'єктів правила поведінки/ тобто взаємні зобов'язання.

Закони держави, як нормативно правові акти мають вищу юридичну силу, тому саме вони регулюють найважливіші суспільні відносини. Ст. 92 Конституції України містить перелік питань, що підлягають правовій регламентації виключно законами України, при цьому вони поділяються на дві частини.

1)Виключно законами України визначаються:

- права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;

- громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

- права корінних народів і національних меншин;

- порядок застосування мов;

- засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв'язку;

- основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

- правовий режим власності;

- правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання;

- засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

- засади регулювання демографічних та міграційних процесів;

- засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

- організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

- територіальний устрій України;

- судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

- засади місцевого самоврядування; статус столиці України, спеціальний статус інших міст;

- основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку;

- правовий режим державного кордону;

- правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

- організація і порядок проведення виборів і референдумів;

- організація і порядок діяльності Верховної Ради України; статус народних депутатів України;

- засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

2) Виключно законами України встановлюється:

- Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи;

- порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України;

- одиниці ваги, міри і часу; порядок встановлення державних стандартів;

- порядок використання і захисту державних символів;

- державні нагороди;

- військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання;

- державні свята;

- порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Законом України оголошується амністія.

Конституційне закріплення цих питань має важливе значення для впорядкування правового регулювання суспільних відносин в Україні, оскільки Конституція окреслює коло найважливіших відносин, правове регулювання яких має визначатися та встановлюватися виключно законами України.

Правові відносини - це частина суспільних відносин, врегульованих державою за допомогою правових норм, учасники (суб'єкти) яких є конкретними носіями взаємних суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

В правових відносинах суб'єктивне право одного суб'єкта забезпечується юридичним обов'язком іншого суб'єкта. Тобто, у відносинах купівлі-продажу, покупець має право отримати у власність певний товар, а продавець зобов'язаний передати його покупцю, в той же час продавець має право отримати певну грошову суму за цей товар і це його право забезпечується обов'язком покупця заплатити за товар.

Суб'єктивне право - це міра можливої поведінки уповноваженої особи, що закріплена в правовій нормі і надана цій особі з метою задоволення її законних потреб та інтересів (це можливість діяти на власний розсуд). Так, фізична особа має суб'єктивне право на життя, на вільний розвиток своєї особистості, на повагу до її гідності, на свободу і особисту недоторканість, на свободу пересування та інші.

Юридичний обов'язок - це міра необхідної поведінки зобов'язаної особи, приписана їй правовою нормою з метою задоволення суб'єктивного права уповноваженої особи (це необхідність діяти). Так, юридичним обов'язком перевізника забезпечується суб'єктивне право пасажира на проїзд.