Індикатори економічної безпеки держави

В умовах розвитку ринкових відносин в економіці держави немає реальної можливості безпосередньо, директивними методами впливати на суб’єктів господарської діяльності, тобто керованість економіки зі сторони держави значно знизилась. В таких умовах особливу увагу слід приділяти виявленню таких сигналів (індикаторів, показників), які могли б завчасно поінформувати про розвиток несприятливих тенденцій в економіці а також розробці ефективних механізмів непрямого державного впливу на суб’єкти підприємницької діяльності з метою виконання державою свої функцій і досягнення свої цілей. Тобто для підтримання економічної безпеки України необхідна розробка оптимального механізму впливу на процес суспільного відтворення, до складу якого входять макроекономічні параметри, галузеві структури виробництва, ціни та грошово-фінансові потоки.

Для прийняття державними органами обґрунтованих рішень необхідно проводити моніторинг індикаторів економічної безпеки, який насамперед передбачав би фактичні спостереження, аналіз і прогноз найбільш важливих економічних показників.

Особливу увагу при цьому слід приділяти таким індикаторам економічної безпеки як:

- ВВП – як кількісна оцінка рівня виробництва в економіці;

- Темп інфляції – який показує стабільність фінансової сфери держави;

- Дефіцит бюджету – є , по суті, індикатором здоров’я суспільства і показує наскільки державні витрати забезпечені власними засобами;

- Рівень безробіття – соціальний індикатор, який з одного боку показує трудові ресурси і резерви держави (коли рівень безробіття знаходиться в допустимих межах) і з іншого – показує рівень соціальної захищеності держав;

- Темпи економічного росту – даний показник є узагальнюючим для економіки і показує порівняльну ефективність вітчизняної економіки і динаміку її розвитку;

- Рівень і якість життя – саме визначення поняття “рівня життя” є дискусійним. В загалі під рівнем життя розуміється ступінь задоволення матеріальних, побутових, духовних потреб людини, соціальні умови життя (зайнятість, здоров’я, освіта, дозвілля та ін). Тобто рівень життя населення показує наскільки ефективно досягається головна мета функціонування економіки – задоволення різноманітних потреб людини;

- Енергетична залежність – цей показник для України дуже важливий, а особливо для тих регіонів, де високо розвинуте енергомістке виробництво. Велике значення цього показника визначається також географічним положенням України (особливостями кліматичних умов);

- Інтегрованість в світову економіку - з одного боку інтеграція в світову економіку – це об’єктивний світовий процес, який дозволяє отримати додаткові вигоди від розподілу праці, а з іншого – оцінює загрозу окремо взятої економіки світовим економічним кризам;

- Сальдо експорту-імпорту – показує структуру виробництва і споживання в економіці і забезпеченість економіки власними продуктами;

- Динаміка демографічних процесів – цей індикатор показує рівень економічного благополуччя і соціально-економічного очікування населення;

- Доля і функціонування тіньової економіки – показує наскільки ефективна державна податкова система, і наскільки вона дозволяє державі реалізовувати програми соціального розвитку;

Ефективність функціонування соціально-економічної системи визначається, насамперед, ступенем досягнення цілей функціонування цієї системи. Рівень чи ступень (точніше недосягнення) тої чи іншої цілі можна також розглядати як загрозу економічній безпеці.

При розгляді загроз економічної безпеки важливо розглянути не лише їх комплексний вплив, але і їх взаємовплив. Основна мета науки про економічну безпеку держави - розробка і реалізація програм втілення в життя тактичного і стратегічного забезпечення економічної безпеки держави. Ці програми базуються на розрахунках, а вони, в свою чергу, — на системі критичних обмежень (границь) (СКО) і визначенні необхідної кількості ресурсів, призначених для забезпечення стабільного існування держави. Стабільним вважається такий стан держави, за якого коефіцієнт спокою держави (КСД) дорівнює величині, яка знаходиться в межах системи критичних обмежень. Це — оціночний критерій, який визначається шляхом використання значень визначених показників спокою основних напрямків забезпечення економічної безпеки держави (харчової, екологічної, сировинної, фінансово-кредитної тощо), їхня величина, яка визначається за допомогою розрахунків, порівнюється зі значенням їх критичних обмежень (границь). При цьому перевищення критичної границі вказує на необхідність негайного використання державою засобів для зниження напруженості, яка виникає від нестабільності у цьому напрямку забезпечення економічної безпеки держави.