Бій червоного і білого драконів в легенді про Мерліна і короля Вортегірна.

Придворные маги посоветовали монарху построить в Уэльсе крепость, которая по общему замыслу должна была бы остановить нашествие противника. Но стоило заложить на вершине холма фундамент крепостных стен, как он тут же уходил под землю. Когда об этом доложили королю, он велел созвать со всего царства знающих людей. Мудрецы явились, и Вортигерн, рассказав им о чуде со стенами, попросил разумного совета. Подивились мудрецы, но объяснения так и не нашли.

Мерлин сказал, что он знает, почему не держаться стены его крепости и готов рассказать об этом королю.

– Знайте, – продолжил Мерлин, – что под этим местом есть подземное озеро, и там под водой лежат два дракона – белый и красный. Когда воздвигаются стены башни, драконы поворачиваются, колебля землю, и стены разрушаются.

Король созвал людей и приказал им рыть землю на месте провалившегося фундамента. Вскоре работники обнаружили подземное озеро, воду которого спустили на соседние луга. На дне осушенного озера меж камней неподвижно лежали два огромных дракона. Как сказал Мерлин, они не пошевельнутся, пока не прикоснутся друг к другу. Но, почувствовав прикосновение, они начнут драться и не прекратят боя, пока один из них не убьет другого.

– А который из них победит? – спросил король.

– Знай, государь, – сказал Мерлин, – что белый дракон убьет красного. Но прежде ему самому придется плохо. И победа его будет нам знамением. До конца поединка я больше ничего не скажу.

Множество людей собралось посмотреть на удивительную битву. Работники отвалили камни, под которыми лежали два дракона, – они оказались такими страшными, что все в страхе попятились. Коснувшись друг друга, драконы повернулись, вцепились друг в друга зубами и когтями, и началась битва, продолжавшаяся целых три дня. Собравшиеся думали, что красный дракон одолеет белого, однако вышло наоборот. Но и сам белый дракон после победы прожил недолго.

– Теперь, Вортигерн, ты можешь строить свою крепость, – сказал Мерлин.

Однако король непременно хотел знать, что означала победа белого дракона над красным. Мерлин согласился объяснить, но попросил собрать лучших людей королевства и привести на совет клириков, которые замышляли погубить его. И так им сказал:

– Безрассудно и недостойно поступили вы, задумав хитростью погубить меня. А объяснение знамения такое. Красный дракон – это ты сам, Вортигерн, а белый – сыновья прежнего короля Констана. Ты сам знаешь, что тебе следовало защищать их и быть им добрым советником. Но ты хитростью и коварством добился смерти своего предшественника короля Муана, сына Констана, и сам же предательски казнил его убийц. Ты захватил все принадлежавшие ему земли, а также земли младших сыновей, сбежавших в чужие страны. Однако ты не находил покоя, чувствуя себя окруженным врагами, и, чтобы обезопаситься, задумал построить крепость. Но она тебя не спасет.
2. Боротьба Гора і Сета в єгипетській міфології.

После смерти Осириса власть над Египтом захватил Сет. Сет для египтян олицетворял зло. Он был покровителем враждебно настроенных чужеземцев, богом грозы и испепеляющей все живое пустыни. Изображали его в образе человека с головой осла.

Исида бежала от его злобы в Дельту Нила и там, среди болот, в уединении и тайне стала воспитывать своего сына Гора.

Гор — один из солнечных богов, имя его означает «высота», «небо». Гора изображали с головой сокола, а его символом было солнце с распростертыми крыльями.

Когда Гор достаточно возмужал, чтобы вступить в борьбу с Сетом за престол своего отца, к нему из царства мертвых явился сам Осирис, чтобы научить его сражаться.

Осирис спросил Гора, какой поступок он считает самым достойным, и Гор ответил: помочь отцу и матери, безвинно пострадавшим. Тогда Осирис спросил, кто полезней в сражении — боевой лев или конь. Гор назвал коня, объяснив свой выбор тем, что лев нужен для защиты, а конь — для преследования врага.

Осирис остался доволен ответами сына и благословил его на борьбу с Сетом.

Первое сражение Гора с Сетом. Пришел Гор к Сету и вызвал его на поединок. Злобно усмехнулся Сет, принял вызов и решил хорошенько проучить отчаянного юношу. Долго и ожесточенно бились они. Изловчился Сет, вырвал у Гора глаз, рассек его на мелкие кусочки и разбросал по всей стране, а на выручку Гору вновь поспешил мудрый Тот. Собрал он эти кусочки, срастил их и вернул юному богу глаз целым, зрячим, да еще и волшебным: если дать его проглотить погибшему, тот может воскреснуть.

Не раздумывая, отдал Гор свой глаз отцу, богу Осирису, и воскресил его; но не стал Осирис возвращаться на землю. Он надеялся, что правда восторжествует и египетский престол вместо Сета займет Гор. Сам Осирис решил сделаться царем подземного царства и править мертвыми.
3. Боротьба духа лісів і гір з водяним духом у в’єтнамському фольклорі.

Бог лісів і гір Шон Тинь дув добрим до людей. Бог води Тьхуй Тинь був жорстоким. Його ріки розливалися і руйнували поля.

Якось духи вирішили одружитися і закохалися в прекрасну Мі Неонг – доньку правителя країни. Наречені прийшли до батька Мі Неонг. Він вирішує влаштувати змагання:

1) хто першим принесе до палацу 100 тарілок з рисом і пирогами;

2) приведе слона з 9-ма бивнями, коня з 9-ма рожевими гривами;

3) півня з 9-ма шпорами на кожній нозі – той стане чоловіком його доньки.

Наречені послали звірів шукати все це. Люди погодилися знайти все духу лісів і гір і приносять рис, пироги, слона, коня і півня. Дух гір переміг і наречена вийшла за нього заміж. Дух води оголосив йому війну.

Дух лісів і гір перемагає за допомогою людей. Після цього люди навчилися будувати дамби і гать. Щороку Тьхуй Тинь відступає (навесні).

4. Втілення ідеї світової вісі у філліпінській легенді “Дружина Сонця”

У 2-х селах жили люди, які були родичами небесного духа Кабуняна і мали магічну силу. Серед них була дівчина – красуня Апоніболінаєн. Якось вона з молодшою сестрою пішла збирати листя ліани. Листя обвилися навколо неї і підняли на саме небо.

Піднявшись на небо, дівчина опинилась в тіні небесного дерева,почула крик півня і пішла на нього. Опинилася на березі красивого озера, на березі якого росла арекова пальмаз золотими плодами. Під пальмою стояла хатинка. Дівчина вилізла на пальму і влаштувала там ложе для ночівлі.

Зранку з будинку вийшов сяючий хлопець Іні Ініт (Сонце). Він вмився в озері і пішов небом. Дівчина зайшла до хати, прибрала, приготувала їжу і люгла спати. Коли Сонце зайшов – побачив, що хатинка сяє від краси дівчини. Пішов зловив рибу і почав її бити (різати). Від гуркоту дівчина проснулась і втікла.

В наступний день Іні Ініт вирішує піти з неба раніше, щоб побачити дівчину. Залишає замість себе Зорю. Говорить дівчині не боятися його. Пропонує їй перевірити, чи належать вони до одного роду. Дістав горіх арекової пальмиі поділив плід надвоє. Вони сіли і почали жувати м’якоть. Гадають на жмиху горіха (якщо жмих подібний – значить вони з одного роду). Горіх дівчини став круглим, а Сонце – квадратним. Сонце робить так, що його горіх стає круглим і підкочується до горіха дівчини.Сонце каже, що тепер вони мають одружитися.

Наступного дня дівчина готує їсти (кидає паличку в казан, яка перетворюється на куски жирної риби). Опівночі дівчина сказала, що хоче піти з Сонцем на його роботу. Сонце говорить, що їй буде спекотно. Дівчина вкривається ковдрами і йде на небо. Але від спеки розтає і стікає маслом на землю. Сонце зливає масло в пляшку, закутує в ковдру і кидає на землю. Пляшку знаходить сестра дівчини. Вона розгонула ковдру а там – її жива сестра. На честь повернення доньки батьки влаштовують саянх (свято в честь повернення).

Дівчина шиє сукно на свято і коле палець. З пальця вискочила дитина. Невідомо, хто батько дитини. Вирішують запросити гостей, щоб дізнатися, хто батько (дитина потягнеться до нього). Дівчина посилає горіхи арекової пальмиза гостями. Хто не прийде – горіх має прирости до його коліна. Дитина не тягнеться ні до кого, хто прийшов. Тоді дівчина бере горіх, натирає його маслом і посилає на небо. Іні Ініт говорить, що в нього нема часу йт на свято. Горіх приростає до його голови і на ній виростає арекова пальма.Іні Ініт страждає і хоче, щоб горіх перейшов на свиню (символ Сонця). Свиня заверещала так сильно, що Іні Ініт погодився йти на саянх.

Дитина тягнеться до Іні Ініт. Тільки він бере немовля на руки – перетворюється на камінь. Дівчина має йти до села Іні Ініт. Камінь прикотився на небо до хатинки і перетворився на Іні Ініт.

Іні Ініт запрошує родину Апоніболінаєн на небо, влаштовує саянх і платить за наречену викуп.
5. Єгипет – батьківщина перших зафіксованих казок.

Перші казки зафіксовані в давньому Єгипті. “Той, хто вижив з затонулого корабля” – найстаріший знайдений текст (на 700 років давніший за “Казку про 2-х братів”). Від 1 ос.одн. від єгипетського чиновника (перший худ. твір). Відкриття казки про двох братів – Анупу і Бітіу – було вели­кою сенсацією у вченому світі ХІХ ст. Записаний на папірусі текст казки знай­де­но в моги­лі фараона Сеті ІІ. Його нанесли на папірус єгипетські писарі ХІХ династії за 14 століть до народження Ісуса Христа.

Єгипетські казки насичені яскравою і образною фантазією, гарячою симпатією до людини, переконанням в остаточній перемозі добра і справедливості над силами зла. Деякі з них носять явний відбиток фольклору, наприклад казка про двох братів, інші є результатом творчості талановитих і досвідчених авторів, імена яких нам невідомі. В казках і оповіданнях єгиптянин дає волю своїй буйній фантазії. Казки: Казка про двох братів (Ануп і Бата), Правда і Кривда, Казка про потерпілого на човні, Казки папірусу Весткар (царю Хуфу царевичі розповідають казки).

Іншим популярним жанром були казки папірусу Вест-кар (кінець Середнього Царства), які й до сьогодні не втратили своєї художньої привабливості. В староєгипетських казках, які дуже схожі на міфи, хоча й не є ними, як і в європейських, вимисел подається вперемішку з життєвими реаліями. Через них незмінно проходить ідея про неминучість перемоги добра над злом (вона особливо яскраво виражена в "Казні про двох братів"), у них нерідко звучить іще один сакраментальний мотив: усі біди на світі — від жінок. У "Казці про красномовного селянина" наявні соціально-викривальні мотиви, подані в руслі офіційної догми про втілення в особі фараона гаранта соціальної справедливості.

У "Казці про потерпілого аварію корабля" розповідається про людину, який був викинутий бурею на невідомий острів. Там він зустрівся зі змієм, багато обдаровані його і передбачив повернення додому, де цар справив його в охоронці. У цьому творі знайшли відгук численні подорожі єгиптян. Історичні особи і факти також могли послужити основою казки. Таке сказання часу Нового царства про сварку між фиванским фараоном Секененра і гіксосскіх царем Апепі, про полководця Джехуті, взявшись обманом палестинське місто Яффу.

До цього ж жанру можна віднести висхідний в Стародавньому царству цикл казок про фараона Хеопса та чародіїв, діяння яких описують сини царя. Багато казки пов'язані з релігійними уявленнями.

У казці про двох братів простежують відгук міфу про бога вмираючої і воскресає рослинності. Бітіу (молодшого брата), спокушає жінка Анупу. Анупу хоче вбити брата. Бітіу пішов в долину акацій і поклав на вершечку акації своє серце. Жінка Бітіу, спокушена фараоном, говорить йому зрубати акацію, на якій було серце Бітіу (що Бітіу не прийшов і не забрав її у фараона). Бітіу помирає. Анупу йде шукати долину акацій, знаходить серце і опускає його в цілющу воду. Бітіу одиває і вирішує помститися фараону і дружині. Перетворюється на бика і Анупу продає його фараону. Жінка наказує фараону вбити бика. Від крові бика виростає дерево. Дерево рубають і щіпка попадає жінці в рота. Вона вагітніє і народжує Бітіу.

У "Казці про Правду і Кривду" бачать відзвуки міфу про Осіріса.
6. Заборона на кровоспоріднені шлюби, відображені у хеттській казці “Діти цариці Канеса”

Цариця м.Канеса завагітніла, народила 30 синів за один рік і злякалася. Поклала їх в 30 глиняних горщиків і пустила за водою. Вода понесла горщики до моря країни Цальпи. Боги виловили з води горщики і виростили хлопців.

Цариця знову завагітніла і народила 30 доньок. Хлопці виросли і дізналися, хто їх батьки. Запрягли священного віслюка і поїхали їх шукатид. Боги, які виховали хлопців, замутнили 29 хлопцям розум і вони покохали і провели ніч зі своїми сестрами. Тільки молодший брат (30-й) сказав, що це не за законом: “Не будемо брати в дружини своїх сестер. Ви не зробите такого вчинку. Це не за нашим законом”.

З того часу змішаний шлюб карається смертю.
7. Заснування міста Чосон у корейській народній прозі.

Тангун — основатель страны Чосон.В древних записях сказано: был когда-то Хванун, сын Хванина (а Хванином звался у нас Индра, Повелитель Небес). И замыслил Хванун жить среди людей, и не раз хотел он опуститься с небес на землю. Узнал о его замысле Хванин и решил, что много пользы доставит Хванун людям. Он высмотрел на земле высокую гору о трех вершинах по имени Тхэбэк, вручил сыну три небесные печати и послал его управлять людьми.

Спустился Хванун на самую высокую вершину Тхэбэка с трехтысячною дружиной — там, где священное древо — жертвенник духам.

С тех самых пор и называют это место Обителью духов и величают Хвануна владыкой Небесным.

Хванун повелевал духами Ветра, Дождя и Туч, указывал сроки всякому злаку, ведал людскими судьбами, исцелял хвори, отмерял наказанья, учил различать добро от зла. Словом, вершил он делами каждого из трехсот шестидесяти дней годовых, наставляя людей на истинный путь в этом мире.

Обитали тогда в одной пещере медведь и тигр. Они часто молились Хвануну, чтобы он превратил их в людей. Даровал им Хванун по стебельку полыни и по двадцать чесночин и говорит:

— Съешьте это! Только смотрите не показывайтесь на солнце, пока не минет сто дней. Тогда и превратитесь в людей.

Съели они полынь и чеснок и стали прятаться от лучей солнца. Но на трижды седьмой день не сдержал тигр обета и так и не стал человеком. А медведь в положенный срок оборотился женщиной.

Долго не было у женщины мужа. Приходила она что ни день к священному древу и молила духов ниспослать ей дитя.

Хванун обернулся тогда человеком и взял ее в жены. Она вскоре зачала и родила сына, и назвали его Тангун-Вангомом.

В год «тигра», на пятидесятом году царствования китайского правителя Яо, Тангун основал столицу в Пхеньянской крепости (ныне — Согён — Западная столица), а страну свою назвал Чосон. Затем перенес он столицу в Асадаль, что у горы Пэгаксан.

Тангун правил страной полторы тысячи лет.

Взойдя на престол в год «зайца», чжоуский Хуван пожаловал Цзи-цзы земли в стране Чосон.

Тангун перенес столицу в Чандангён, воротился в Асадаль, а затем покинул мир людей и сделался горным духом. Было ему в ту пору тысяча девятьсот восемь лет.

(«Забытые деяния...», кн. 1)
8. Звичай платити викуп за наречену, відображений у хеттському міфі “Телепинус і донька океану”.

Телепинос – бог весняного цвітіння.

Великий Океан посварився з небом, землею і людьми і вкрав бога Сонце. В країні стає погано.

Бог Грози відправляє свого сина Телепиноса забрати в Океана бога Сонце. Океан злякався, віддає бога Сонце і улюблену доньку заміж за Телепиноса. Телепинос повертається до свого батька з Сонцем і донькою бога Океана. Донька говорить Океану, що у них все забрали. Бог Океану просить бога Грози чимось йому віддячити. Бог Грозы сказал Богине-Матери: "Смотри! От Океана пришел поток-гонец. Он просит приданого. Я дам Океану приданое. Как мне ему не дать?" Тогда Богиня-Мать так сказала Богу Грозы: "Отдай ему приданое, ведь дочь его ты себе забрал в снохи".

Бог Грози посилає 1000 биків і 1000 овець (традиція викупу нареченої).
9. Ідея єднання неба і землі у слов’янській народній традиції і паралелі у філіпінській легенді “Часи Мони”. Біблійні мотиви куштування забороненого плоду у творі.

Вначале небо висело совсем низко, так низко, что можно было достать до него рукой. Однажды старуха по имени Мона рушила рис. Каждый раз, как она поднимала пест, верхним концом его она ударяла в небо.
— Хоть бы ты поднялось — ведь из-за тебя я не могу хорошо порушить свой рис! — сказала Мона небу.
Небо поднялось. С той поры оно высоко, и нам до него не достать.
Мона была первой женщиной на земле. Иногда ее называют также Туглибунг. Первого мужчину звали Туглай. Были тогда на земле только один мужчина и одна женщина. У них родились дети. Старшего сына они назвали Малаки, а старшую дочь — Биа. Они жили посередине земли.
Туглая и Туглибунг создал бог, а уж они потом создали все, что есть на земле. Они жили богато и были счастливы.
Там, где они жили, была змея. Эту змею тоже создал бог. Змея стала искушать Туглая и Туглибунг и дала им плод.
— Если съедите этот плод, ваши глаза откроются, — сказала она.
Они послушались и съели плод. Бог рассердился на них, и с тех пор никто его больше не видел.

У міфологіях багатьох народів поширеними космогонічними версіями були священні шлюби. Міфи про божественні пари “небо-землю”, часто інтерпретують як інцестні шлюби близнюків – брата і сестри.
Якщо небо у міфологічному бінарному світобаченні уособлює переважно “верх” космогонічної моделі, то земля – поза тим, що має зв’язок з небом і належить до вищих святостей, – передусім уособлює “низ” цієї моделі. Небо – символ найбільшої чистоти і святості, це місце помешкання богів (або Бога у єдинобожних релігіях).

У священній парі “небо-земля” міфологема землі дає більше фольклорно-етнографічного матеріалу, ніж небо, і семантичне поле її значно ширше. Перша, найважливіша функція землі – здатність народжувати. При цьому наголошується на особливій властивості землі, яка робить її родючою, це – сирість. Тут маємо безсумнівний зв’язок із субстанцією води з її полісемантичною характеристикою, основу якої складає запліднююче начало. Через атрибут сирості Земля-Мати пов’язана з Небом-Батьком, з уявленням про запліднюючий землю дощ, завдяки якому земля родить багаті врожаї. Уявлення про землю, саме той аспект, що пов’язаний з міфом про сакральний шлюб, наслідком якого є запліднення, мають еротичні конотації в календарній і родинній обрядовості та фольклорі. 
У слов’янському фольклорі поширене повір’я про весняне пробудження землі, відмикання її ключами та осіннє замикання, в основі якого лежить уявлення про священний шлюб і родильний цикл (ключ і замок мають символіко-еротичні асоціації). Вважалося, що до Благовіщення запліднена земля відпочиває і її не можна турбувати і забивати в неї гострі предмети – ножі, лопати, кілки, орати (фалічні символи).
10. Індонезійська легенда про обернення в “істинну віру” людей острова Сі Мелю.

“Острів красуні Си Мелю”. Давно о.Си Мелю (зараз – Си Маур) не мав назви, а люди – істинної віри. На острів напали малазійці і забрали жителів у рабство (історичний факт). Захопили дівчину Си Маур і продали в крахну Аг’є. Вона сумувала, виходила на берег моря, дивилася на захід сонця в сторону дому і плакала.

Якось слуга побачив її і спитав, чого вона плаче. Дівчина розповіла, звідки вона. Підданий пішов до султана і розповів йому про острів, на якому можна зробити людей його підданими. Султан спитав дівчину, що роблять на її острові і чи моляться. Си Маур відповіла, що нічого не роблять і не моляться. Султан покликав придворних і показав, як у них моляться (імітація молитви).

Султан покликав найправеднішого слугу Тенну Аджі, щоб той поїхав і навернув остров’ян в істинну віру. Дав йому за дружину Си Мелю і вони попливли до острова. Острів султан назвав Си Мелю (на честь дівчини). Хто не погодиться на істинну віру – буде вбитий. Ті, хто не прийняли віри – пішли в ліси. Султан насадив плодових дерев і обгородив їх огородею. Люди були голодними і вийшли з лісу з’хсти плоди і їх схопили. Люди прийняли істинну віру (інакше їх би вбили) і на острові запанував рай.
11. Історична основа в’єтнамської легенди про Золоту Черепаху і Ан Зионга Вионга.

Ан Зыонг-выонг (вьетн. An Dương Vương, тьы-ном 安陽王)[К. 1], настоящее имя Тхук Фан (Thục Phán, 蜀泮) — вождь аувьетов, в III в. до н. э. разбивший государство хунгвыонгов — Ванланг — и основавший своё государство Аулак. Существование Ан Зыонг-выонга как исторической личности оспаривается некоторыми историками.

Согласно Полному собранию исторических записок Дайвьета, Ан Зыонг-выонг был князем из царства Тхук.

Окончанию царствования Ан Зыонг-выонга также посвящена легенда “Золотая черепаха”. Якобы человек по имени Као Ло изготовил волшебный арбалет, который поражал одним выстрелом 300 человек, и передал его Ан Зыонг-выонгу. Властитель Намвьета Чьеу Да попросил руки Ми Тяу (Mỵ Châu, 媚珠), дочери Ан Зыонг-выонга, якобы для заключения брака со своим сыном Чонгом Тхюи (Trọng Thủy, 仲始, Чонг Тхюи). На самом деле сын, попав в царские покои, заменил волшебный спусковой крючок арбалета на копию, после чего Чьеу Да напал на Колоа и разгромил её. В пылу битвы Ан Зыонг-выонгу явилась Золотая Черепаха, сказавшая ему, что спасёт его, если он убьёт свою дочь, виновницу случившегося. Ан Зыонг-выонг так и поступил, после чего Черепаха заставила воды моря расступиться и увлекла его на дно. Китайские источники не упоминают волшебный спусковой крючок, сообщая, что Чонг Тхюи поломал арбалет. В действительности сын Чьеу Да женился на Ми Тяу и жил в Аулаке несколько лет, до вторжения армии Намвьета.
12. Кастова диференціація богів та процес створення людини в шумеро-аккадській міфології.

Р.Тигр і Євфрат. Месопотамія (Межиріччя). 4 тис. до н.е. (відкрили сузір’я, створил календар, випалили цеглу, рахували до 1000, обробляли землі, винайшли письмо: клинопис на глиняних табличках). Найдавніші знайдені таблички – 4-3 тис. до н.е.

Центральний текст про створення світу – “Енума Еліш” (“коли зверху”).

Ан (“бог”) – верховний бог, бог неба

Енліль (“влада”) – покровитель міста Ніпура, бог землі, жорстокий, егоїстичний воїн.

Іннана (Іштар) – богиня плодючості, плотського кохання, ранкової зорі.

Енкі – бог прісних вод, підземного океану, покровитель людей, винайшов знаряддя обробки землі.

Нанна – бог Місяця, син Енліля (бога Землі), вночі човном пливе небом, вдень – підземним океаном.

Уту (“світлий”) – бог Сонця, справедливності, син Нанни.

Нінту – повитуха, покровителька породіль, зліпила перших людей.

Ерешкінгаль – богиня потойбіччя.

У 2 тис. до н.е. столицю шумеро-аккадців переносять до м.Вавилон.

Мардук – планета Юпітер, покровитель м.Вавилон. З часом заміщає Ана і стає верховним богом. Син Ейя. Має 4 ока, 4 вуха, з рота виривається полум’я, тіло оточують 5 сяянь.

У Старовавилонській державі триває процес створення загальнодержавної релігії. Вавилон, що одержав статус столиці, зробив свого місцевого бога Мардука головним богом держави. З'являється новий космогонічний міф: богиня первісного океану Тіамат, що була невдоволена появою Енліля і всіх інших богів, вирішила знищити їх. Нещасні боги тремтіли від жаху і не наважувались виступити проти неї. Молодий бог Мардук згодився вступити у двобій з Тіамат, але за це зажадав від богів визнати його зверхність над ними. Боги спочатку вагалися, їм не хотілося обмеження своєї влади. Зібравшись разом на бенкет, вони обговорювали це питання, і коли випили вина, то набралися рішучості і погодились на пропозицію Мардука. Мардук вступив у двобій. У пащу Тіамат він загнав сім вітрів, що роздуло і знесилило її. Тоді Мардук розрубав її тіло навпіл, з верхньої частини створив небо, з нижньої - землю, а потім - усе існуюче на світі. На раді богів пропонує стратити Кінгу (чоловіка Тіамат) і на його крові замісити людей.

Мардук створює зірки, собі вибирає планету Юпітер, визначає хід Сонця і Місяця, розділяє календар на 2 частини, на небі креслить сузір’я.

Бог повітря Енліль і бог мудрості Енке наказали богові Лахару створити овець і кіз, а його сестрі богині Ашнаї створити злаки і посіяти їх. Але боги працювати не вміли і не хотіли. Тоді Енке виліпив з глини людей, оживив їх і примусив працювати на богів. Боги збудували на небі храм для Мардука (Вавилон – “ворота Бога”, відображення небесного храму – земний Вавилон). Боги називають Мардука 50 іменами.

Особливої уваги заслуговує міф про створення богом Еа першої людини Адапа, яка мала бути безсмертною, але за свої помилки була позбавлена цього.
13. Кельтська легенда про подорож Фіна Мак Кумала до країни Лохленy.

Фингал, точнее — Финн Маккул (Финн, сын Кулла, или Кумала; ирл. Fionn mac Cumhaill, иногда англ. Finn McCool) — легендарный герой кельтских мифов III в. н. э. Ирландии, Шотландии и острова Мэн, воин, мудрец и провидец.

Після того, як Фінн переміг чудовисько Айлен Ммакмітна (прилітало на свято Самайн, за допомогою співу усипляло всіх мешканців і спалювало королівський палац), всі фенії об'єдналися під його покровительством.

Прийшов час Бельтайну і Фінн пішов полювати у гори з псом Бреном. Зутрічає хлопця, який шукає його і хоче найняти на службу. Фінн наймає його на 1 рік і 1 день. Хлопець каже, що Фінн має піти в країну Лохленн без слуг, пса і зброї. Наказує воїнам, що якщо він не вернеться чеерз рік додому, щоб вони йшли його визволяти. Блазень наказує взяти з собою ланцюг свого собаки.

Дійшли до палацу, де був бенкет короля Лохленн. Лохленці хотіли стратити Фінна (відвели в печеру, щоб його розтерзав сірий пес). Фін відступив в глибину печери і намацав цеп пса Брена. Сірий пес заспокоївся і почав виляти хвостом. Фінн накинув цеп на сірого пса і вирішив йти додому.

На березі побачив хатку, де жили дід і баба. Фінн прожив у них один рік і один день. Військо Фінна вирішило йти спасати Фінна. Коли прийшли – сталася велика битва. Фенії отримали перемогу, а собаки раділи і обіймалися як брати.
14. Корейська легенда про першопредків, засновників і правителів давньокорейських держав.
15. Космогонічні мотиви в індонезійській міфології.

Мифология индонезийцев двояка. В восточной части Индонезии сохранились архаические представления. Считается, что мир возник в результате брака между небом и землей – отсюда представление о двухслойном строении мира. Наличествуют представления о Мировом Древе и Мировой Горе. Пантеон включает небесное, лунное, астральные и иные божества.

На мифологические представления Западной Индонезии и Малайзии оказали большое влияние последовательно принимавшиеся местным населением мировые религии, в первую очередь индуизм и буддизм. Структура мира мыслится традиционной трехчленной, при этом верхний и нижний миры являются изначальными, а срединный – плодом деятельности небесных и подземных божеств. Горизонтальная структура мира обозначена великой рекой.

Пантеон включает в себя большое количество божеств. Во главе его – демиург, обыкновенно выступающий в образе птицы-носорога – Махатала, Ловаланги, Топалланрове. Подчиненные божества являют собой аспекты демиурга либо культурных героев.

В нижнем мире владычествует змееобразная богиня – антагонист демиурга. Она повелевает божествами плодородия и демоническими существами. Противостояние верхнего и нижнего миров, мыслящегося бескрайней водной бездной, приводит к появлению среднего мира.

Для балийской мифологии (Бали, Индонезия) свойственно вертикально-горизонтальное строение мира, космогонические и антропогонические мифы, представление о мировой горе Гунунг Агунг, наличие развитого пантеона, где боги были рано отождествлены с индуистскими.