Гіпокінезія

Головною особливістю людини на сучасному етапі її історичного розвитку є зменшення обсягу фізичної праці на виробництві та в побуті, що призвело до зменшення рухової активності і, як наслідок, до зменшення рівня енергетичного обміну. Явище зменшення рухової активності і зменшення витрат енергії називають гіпокінезією.

Гіпокінезія є однією з головних причин порушень функціонального стану фізіологічних систем організму і, як наслідок цього, є основним чинником ризику.

Пояснень цього феномена потрібно шукати у впливі на організм тих законів природи, які визначили його будову і функції протягом усього розвитку тваринного світу. Одним з таких законів є закон всесвітнього тяжіння.

У випадку маневрової форми боротьби за існування тварині потрібно було переміщуватись на значні відстані по поверхні землі під постійною дією гравітаційного поля - сили, яка дорівнює масі тварини. Організм протидіє силі земного тяжіння силою своїх м'язів. Рухи організму людини і тварин можливі тоді, коли вектор загальної сили їхніх м'язів буде більшим від сили земного тяжіння, що є першою і необхідною умовою руху. Функціональне призначення м'язів полягає в протидії

50 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

силам земного тяжіння, подоланні сил інерції, лінійного і кутового прискорення. Саме тому сила гравітації зумовила протягом еволюції тваринного світу будову і функції м'язів будь-якої істоти незалежно від її виду і розмірів. Можна виділити чотири особливості м'язової системи тварин: будову саркомера динамізм енергетичного і пластичного обміну, загальну кількість м'язової тканини та сталість рухової активності.

Особливістю будови скелетного м'яза будь-якої тварини є висока упорядкованість на всіх рівнях його структури. Тому сили, які можуть розвивати м'язи, однакові. Так, м'язи миші, людини та слона розвивають однакову силу на одиницю площі їхнього поперечного розрізу. Ця закономірність характерна і для комах. Виміри показують, що м'язи комах на одиницю площі фізіологічного поперечника розвивають таку ж силу, як і м'язи хребетних тварин.

Особливістю обміну речовин скелетних м'язів є те, що їхні тканини в широких межах змінюють рівень енергетичних витрат. Наприклад, у стані фізіологічного спокою рівень енергетичного обміну у них один з найнижчих порівняно з усіма тканинами організму (0,07 кДж/хв на 1 кг маси). При скороченні м'яза на подолання опору гравітаційного поля витрачається енергії в 100 разів більше порівняно зі станом спокою. Щоб це зрозуміти потрібно врахувати послідовність процесів, які відбуваються у м'язовому волокні від початку виникнення збудження на міонев-ральному синапсі до розслаблення саркомера.

Таблиця 5

Енерговитрати у людини (мужчини масою 70 кг) за 1 год________

Будь-яка робота м'яза за характером пластичного обміну є катаболічним процесом з високим ступенем ентропії. При цьому структури м'язового волокна швидко руйнуються, а їхні білкові молекули розпадаються до кінцевих продуктів. Цей факт підтверджується тим, що в крові, яка відтікає від м'яза, що скорочується, виявляють збільшення небілкового азоту в 10 разів і більше. Ці продукти обміну м'язового волокна є індукторами генетичного апарату м'язових волокон. З їхньою появою починаються процеси самовідновлення певних структур волокна і ферментів за схемою ДНК-РНК-білок.

Отже, подолання сил земного тяжіння під час скорочення м'яза супроводжується високим рівнем ентропійних і неентропійних процесів. Висновок про те, що маса м'язів залежить від рівня фізичної активності людини, може зробити кожен, але мало хто знає, що ступінь розвитку м'язової системи в тваринному світі є величиною

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 51

сталою і не залежить від загальної маси тварини. У миші і слона маса м'язів становить 40-45% від загальної маси тіла. Саме за такого співвідношення між масою м'язів і масою інших органів встановлюється така збалансованість між силою земного тяжіння і силою м'язів, що дозволяє пересуватись по поверхні землі з потрібною швидкістю.

Рухова активність - умова врівноваження між силою земного тяжіння і силою м'язів. Для тварин будь-якого виду потреба в рухах - величина стала і зумовлена генетично. Рухова активність зменшується з віком. Так, добова норма рухів дитини трьох-п'яти років дорівнює 30-40 тис. кроків, п'яти-семи - 20 тис, а для дорослої людини норма становить 10 тис. кроків на день. Рівень розвитку м'язової системи зумовлює рівень функціонального стану інших фізіологічних систем організму.

Наслідком зниження м'язової активності є дистрофія не тільки окремих м'язів, але і всієї м'язової системи. Людина за 6-7 тижнів суворого постільного режиму втрачає таку кількість білка, яка становить 9 % м'язової маси організму.

Таблиця 6

Витрати енергії залежно від професійної діяльності__________

Отже, внаслідок того, що сучасна людина значно обмежила регулюючий вплив фізичної роботи на рівень процесів енергетичного обміну, зменшився обсяг додаткового і частково (на 8-10%) основного енергетичного обміну. Зниження рівня енергетичного обміну є однією з ланок у довгому ланцюзі порушень обміну речовин при гіпокінезії. Інші пов'язані з клітинними і організмовими механізмами регуляції біосинтезу білка.

При значному м'язовому навантаженні розвивається стрес-синдром, за якого через ядра підзоровогорбової ділянки гіпофіз - надниркова залоза збільшується концентрація катехоламінів і глюкокортикоїдів у крові. Ці гормони мають широкий спектр дії, головно катаболічного напряму, що мобілізує енергетичні і пластичні ресурси організму. Збільшується мобілізація глікогенного резерву печінки, внаслідок чого виникає гіперглікемія, відбувається гідролітичне розщеплення жиру і збільшення жирних кислот у крові, що веде до збільшення кількості субстратів окислення у м'язах і серці.

2.2.2.2. Аліментарні чинники

Аліментарні чинники {лат. alimentarius - харчовий, пов'язаний з харчуванням, їжею). Зменшення енергетичних втрат організму у разі зниження рухової активності не веде до зменшення кількості їжі, яку споживає людина. Відчуття апетиту та голоду не завжди викликане нестачею їжі. Апетит - це приємне відчуття, пов'язане зі споживанням їжі, тому сучасна людина споживає її набагато більше, ніж того потребують енергетичні втрати. Це призводить до утворення жирової тканин в

52 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

організмі. У нормі м'язова тканина становить 42-45%, а жирова - 16% загальної маси тіла (таке співвідношення склалося протягом еволюції людини), при збільшенні вживання їжі на частку жирової тканини припадає 25-30% і навіть 50%, що значно збільшує масу людини. Це явище називають ожирінням. Ожиріння є одним із провідних чинників ризику.

Рис. 10. Схема набуття людиною зайвих кілограмів

Отже, підтримання маси тіла на належному рівні є однією з умов нормального обміну речовин.

Належну масу одержуємо з поняття "ідеальна маса". Ідеальною називають ту масу тіла, яка статистично достовірно поєднується з найбільшою тривалістю життя та залежить від розмірів і будови тіла, статі. Для її визначення зручно скористатися номограмою або індексом Брока.

Для відшукування належної маси тіла за індексом Брока від росту в сантиметрах потрібні відняти 100. Але при цьому показники будуть завищені. Тому від різниці віднімають ще 10%.

Масу людини вважають нормальною у разі відхилення від ідеальної в межах ±5%. Людей з відхиленням на 10-14% відносять до категорії "загрози з ожиріння", до 15-24% - категорії ожиріння першого ступеня, 25-49% - другого, 50-99% - третього, а 100% і більше - четвертого ступеня.

Вагомим чинником ризику в харчуванні є вживання біологічних добавок.

Таблиця 7 Залежність показників смертності від збільшення маси тіла

Біологічно активні добавки (БАДи) - один із найдієвіших методів поповнити розбалансований раціон харчування сучасної людини. Та ставитися до них потрібно з певною обережністю, застосовуючи лише після консультації з фахівцем. У 1998 р. Американське управління з харчових продуктів і ліків (FDA) опублікувало наслідки споживання біологічних домішок за 1997 р. Статистичні дані свідчать про більш як 2500 випадків побічних дій та 79 смертей, спричинених споживанням біологічних

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 53

домішок. Найбільшу кількість жертв зібрали домішки, які містять рослину ефедру, яку в нас можна розпізнати за китайською назвою "ма-хуанг": 900 ускладнень і 44 летальні випадки. Небезпечні також: "Гербал Екстазі", "Енертрім", "Слендр Пауер" таін.

Відоме також отруєння гормоноподібними речовинами й великими дозами вітамінів (А, Д та інші). До речі, склад багатьох вітамінів досить часто не відповідає заявленому виробником, тому що комплекс вітамінів може сам себе руйнувати.

Деякі "суперспалювачі жиру" створено на основі речовини, відомої своєю канцерогенною активністю, чаї-таблетки на основі рослини чапарель (карликовий дуб), які слугують для вирішення онкопроблем, нерідко спричинюють захворювання печінки. Спільна дія різноманітних компонентів біодобавки зумовлює дисфункцію кишківника, підсилює виведення життєво необхідних елементів. Є ще одна проблема, пов'язана з нормативами вмісту небезпечних речовин у тих чи інших харчових продуктах. Як виявили фахівці Українського НДІ харчування, в Україні є екстремальні техногенні зони, що характеризуються високим рівнем концентрації важких металів. У результаті з'ясувалося, що харчові раціони промислових центрів України посилюють рівні токсичного навантаження людини екзогенними хімічними речовинами. Середній вміст у харчових раціонах миш'яку перевищує, а свинцю дорівнює розміру припустимого добового навантаження (ПДН) кадмію - 63%; ПДН ртуті - 38% і нітратів - 33%. Найвищий вміст миш'яку - у добовому раціоні киян, свинцю - жителів Шостки, мешканці Кривого Рогу більше за інших споживають кадмій та ртуть; Дніпропетровська і Черкас - нітратів, досить високий вміст ртуті в меню жителів Дніпродзержинська. Загальний рівень надходження з добовим раціоном харчування свинцю, кадмію, ртуті, миш'яку та нітратів в обстежених промислових центрах України значно перевищує рівень їхнього надходження у непро-мислових регіонах. Тим часом саме комплексна дія нераціонального харчування та ксенобіотиків (нітрати, важкі метали, радіонукліди тощо), які містяться в харчових продуктах, завдає найбільшої шкоди здоров'ю людини.

До харчових добавок відносять не тільки біологічні, але й різноманітні хімічні речовини, які допомагають зберегти продукти і їх товарний вигляд на довгий термін. Усі харчові добавки поділені на групи залежно від призначення і відповідно до Міжнародної цифрової системи кодифікації харчових добавок INS позначаються:

Е-110- Е-183 -барвники;

Е-200 - Е-299 - консерванти;

Е-300 - Е-399 - антиокислювачі (антиоксиданти), за дією схожі до консервантів;

Е-400 - Е-499 - стабілізатори та загусники (завдяки їм, наприклад, суфле в кондитерських виробах зберігає необхідну консистенцію);

Е-500 - Е-599 - емульгатори, які підтримують визначену структуру продукту (додаються, наприклад, до пива, щоб у ньому не було осаду);

Е-600 - Е-699 - підсилювачі смаку і аромату (використовують, наприклад, в сухих соках);

Е-900 - Е-999 - протипінні речовини (антифламінги), додають до пива, соків, вод.

Серед них виділяють речовини, які несуть небезпеку здоров'ю людини:

- підозрілі: Е-104, Е-122, Е-140, Е-150, Е-180, Е-241;

54 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

- провокують висипи на шкірі: Е-311 - Е-313;

- шкідливий для шкіри: Е-230 - Е-232, Е-238;

- спричинюють захворювання печінки і нирок: Е-171 - Е-173, Е-320 - Е-322 (містять холестерин)

- спричинюють розлад кишечнику: Е-221 - 224, Е-226;

- спричинюють розлад шлунка: Е-338 - 341, Е-407, Е-450, Е-461 - Е-486;

- спричинюють розлад тиску: Е-250, Е-251;

- канцероген: Е-131, Е-142, Е-210-Е-217, Е-240, Е-330, Е-477;

- небезпечні: Е-102, Е-110, Е-120, Е-124, Е-127;

- дуже небезпечні: Е-123;

- заборонені: Е-103, Е-105, Е-111, Е-121, Е-125, Е-126, Е-130, Е-152.

Продукти, які мають перевищений термін зберігання також спричинюють негативний вплив на здоров'я людини. Так, картопля, яка проросла містить яд - соланін, він стійкий до високих температур, тому отруїтися можна вареною, смаженою картоплею.

Купуючи фрукти, овочі, необхідно вибирати ті, які не мають ушкоджень, дефектів, а також розрізаних - з порушенням цілісності плоду в нього потрапляє інфекція. В овочах, фруктах, які містять гнилість, токсини розміщені по всьому об'ємі і вивести їх кулінарною обробкою неможливо. Найчастіше гниє те, що заражене пестицидами, нітратами, важкими металами.

Посуд, яким людина користується для приготування і споживання їжі, також суттєво впливає на отримання з їжею небезпечних речовин.

Посуд з кришталю є джерелом незначного радіоактивного випромінювання, оскільки кришталь містить високий вміст свинцю. Зберігання напоїв у кришталевому посуді призводить до появи в них небезпечних доз свинцю.

Декоративні нестійкі до впливу кислоти покриття посуду з глазурованої кераміки, ручний розпис може збагатити організм свинцем, кобальтом., рідкоземельними металами.

Будь-який металевий посуд змінює первинний смак страв. Крім цього важливо знати, що деякі з металів беруть участь у реакціях аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), яка є важливою ланкою внутрішньоклітинного енергетичного обміну. Срібло і магній утворюють АТФ міцної структури, що забезпечує нормальне протікання енергетичних процесів. Алюміній створює структури, які у будь-яку мить можуть розвалитися. За словами хірурга-онколога Г. Кисильова, перегрів на сонці, чи гарячому цеху, радіоактивне опромінення чи підняття температури спричинюють утворення негативно заряджених іонів алюмінію, до яких приєднуються гідроксильні групи, які є небезпечними, наслідок - руйнування АТФ. Результатом руйнування АТФ можуть бути злоякісні пухлини. До слова, цигарковий дим на 90% містить алюміній.

Алюміній є досить активний метал. Під час нагріваннія, кип'ятіння в посуді з алюмінію утворюються солі, які суттєво підвищують можливість харчового отруєння. Оксидний шар, що утворюється на алюмінієвій посудині, припиняє процеси окислення, тому чистити до блиску такий посуд не рекомендується.

Чистити посуд з тефлоновим покриттям треба також обережно, щоб не порушити цілісність покриття.

Небезпечний також посуд з оцинкованої сталі. Солі цинку надзвичайно отруйні.

Найкращий металевий посуд виготовлений з нержавійки, чавуну, а також покритий емаллю.

Г

2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище" 55

Небезпечний також пластиковий посуд. Для виготовлення пластикового посуду використовують полімери, зокрема поліетилен, поліпропілен, полістирол, меламі-ноформальдегідну смолу. З цього посуду виділяється в їжу меламін та формальдегід, які надзвичайно токсичні. Пластик полістирол (PS) вступає в реакцію зі спиртом, гарячими стравами (t > 70 °С), унаслідок чого виділяється стирол. Поліпропілен РР витримує до +90 °С, проте надзвичайно хімічно активний. Меламін, фенол формальдегід, викликають гострі захворювання очей, внутрішніх органів, у тому числі онкологічні. Вчені вважають що систематичне отруєння формальдегідом призводить до генетичних порушень.

Коли починається процес старіння пластикової пляшки, встановити дуже важко. Особливо небезпечно тримати у пластиковій тарі речовини, що містять кислоту або луг (спирт, оцет, молоко), бо вони впливають на склад полімеру.

Пластикову пляшку неможливо як слід продезінфікувати, бо під дією гарячої води вона деформується. Тож нерідко така посудина, що використовується кілька разів, є джерелом різних інфекцій.

Придбання харчових продуктів, посуду необхідно здійснювати в спеціалізованих магазинах, вимагати від продавців сертифікат якості товару.

2.2.2.3. Ксенобіотики

Ксенобіотики (з грец. xenos - чужий, bios - життя). Так називають усі речовини, що потрапляють в організм будь-яким шляхом і включаються у численні ланки обміну речовин. Кожна речовина, яка потрапляє в організм, викликає порушення нормального протікання біохімічних процесів і отже погіршує стан здоров'я людини (додаток 1). Вивчення механізму і нормування (встановлення гранично дозволеної концентрації -ГДК) кожного ксенобіотика є особливою тематикою досліджень гігієнічних наук.

2.2.2.4. Безпека життєдіяльності в екстремальних умовах
Екстремальність є невід'ємною характеристикою існування людини. Деякі види

діяльності, пов'язані з умовами проживання, потенційно містять у собі більшу кількість зовнішніх чинників впливу на психіку людини що підвищують екстремальність умов життєдіяльності.

На думку Д.В. Сочивко екстремальність умов життєдіяльності є складною особис-тісною функцією чинників цих умов, взятих у конкретній ситуації життя певної людини, конкретна ситуація є не зовнішньою екстремальністю, а кількістю чинників які накладають обмеження на емоційну, вольову і когнітивну⁹ поведінку особистості.

Для того, щоб людина справді виявилася у екстремальних умовах життєдіяльності недостатньо наявності зовнішніх чинників екстремальності. Визначальним чинником при ідентифікації людиною умов життєдіяльності як екстремальних відіграють її індивідуальні психофізіологічні особливості, задатки, душа, творчість, сила волі, конституція особистості, спеціальні вміння, досвід тощо.

Значні екстремальні умови життєдіяльності потребують від людини великих зусиль з організації своєї поведінки, яка адекватна до ситуації. Відповідальна, адекватна поведінка спостерігається у людей ґрунтовно підготованих до екстремальних умов життєдіяльності. Досліджуючи військових та засуджених Д.В. Сочивко встановив, що в основному поведінку людини у різних за екстремальністю

Когнітивний - негативний спонукальний стан, що виникає в ситуації, коли суб'єкт одночасно наділений двома психологічно суперечливими "знаннями" про один об'єкт.

56 2. Людина, як елемент системи "Людина-життєве середовище"

умовах життєдіяльності, визначає когнітивний цикл. До екстремальних умов життєдіяльності легше адаптуватися тій людині, емоційне життя якої не є типовим, яке притаманне більшості оточуючих людей.

Цивільні та більшість військовослужбовців сприймають бойові дії як екстремальні умовами життєдіяльності. Проте є люди, для яких згадані дії є нормальним станом речей. Як правило, ці люди, беручи участь у бойових діях чи потрапляючи у небезпеку, найчастіше зберігають своє життя. Хуй Ши свого часу говорив, що справжній солдат в реаліях війни не може бути вбитим: "Справжній солдат" - це воїн, навчений, досконало володіє мистецтвом ведення бою і самозахисту. Вінзавжди стріляє раніше іншого і тільки влучно на повне ураження. Він завжди цільний, його дух у постійній гармонії з всесвітом".

Отже людина розцінює умови життєдіяльності як екстремальні і потерпає від небезпек у тому випадку, коли розпадається її особистість, людина втрачає гармонійний зв'язок з навколишнім світом, живе в розладі сама з собою, в неї відчувається брак віри, сили волі, витримки, досвіду, навичок, вмінь тощо.