Висновки по питанню.

Питання 2. Механізм держави.

2.1. Поняття і сутність механізму держави.

Функції держави здійснюються за посередництвом спеціаль­но утвореного для механізму, який визначається як «механізм держави», складається із різних дер­жавних органів, які об'єднуються у відносно виокремлену струк­туру — державний апарат, та деяких державних установ та підприємств. На такому підході засновується тлумачення сутності і змісту дер­жавності під кутом зору інституціонального підходу, головною особливістю якого є те, що держава трактується насамперед як механізм (інститут) влади та управління в суспільстві.

З іншого боку, механізм держави має розглядатися в кон­тексті виконання певним прошарком людей певного різновиду суспільне корисної праці, що виділився історично як результат суспільного розподілу праці, — управлінської діяльності на постійних професійних засадах. У такому людському вимірі ме­ханізм держави виступає своєрідним фізичним (людським) її втіленням як відносно відокремлений, конституйований в окре­мий інститут і структурно організований прошарок людей, який виокремився на етапі формування державності внаслідок су­спільного розподілу праці на керуючих (працівників державного апарату)і керованих (населення).

Отже, механізм держави — це сукупність державних органів, установ, підприємств та інших державних інституцій, за посе­редництвом яких практично здійснюються завдання й функції держави.

До структури механізму держави входять: державні підприємства, державні установи і державний апарат.

Державними підприємствамивважа­ються в Україні такі, що проводять виробничу або іншу діяль­ність, яка може здійснюватись тільки державним підприємством, або такі, головним споживачем про­дукції яких (понад 50 відсотків) є держава, або ж такі, які є суб'єктами природних монополій.

Державні підприємства во­лодіють часткою державної власності на праві повного госпо­дарського відання, мають самостійний баланс і статус юридичної особи, є суб'єктами підприємницької діяльності, несуть са­мостійну майнову відповідальність.

Щодо державних установ, то для них специфічною є неви­робнича діяльність в освітницькій, культурно-виховній, науковій галузях, у сфері охорони здоров'я і соціального захисту грома­дян. Державні установи можуть бути призначені для виконання спеціальної діяльності, наприклад для утримання засуджених то­що. За характером і напрямком своєї діяльності державні устано­ви не можуть бути прибутковими організаціями і тому перебува­ють на утриманні за рахунок коштів державного бюджету.

2.2. Поняття державного апарату і його ознаки. Державні органи та їх види

Головними функціями будь-якої держави в різні історичні ча­си залишаються ті, що спрямовані на реалізацію публічної влади в масштабах усього суспільства, здійснення від імені держави управлінської діяльності, і тому основним інститутом, що уособ­лює та представляє державу, є державний апарат.

Державний апарат— це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених здійснювати дер­жавну владу та управління.

Поняття державного апарату як складова частина кате­горійного арсеналу теорії держави і права є узагальнюючим, тоб­то охоплює на основі спільних ознак усю сукупність різно­манітних за конкретним спрямуванням діяльності державних ор­ганів. Державний орган розглядається теорією держави і права як первинний структурний елемент державного апарату, саме з державних органів складаються його окремі ланки і підрозділи, вся система державного апарату як цілісного явища.

Для більш змістовного вивчення державного апарату не­обхідно розглянути характерні його ознаки, а саме:

1) державний апарат є основним інститутом держави, безпо­середнім носієм державної влади, яку він уповноважений прак­тично здійснювати і представляти у відносинах з населенням;

2) державний апарат як системне утворення формується й функціонує на основі єдиних принципів організації і діяльності;

3) державний апарат є складною системою органів, що передбачає поділ на відокремлені ланки та підрозділи як за функціо­нальним критерієм — на гілки влади, так і за ієрархічними озна­ками — на вищі та нижчі органи, тощо;

4) первинним елементом державного апарату, з якого скла­дається вся система державного апарату, є окремий державний

орган;

5) у державному апараті зайняті на постійних засадах про­фесійно підготовлені для здійснення управлінських функцій кад­ри _ державні службовці;

6) функціонування державного апарату здійснюється в межах і в порядку, які встановлені законодавством, тобто в певних пра­вових формах;

7) державний апарат спирається у своїй діяльності на певні матеріальні, фінансові та інші ресурси, отримані із державних коштів;

8) функціонування державного апарату спирається на мож­ливість застосування державного примусу.

Основним елементом державного апарату виступає державний орган.

Державний орган— це структурно відокремлений, внут­рішньо організований колектив державних службовців, який наділений встановленою законодавством компетенцією для ви­конання певних владно-управлінських функцій і завдань держави.

Слід зауважити, що структурно державний орган можна роз­глядати як складне утворення, яке включає два відносно відо­кремлених підрозділи, один з яких здійснює статутні повнова­ження цього органу, а інший — виконує допоміжні функції, за­вданням якого є забезпечення виконання державним органом своїх повноважень. Такий підхід дає можливість визначити пра­вовий статус різних категорій працівників державного органу, виходячи з конкретних функціональних напрямів його діяль­ності, а також відповідні вимоги та кваліфікаційні характеристи­ки посад на державній службі.

Різноспрямованість та складність владно-управлінських функ­цій держави обумовлює значну кількість та різноманітність за своїми конкретними характеристиками видів державних органів.

Залежно від соціальної природи державні органи поділяються на первинні та вторинні.

Первинні органи створюються шляхом безпосереднього волевиявлення народу, якщо народ визнається Джерелом державної влади, або успадкуванням, якщо джерелом влади вважається монарх. Первинним державним органом за умов республіканського правління є парламент, ним може бути прези­дент, якщо його обирає безпосередньо народ.

Вторинні органи утворюються первинними, є похідними від останніх і їм підзвітні.

Наприклад, згідно з Конституцією України Президент за згодою) Верховної Ради призначає Прем'єр-міністра України і за його по-і данням членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій тощо.

Залежно від функціонального спрямування державні органи поділяються на органи законодавчої, виконавчої та і судової влади.

За територією, на яку поширюються повноваження держав­них органів, їх поділяють на центральні та місцеві.

В Україні, наприклад, до центральних державних органів слід віднести такі органи, повноваження яких поширюються на всю її територію, — Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України тощо. Місцевими державними органами є місцеві державні адміністрації, місцеві суди і т. ін.

За умов феде­ративного устрою державні органи поділяються на феде­ральні органи і органи суб'єктів федерації.

Залежно від способу утворення виділяють: виборні та призначувані державні органи.

Типовим прикладом виборного органу є парламент, призначуваного — Кабінет Міністрів.

Залежно від особового складу державні органи поділяються на одноособові і колегіальні.

Одноособовими державними органами є Президент, Уповноважений Верховної Ради з прав лю­дини та деякі інші.

Колегіальні державні органи приймають рішен­ня і вступають у правові відносини лише як певні колективи дер­жавних службовців (парламент, кабінет міністрів).